Skip to main content

Full text of "Poza mezhamy boliu : kartyna z bezodni"

See other formats 


ПОЗА  МЕЖАМИ 

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІИІІІІІІМІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ 

БОЛЮ. 

ііііііііііііііііііііііііііііііі.'іііиііііііііііііііііііі 

КАРТИНА  З   БЕЗОДНІ 

НАПИСАВ 

ОСИП   ТУРИНСЬКИЙ. 


І 


і 


1, 


Накладом  ^Української  Мистецької  Накладні  і  Книгарні* 

у  Відні. 
Склад  в  Книгарні  Наукового  Тов.  їм.  Шевченка  у  Львові. 


ВІДЕНЬ— ЧІКАЇО  1921. 


Українська  Мистецька  Накладня   і  Книгарня  »У  -М.-НА« 

Лгі.  РиЬІізЬіп^  Сотрапу  »ІІМКА«. 

ВисЬ-  ипсі  Кип5іуег1а§  »иМКА«. 


Всі    права    застережені, 

з    окрема    права    перекладу. 

Для  ЕВРОПИ. 


Соругі^Ьі  Ьу  Агі.  РиЬІізЬіпд  Сотрапу  »ІІМКА« 

Уіеппа,  1921. 

Кергезепїапі:  Вг.  5.  Нгупехуеїзкі]. 

СЬіса^о,  1921. 


!  , .    ^"^І-  2  9  1966 


і 


і. " 


^^3728 


Українська  Мистецька  Накладня  і  Книгарня  »У.-М.-НА«. 

Агі.  РиЬИзЬіп^  Сотрапу  »ІІ]\ША«. 

ВисЬ-  и.  Кипзіуегіад  »ІІМКА«,  \¥іеп  VIII.,  Ьесіегегдаззе  20. 


^ 


Присвячую  моїй  дружині  п  мому  синові. 


І 


Оет  ОісЬіег  уоп  „Зепзеііз  уоп  ЬеМ 
ипгі  5сЬтег2"  Оззур  Тигіапзку]. 


Оез  Кгіе^ез  ^гаиепЬаЯег  Зііпсіепкпаиеі, 
Оег  ЬусІга^ІеісЬ  сііе  §;ап2е  >?С^е11  итзраппі, 
ЗсЬиІсІ  ип(1  УегЬгесЬеп,  >Х'^аЬп8Іпп,  N0!  ипсі  Огеиеі, 
Назі  зсНиМІоз  Ои  аш  еі^пеп  ЬеіЬ  егкаппі, 

Оег  ОоіІез^еіВеІ  §;гітте  РеіІзсЬепЬіеЬе 
УегЬІиІеп  Ііебеп  Оіг  їазі  Оеізі  ипсі  Негг, 
Іп  (іісЬіет  Ки^еі-  ип(1  іт  ЗсЬпее^езііеЬе, 
Іепзеііз  сіег  Огепгеп  зсЬоп  уоп  Ьеісі  ипсі  ЗсЬтегг. 

ІптіНеп  2\VІ5сЬеп  >Х^аЬп5іпп  ипсі  УегЬгесЬеп, 
Оез  Кп'е^ез  шіИет  Рапсіатопіит, 
Оеіп  Нег2  УОП  ЬіеЬе  шибіе  досН  ги  зргесЬеп, 
Ое8  Ргіесіепз  Ьеііі^'  Еуап^еііит. 

Шсі  паЬ  сієш  Нип§ег,  йет  Егїгіегип^зіосіе, 
Оет  зсЬоп  уег{а11еп  ууаг  Оеіп  агтег  ЬеіЬ, 
ОгШ  Оеіпе  Зееіе  пасЬ  сіез  Ніттеїз  Вгосіе, 
ВгасЬі'  Кеііип^  Оіг  Егіпп'гип^  ап  Оеіп  >Х^еіЬ. 

УС^іе  Оапіе  аиз  сіег  НбПе  аиїегзіапсіеп, 
Оагіп  ОісЬ  іга{  сІез  Кгіе^ез  ^гіттзіег  РІисЬ, 
Ои  кііпсіезі  аііеп  Убікегп,  аііеп  Ьапсіеп 
Оег  МепзсЬепИеЬе  ЬбсЬзкп  >^еіЬезргисЬ. 

НоЬегі  РІбНп. 


Авторові  „Поза  межами  болю" 
Осипові  Турянському. 

(Переклад  із  німецького  орігіналу.) 

Усі  жахливі  злочини  воєнні, 
Що  розвалили  світ  весь  до  основ, 
Усі  пекельні  пропасти  огненні 
Невинно  Ти  вже  за  життя  пройшов. 

Бич  божий  серед  ударів  жорстоких 
У  Тобі  вбив  життя  останню  тінь 
У  прірві  голоду  в  снігах  глибоких, 
Вже  поза  межами  усіх  терпінь. 

Та  серед  божевільної  руїни, 
Із  виру  всіх  діявольськпх  страхіть 
Твій  дух  високо  злинув  на  вершини 
І  з  тьми  слав  думу  в  соняшну  блакить. 

Вже  смерть  несла  Тобі  кінець  тілесний, 
Якаж  міць  віддала  Тобі  життя  ? 
Це  привид  ясний  був,  небесний  — 
Тебе  спасла  дружина  і  дитя. 

І  з  чорної  могили  знов  воскрес  Ти, 
Мов  Дайте  із  безодні  пекла  й  тьми, 
Щоб  слово  огняне,  святе  понести 
Любови  і  братерства  між  людьми. 


Роберт  Плєн. 


Переднє     слово. 

я  й  мої  товариші  пали  жертвою  жахливого 
злочину. 

Це  був  злочин,  якого  люде  і  природа  до- 
пустилися на  нас  і  який  і  нас  приневолив 
стати  злочинцями  супроти  духа  людства. 

І  судилося  нам  пройти  за  життя  пекло, 
яке  кинуло  нас  поза  межі  людського  болю  — 
в  країну  божевілля  і  смерти. 

Тіні  моїх  товаришів  являються  мені  у  сні 
й  на  яві. 

Бачу  їх  обличча  живих  трупів. 

Бачу,  як  біль  і  розпука  кладе  їм  на  очі  й 
па  мозок  соняшний  серпанок  привидів  і  боже- 
вілля і  як  вони  з  радісними  окликами,  з  усмі- 
хом щастя   западаються  в  безодню  небуття. 

І  я  лечу  з  ними  у  прірву. 

Я  чудом  остав  між  живими. 


Та  все  здається  мені,  що  я  наче  споза  мо- 
гили диВоіюся  на  вир  життя,  на  дшоїй  танок 
людських  пристрастей  і  дл^шевного  озвіріння. 

І  чую  голос  із  того  світу. 

І  почуваю  себе  чужим,  самітним,  сиротою 
між  людьми,  з  якими  довелось  мені  жити  тепер 
—  на  вигнанню. 

Моя  душа  відриваєтьсл  від  життя,  як 
осінній  пожовклий  листок  від  дерева  й  лине 
далеко,  далеко  до  моїх  товаришів. 

І  з  тихим  шелестом-зітханням  стелиться 
по  землі  й  шукає  їхньої  могили. 

Бо  їм  ніхто  навіть  могили  не  висипав. 

Тяжкі  спільні  терпіння  зєдналж  не- 
розривно наші  душі,  зробили  нас  братами. 

І  в  моїм  серці  плаче  жаль  і  туга  за  ними. 

І  згадую  незабутнього  товариша  Василя 
Романишпна. 

Друже  мій ! 

І  ти  вже  не  живеш. 

Твої  кости  біліють  далеко  серед  синіх  сте 
пів  України. 

Осінній   вітер   бе   їх. 
і  Холодний   дощ   умиває  їх. 

Роса  вранці  сльозами  паде  на  них. 


Ні,  я  не  можу,  я  не  смію  мовчати. 

І  коли  я  мав  силу  бодай  у  міліонній  ча- 
стині зобразити  людським  словом  їхні  страж— 
дання  і  збудити  в  душі  людини   одну   теплу, 
сльозу  спочуття  до  них,  то  я  сповнив  супротп 
них  обовязок   їхнього   брата  і  свідка  їхнього 
болю  і  смерти. 

І  скинув  із  душі  тяжкий  камінь,  який 
мене  давив.  ' 

Хай  моє  скромне,  оповідання  покладеться 
жалібним  вінком  квітів  на  їхню  нікому  не 
знану,  Богом  і  людьми  забуту  могилу  ! 

Хай  наші  спільні  муки  падуть  прокльоном 
на  старий  світ,  який  ще  досі  тоне  в  морі  крови 
й  нікчемности. 

Хай  ясна  ідея,  иіо  в  цім  оповіданні  про- 
ї^гінням  блискає  з  цвинтарипі;а  й  хаосу  стихій 
і  з  безмежнього  болю  й  божевілля  людей,  роз- 
гориться полумям  у  душі  молодого  україн- 
ського покоління  й  веде  його  все  вип];е  й  вище 
на  соняшний  шлях  волі  і  щастя  великого  укра- 
їнського народу  й  до  вселюдського  братерства 
й  любови. 


І  коли  наша  боротьба  за  волю  така  важка 
і  крівава,  то  не  падаймо  ні  на  хвилю  в  темряву 
розпуки,  бо 

Через   сльози   і  терпіння 
Шлях  веде  до  просвітління: 
Хто  боровся,  скутий  тьмою. 
Тому   сонце   мрія   мрій. 

Відень,   у   вересні    1920. 

Осип  Туринський. 


10 


іІііііііЄіііі'ЇІііііііііііІШ^ 


Поза  межами  болю. 

Поміж  небом  і  землею  блукають  тисячі  й 
тисячі  тіней. 

Якби  люде  з  далекого  соняшного 
світу  побачили  ті  тіні  й  пізнали  в  них  своїх 
рідних,  то  збожеволілиби  з  розпуки. 

Але  вони  їх  не  побачать,  бо  ті  тіні  роз- 
віються, як  сонні  мари,  в  безодні  буття  й  ніхто 
навіть  не  знатиме,  де  й  коли. 

Під  ударом  німецько-австрійського  вій- 
ська покинули  Серби  свій  край  і  забрали  всіх 
бранців,  60.000  душ,  із  собою  та  пігнали  їх  на 
альбанський  »шлях  смерти«. 

В  альбанських  горах,  нетрах,  з  голоду,  хо- 
лоду й  душевного  болю  згинуло  45.000  бранців. 

11 


По  високому  хребті  а.тіьбанських  гір,  за- 
віяних снігом  і  морозом  окутих,  ідуть  прочі 
тепер  на  стрічу  долі. 

Ідуть  живі  трупи  людей  по  трупі  природи. 

Чорні  хмари  закрили  заздрісно  сонце  і 
блакить  неба  й  повисли  над  ними,  як  велитен- 
ські  чорні  крила  всесвітнього  духа  знищення. 

І  спокійні  ці  хмари,  як  німе  прокляття, 
непорушні,  мов  скелі,  невблагані,  як  доля. 

Понура  тьма  хмар  поклалася  гробним  ка- 
менем на  замучені  д^^ші. 

Земля  відцуралася  їх. 

Вона  кинула  їх  у  ті  високі  гори,  між 
дикі  строми  й  безвісти,  де  на  кождому  кроці 
чатує  смерть. 

Відгородила  себе  від  них  густими  хмарами 
мраки,  яка  висить  по  обох  боках  гірського 
хребта  і  схожа  на  розбурхане,  сіре  море,  що 
застигло  і  скамяніло. 

Чорне  море  хмар  на  небі  глядить  понуро 
на  сіре  море  хмар  над  землею. 

А  в  середині  між  двома  морями  йдуть  тіні 
по  срібно-білому  хребті  гір. 

Вони  наче  висять  між  небом  і  землею. 

Між.  життям  і  смертю. 

12 


Гірський  хребет  розпустив  могутні,  роз- 
колені, пошарпані  й  нагі  ребра,  які  місцями 
тонуть  під  ногами  тіней  у  сизій  млі,  то  знов 
виринають  із  неї  і  гинуть  на  крайнебі  в  чор- 
них хмарах. 

І  лежать  на  хмарах,  мов  скелет  дивного 
великана,  що  руйнуючи  життя  й  сам  погиб. 

І  біліють,  мов  срібні  острови  серед  сірого 
моря  мракїї,  то  чорніють  стрімкими  обривами 
скель  над  безоднями,  то  підносять  гордо  і 
грізно  камяне  чоло  до  хмар. 

А  там  недалеко  на  крайнебі  гори-велитні 
сховали  білі  голови  в  чорних  хмарах,  а  їх 
темні.  Гранітні  стіни,  роздерті  в  титанічній  бо- 
ротьбі стихій,  навислі  над  пропастями  вели- 
канські  звали,  брили  і  строми,  уявляють  собою 
образ  безмірного  знищення  й  руїни. 

Зі  сніжних  верхів,  із  чорних  обривів,  із 
пропастей,  із  кождої  скелі  і  з  кождого  за- 
кутка визирає  бездонна  глибінь  грози,  суму  й 
безнадійности. 

Та  проте  здається,  що  дух  руїни  не  завер- 
шив іще  свого  діла  знищення.  Могутній  воло- 
дар тих  диких  безвістей  —  мороз  скував  і 
приспав  його  і  все  кругом  закляв. 

13 


І  серед  реву  боротьби  й  нищення  небо, 
гори,  земля  —  все  нараз  замовкло  і  скамяніло. 

Та  серед  цієї  заклятої,  скамянілої  тиші 
небес,  хмар,  гір  і  глибин  царить  якесь  повне 
грози  й  таємне  ожидання. 

Хмари  до  хмар,  гори  до  гір  притулилися 
в  німій  трівозі  і  наче  шепчуть  до  себе: 

Хтось  небаром  явиться  , . , 

Хто  це  буде?   Що  це  буде? 

Чи  оркан  струсне  горами  й  безоднями? 

І  пірве  всі  іскри  життя,  яке  аж  тут  заблу- 
кало, в  божевільний  вир  і  одним  ударом  усе 
загасить,  усе  розібє,  розторош;ить  та  кине  у 
тьму  небуття,  в  безодню  нічогости?« 


Вже  довго  вони  блукають  по  альбанських 
безвістях. 

Два  невідступні  товариші:  голод  і  мороз 
ведуть  їх  на  стрічу  смерти. 

В  останніх  днях  загніздився  в  їх  душі  тре- 
тійЛ  найтяпі;ий  ворог:    безнадійність. 

Від  десятьох  днів  вони  вже  нічого  не  мали 
в  устах. 

Нема  вже  диких  овочів  ні  трави  ні  хрпти 
ні  кори  з  дерева. 

14 


Тіло  з  них  майже  зникло. 

Останки  обшарпаного  одіння  висять  на 
них,  мов  купа  брудного  й  замерзлого  лахміття 
на  кістяках. 

Нога,  опухлі  з  голоду  й  зимна,  здельбіль- 
шого  обвинуті  онучами,  які  п],ораз  розлізають- 
ся,  доки  зовсім  не  облетять. 

І  не  одна  людина  йде  по  замерзлому  снігу 
босоніж. 

У  них  уже  ледві  видно  сліди  обличча. 

Замість  щок  дві  ями,  мов  дві  глибоко  роз- 
копані могили. 

Лице  покрите,  здається,  не  шкурою,  лиш 
якоюсь  чорно-сірою,  землистою  поволокою,  що 
схожа  на  пліснь  у  грибів. 

На  лиці  кождої  людини  довга  борода,  роз- 
куйовджена, помервлена,  як  помарнілий,  роз- 
топтаний бурян  на  розораній  скибі. 

Очі  сховалися  глибоко  в  лобі. 

Шукають  душі,  щоб  разом  із  нею  поки- 
нути останки  тіла,  нужденну,  розвалену 
тюрму. 

Одні  очі  погасли,  другі  блищать  горячко- 
вим  огнем  і  виразом  недалекого  божевілля. 

15 


Коли  одна  людина  гляне  в  лпце  другій, 
здрігається. 

Відвертається  з  жахом,  а  тремтячі  уста 
шепчуть: 

»Смерть«  .... 

Лиш  деякі  сліпі  люде  не  впдять  смертії 
в  обличчах  других. 

І  не  мають  утомлені  очі  людей  на  чому 
спертися  ні  на  чім  одпочити. 

Шукають  неба. 

Та  неба  немає. 

Тільки  байдз^жа  і  скамяніла  гроза  чорних 
хмар  наче  посилає  їм  лиш  одну  думку: 

»  Смерть  «. 

Очі  відвертаються  від  неба  і  блукають  по 
безкрайому  морі  сірих  хмар    над    безоднями. 

А  те  море  бездонно  сумне,  безмежно 
безнадійне. 

І  очі  людей  ховаються  ще  глибше  в  ямах 
і  замикаються. 

І  шукають  у  замученій  душі  сБітла. 

Але  й  душа  окута,  мов  цвинтарним  муром, 
сумом  ночі  й  холодом  смертн. 

І  тоді  остання  життєва  сила,  остання  туга 
розбиває  кайдани  дійсности. 

16 


Свідомість  бултуеться  проти  безтямного 
болю   й   нужденности  буття  н  западає  в  сон. 

Замучені  голодом,  морозом  і  безсонними 
ночами  вони  попадають  у  сумерк  півсвідо- 
мости,  яка  хвилями  зникає,  то  знов  деколи 
переходить  у  повну  несвідомість. 

І  їх  уяву  огортає  серпанок  соняшних  при- 
видів і  божевілля. 

їхня  свідомість  похожа  депер   на  сонце. 

Пливуть  малі  й  більші  хмарки,  в  меншій 
то  дальшій  віддалі  від  себе  і  притемнюють  та 
заслонюють  ного  на  мент  або  на  довшу 
хвилину. 

Аж  насуне  велика,  чорна  хмара  й  засту- 
пить сонце  може  на  все. 

І  за  чим  життя  людей  тужило,  за  чим  їх 
душа  рвалася,  це  ввижається  тіням  наче  про- 
мінь сонця  в  темряві  їх  душі. 

І  захоплені  тим  промінням  вони  бачать 
життя,  яке  кинуло  на  них  уже  присуд  смерти. 

їм  увижаються  люде,  які  їм  були  близькі 
колись.  Вони  вітають,  обнімають  їх,  говорять 
із  ними. 

Вони  чз'ють  дивні  звуки  з  далекої  бать- 
ківщини, співають  пісні,  які  гце  дітьми  чули. 

17 


з  малими  винятками  вони  всі,  здається, 
збожеволіли. 

І  з  ясними  видіннями  вони  вмірають  із 
усміхом  на  устах. 

Падають  на  шляху. 

І  тоді  чути  стріли  сербських  крідів. 

Це  сербські  вартівники  вбивають  немічних 
людей,  які  вже  не  можуть  піднятися. 

Бояться  Серби,  щоб  ці  вміраючі  людські 
тіні  не  остали  позад^^  й  не  зміцнили  німець- 
кого й  австрійського  війська,  від  якого  здалека 
аж  тут  гомонить  час  від  часу  глухо  гук  гармат. 

Багато  їх  кидається  в  безодню,  щоб  не 
вмерти  в  немочі  від  сербської  кулі. 

Ось  недалеко  паде  одна  людина. 

Серб  іздіймае  з  плечей  кріс  і  підходить 
до  неї. 

Людина  витягає  руки  й  розказує  Сербові: 

»Мої  діти  ще  оттакі  маленькі.  Оттіцькі  ще«. 

Показує  рукою,  як  маленькі  його  діти  й 
роздираючи  голосом  благає: 

»Брате  Сербе,  не  осирочуй  моїх  діточок!« 

Але  ворог  не  знає  милосердя. 

Лунає  гук  вистрілу. 

І  тінь  останніми  каплями  крони  червонить 
білий  сніг. 

18 


Так  умірае  багато  людей  з  перестріленими 
або  баґнетом  пробитими  грудьми  й  головами. 

Кожда  людина  збірає  останки  сили,  щоб 
не  впасти. 

Ідуть  із  найтящим  зусиллям. 

Уста  судорожно  затиснені,  жили  на  темно- 
сірих  і  зелених  чолах  виступають  на  верх,  на- 
че хочуть  одірватися  від  обличча. 

ЇХНІ  голови  хиляться  безсильно  на  груди. 

Наче  невидима  сила  закинула  їм  тяжкі 
верії  на  шию  і  гне  й  тягне  їх  живосилом 
до  землі. 

Ідуть,  наче  тягнуть  власні  трупи  на  вели- 
кий похорон. 

Гробову  тишу  природи  перебиває  тихе 
зітхання,  вриване  хлипання,  голосний  лемент 
і  зойкіт  людей  з  босими  ногами  на  замерзлому 
спігу,  радісні  оклики  збожеволілих,  сербські 
стріли  й  останній  крик  розпуки  перед  смертю. 

Багато  людей  утратило  ясну  свідомість 
того,  де  вони,  звідкіля  й  куди  йдуть? 

Деякі  забули  мову. 

У  найбільшій  частині  людей  серце  вже 
заснуло. 

19 


Воно  не  почуває  вже  більше  ніякого  болю 
ні  бажання. 

Ніякої  туга  за  життям  ні  за  далекими 
єствами. 

Батько  . . .    мати  . . .    жінка . . .    діти  ?  . . . 
Що  це? 

Якась  імлою  овіяна,  в  струї  вічности  по- 
хована, приспана  в  душі  згадка  з  давньої-пре- 
давньої,  замерклої  минувшини. 

Якась  неймовірна,  чудова  казка  з  раю, 
котрого  немає  на  цій  землі. 

Що  їх  зустріне  через  годину,  через  дві, 
завтра  ? 

Це  їм  байдуже. 

У  них  уже  немає  навіть  сили  думати 
про  те. 

Вони  замкнули  очі  і  сплять  якийсь  час 
ідучи,  поки  не  ляжуть  на  все  на  » шляху 
смерти«. 

Душевне  отупіння  покидає  їх  па  хвилину. 
І  в  їх  душі  прокидаються  бажання,  що  вяжуть 
їх  із  життям. 

20 


Ось  одна  людина  з  босими,  фіолетними  но- 
гами угледіла  нараз  на  хмарах  над  деброю 
вогонь. 

З  заіскреними  очима  показує  його  то- 
варишам. 

Три  товариші  біжать  там,  де  вогонь 
видять. 

І  надають  на  хмари  над  пропастю. 

І  хмари  проковтують  їх,  як  море  зерна 
піску,  як  вічність  хвилинку. 

Здається,  що  ні  боги  ні  темні  сили  не 
мають  відваги  дивитися  на  цей  образ  люд- 
ського горя  й  починають  засновувати  його 
густим  серпанком  снігу. 

Небо,  хмари,  гори  й  людські  тіні  —  все 
зникає  й  обертається  в  одну  безконечну  мраку, 
сіру,  як  життя,  сумну,  як  смерть. 

Здається,  світ  поволі  збувається  в  якусь 
бездонну  прірву. 

з  безодні  виринає  срібно-біла  хмарка. 
Як  сонна  мрія    знімається    над    ними    і 
пливе  на  стрічу  понурій  тьмі  небес. 
Ні,  це  не  хмарка  . . . 

21 


Це  якесь  дивне  єство,  що  спочуває  люд- 
ському стражданню. 

Це  одинокий  ясний,  добрий  дух. 

Він.  запитає  когось  у  чорних  хмарах: 

»Чому  велиш  серцю  тіней  ще  слабо 
битися? 

Розбий  те  серце  на  шматки! 

Хай  воно  не  крівавиться  останніми  капля- 
ми крони! « 


Що  це? 

Здається  мені ....  переді  мною  ....  якесь 
дивне,  змарніле  дерево  ....  дві  тонкі  .... 
всохлі  гиляки .... 

Ні,  це  людина. 

Він  підняв  руки  до  неба. 

Чого  він  підняв  руки  до  неба? 

Чи  він  молиться? 

Чую  шепіт: 

»0,  жорстокий,  жорстокий! . . . .« 

Я  глянув  на  його  руки  і  здрігнувся. 

Ні,  не  гляну  на  свої .... 

Знаю:   і  мої  такі. 

22 


Нараз  чогось  так  жаль  хмені  стало  на- 
ших рук. 

Так  жаль  кожної  людини,  що  тільки  й  на 
те  думає,  щоб  терпіти. 

Жаль  з^сього  людства,  що  в  пеклі  світової 
війни  так  тяжко  карається. 

Щось  підступило  мені   під  горло. 

Щось  тиснеться  до  очей. 

Ні,  ні,  ніхто  не  побачить  їх  ...  . 

Вони   всі  же   виплакані. 

Очі  висохли,   замерзли. 

Де  ти,   Василю,  мій  друже   єдиний  ? 

Ти  упав  серед  снігу. 

Чи  ще  живеш  ? 

Чи  вже  більш   не  чуєш   болю  ? 

Чи  вже  глядиш  із  недосяжних  висот  на  мене? 


23 


І. 


Штранцінґер,  який  ішов  зі  своїми  шістьо- 
ма товаришами  на  кінці  довгого  ряду,  станув. 

»Що  тобі?«  питав  Добробський,  котрий  у 
цій  хвилині  вів  його. 

Штранцінґер  мовчав  і  тільки  притискав 
міцніше  до  себе  скрипку,  яку  весь  час  ніс 
із  собою. 

його  скрипка  —  це  було  все,  що  воєнна 
доля  йому  лишила. 

Куля  забрала  йому  очі. 

Його  мати  з  болю  вмерла,  а  його  суджена 
скочила  в  ріку  й  піхто  її  більше  не  бачив. 

Він  дізнався  про  їх  долю  й  від  того  часу 
онімів. 

Замкнув  уве9ь  біль  у  темряві  своїх  очей  і 
своєї  душі  і  скамянів. 

А  може  він  у  пісні  скрипки  бачив  день, 
бачив  бодай  один  промінчик  сонця  й  вузеньку, 
синю  смугу  неба? 

24 


Але  люде  чули  тільки  один  раз  пісню  його 
скрипки  після  смерти  його  матери  і  його 
дівчини. 

І  була  це  пісня,  від  котрої  навіть  ворог 
заплакав. 

»Хто  покине  його?«  застогнав  Ніколіч. 

»Не  йдім  далі.  І  сили  вже  в  нас  немає. 
Уміраймо  тут.« 

Шість  товаришів  стануло. 

Злякалися,  бо  перший  раз  від  довгого  часу 
почули  Шранцінґерів  голос,  який  вийшов  із 
його  уст,  як  із  нутра  землі. 

»Ідіть!   Я  тут  остану.« 

Добровський  обізвався: 

»Ми  з  тобою  останемо.  Товариші,  так  ?« 

Кождий  мовчки  кивнув  головою. 

»Але  вмремо  не  від  сербської  кулі«,  вор- 
кнув Сабо  й  затиснув  зуби  та  блиснув  дико 
очима. 

Старий  сербський  стражар  приступив 
до  них. 

»Напред!« 

»Мовчи!«  крикнув  Сабо. 

Серб  ізмірився  до  впстрілу,  але  Сабо  вда- 
рив його  палкою  по  голові. 

Серб  упав. 

25 


Живий,  мертвий? 

Байдл^же. 

Сабо  забрав  від  Серба  кріс  із  патронами. 

Не  найшов  у  його  торбі  ні  зерна  хліба. 
Копнув  його  ногою  й  Серб  покотився  в  дебру. 

Сабо  взяв  сліпого  Штранцінґера  за  одну 
рЗ^ку,  Ніколіч  за  другу  і  всі  сім  відійшли  на 
бік  від  »шляху  смерти«. 

Станули  й  оглянл^лися  кругом. 

Куди  око  не  гляне,  з  усіх  усюдів  загля- 
дає смерть. 

—  Ізза  гори  на  крайнебі  виповзли  із  таємних 
глибин  землі  дивовижні  облаки-страхіття  і  ще 
більше  місце  сонця  заступили.  Виглядали  мов 
казочні  опирі.  Створили  великанські,  червоні, 
наче  в  крові  скупані  паш,і,  щоб  кинутись  на 
гори  й  пожертп  їх  разом  зі  сімома  живими 
«ствами. 

Бо  як  посміло  життя  заблз^кати  в  цей 
цвинтар  природи? 

На  кілька  кроків  від  них  гірський  хребет 
спадав  стрімкою  стіною  в  безодню. 

Вони  глянЗ'ЛИ  на  широке  море  хмар  під 
собою  й  на  верхи  гір,  які  здіймалися  понад 
хмари,  як  величезні  могили  всього  буття. 

Ніде  ні  сліду  людського  життя. 

26 


Всюди  замерзлим,  бездушним  трупом  про- 
стелилася ледова  пустиня. 

А  колиб  десь  далеко  найшлась  альбанська 
хижа,  то  вони  не  малиб  сили  зайти  до  неї. 

Тай   що  з  того,  якби  й  зайшли? 

Замість  гостинности  вони  найшлиб  на  по- 
розі тієї  хати  смерть  із  рук  диких  Альбанців. 

Щось  невимовно  понуре  шепче  їхній  душі, 
що  їм  уже  не  вернутись  до  життя. 

їх  очі  доганяв)ть  товаришів,  яких  вони 
покинули. 

І  велика  туга  за  .ними  й  за  життям,  як 
останнє  полумя  погасаючої  свічки  розгоряєть- 
ся в  їх  душі. 

Перед  ними  сунеться  поволі  довгий  ряд 
тіней. 

Повзе,  як  великий,  розтоптаний  хробак, 
який  останніми  зусиллями  вверчується  в  сизу 
млу,  щоб  там  супокійно  сконати. 

Вони  простягають   руки  за  товаришами. 

»Чекайте!    Чекайте !« 

На  їхній  голос  гомонить  понура  відповідь 
із  яруг: 

«Чекайте!   Чекайте!« 

»Не  йдім  за  товаришами*,  кличе  Сабо.  Там 
нас  гибіль  чекає.   Я  маю  кріс.   Шукаймо  аль- 

27 


банської  хатп.  Тепер  буде  десь  пізно  з  полу- 
дня. Як  не  найдемо  нічого,  то  може  вдасться 
нам  яким  чином  розпалити  вогонь.  Може  хтось 
у  ночі  побачить  наш  огонь  і  прийде  до  нас«  . . . 

»Вовки  прийдуть  .  .  .  .«  бовкнув  До- 
бровський. 

Ніколіч  думав: 

»Може  й  люде  прийд^^ть  . . . .« 
»Люде?«,  питав  Добровський.    »Люде  для 
нас  гірше  вовків« 

»Щоб  витримати  до  вечера  й  через  ніч,  му- 
симо мати  хоч  іскру  якоїнебудь  надії« 

гіадькав  Ніколіч. 

Добровський  відповів: 

»Одинока  надія  —  якесь  чудо  або  на- 
ші  люде. 

Та  не  такі  нуждарі,  як  ми  ... .   Але« 

Замовк. 

Пускаються  в  дорогу,  щоб  зійти  з  гір- 
ського хребта,  пірнути  в  сіру  млу  і  пройти 
крізь  неї  на  землю. 

Може  там  глибоко  в  низу  є  життя  й  люд- 
ське серце. 

Однак  усі  зусилля  даремні. 
28 


Праворуч  і  ліворуч  тільки  стрімкі  обриви, 
по  котрих  і  дикі  кози  не  булиби  в  силі  збігти 
в  долину. 

Після  довгого  блукання  вони  бачать,  що 
перед  ними  стелиться  тільки  один-одніський 
шлях,  яким  пішли  їх  товариші. 

Де  вони? 

Розтоптаний  хробак  уже  зник  на  крайнебі 
в  морі  мли. 

»Не  можу  йти  ...  не  можу  стояти  . . .  Ноги 
тремтять  . . .  тремтять  . . .«   шепче  Бояні. 

Сідає  на  сніг. 

Валхка  втома  тягне  других  живосилом 
до  долу. 

»Не  сідаймо«,    кличе    Сабо,    »це  смерть! « 

Та  дарма. 

І  він  сідає  разом  із  другими. 

Тільки  Добровський  стоїть  і  шукає  чогось 
у  темних  хмарах,  на  горах  і  в  густій  млі  над 
дебрами. 

Здається,  що  його  вухо  намагається  вло- 
вити якісь  звуки,  котрі  тільки  він  сам  чує. 

Ні,  ні. 

Ніхто  й  нічо  не  відзивається  на  голос  болю 
й  туги  їхнього  серця. 

•  29 


Здається,  що  вся  природа  заперла  дух  і 
прислухається  до  кроків  таємного  великана, 
що  тихо  йде  верхами  гір. 

То  знов  ховається  по  безоднях,  щоб  люде 
його  не  бачили  й  не  чули  його  кроків. 


Серед  незбагненої,  безконечної,  могильної 
тиші  доходить  до  їхньої  душі,  як  останній  сон, 
якийсь  давно  вже  замерлий  голос  із  далеких, 
соняшних  країн. 

І  тихесенько  гомонить  і  бренпть,  як  мушка 
в  зеленій,  сонцем  леліяній  траві. 

Наче  споза  сумерків  віків ...  з  безкраїх 
засвітів  . . .  ізза  океану  вічностп  . . .  ніжно  . . . 
мрійно  . . .  тихесенько  . . .  гомонить: 

»Тату  . . .  татл^ . . .  сину! . . .« 


Вони  стрепенулись  і  глянули  на  себе. 
Всі  тремтіли  в  лихоманці. 
Бояні  лебедів: 

»Огонь  . . .    огонь  . . .    огонь  . . . !    Згинемо 
без  огню.« 

Недалеко  найшли  присипаний  снігом  корч. 

ЗО 


з  великим  зусиллям  одчімхали  галузки  та 
відтяли  ного  при  самім  корінні. 

Та  як  розпалити  вогонь  замерзлими,  зеле- 
ними галузками? 

»Виймайте  Шекспіра,  Ґете,  Канта!  Вони 
нам  тут  придадуться«,  глузував  Добровський. 

Але  ще  три  дні  тому  вони  мусіли  спа- 
лити їх. 

Сабо  глянув  із  призирством  на  скрипку 
Штранцінґера. 

»Те  тарахкало  придалосяб  дуже  на  —  во- 
гонь«  . . .  шепнув. 

•»Дай  спокій«,  відповів  Добровський. 

Оця  скрипка  —  це  його  очі«  . . . 

Кождий  відтяв  сухий  шматок  зі  своєї 
одежі. 

Однак  огонь  погас. 

Сабо  почав  із  якоюсь  дивною  рішучістю: 
»Щоб  огонь  горів,    не  вистарчить  кілька 
онучок.  На  це  треба  цілого  убрання. « 

Добровський  глянув  на  нього  допитливо: 
» Відкіля  взяти  цілого  убрання?    Коб  тут 

іш,е  був  труп  Серба«. 

!        Сабо  відповів  зі  спокійною  жорстокістю: 

31 


»Незабаром  найдеться  між  нами  неодин 
труп  менше  або  більше . . .  Одначе  треба,  ш,об 
це  сталося  вже  скоріш  . . .« 

»Як  ти  це  міркуєш? . . .«  шепнув  Ніколіч 
і  з  жахом  подався  взад. 

»Віддирання  шматків  одежі  безцільне.  Сен- 
тіментальність  —  смерть.  Тверезо  думати!  Сяк 
чи  так  один  із  нас  найскорше  згине«  . . . 

В  поглядах  товаришів  вичитав  Сабо  мов- 
чазне і  трівожне  питання  й  відповів: 

»Ну, ...  як  уже  слід  мені  висловитись  ви- 
разно, то  . . .  один  із  нас  мусить  умерти« 

При  останніх  словах  Саба  нова  струя  мо- 
розу, студена  наче  смерть,  нагло  прошибла  ду- 
шу й  тіло  товаришів.  Щось  нараз  наче 
обвалилося  в  них  і  з  румовищ  якась  несамо- 
вито люта  сила  почала  скоро,  скоро  вимітати 
марні  останки  життя  й  надії. 

Блудними  очима  глянули  на  Саба,  котрий 
сам  наче  злякався  своєї  думки  й  мабуть  у  ба- 
яганні  злагодити  її  вражіння  додав  після 
короткої  мовчанки: 

»Для  загального  добра. « 

Добровський  глянув  йому  бистро  в  очі  й 
вицідив  поволі,  крізь  зуби: 

»Для  загального  добра  —  гинь  ти!« 

32 


»Ні,  я  ще  хочу  жити.  Але  наш  товариш 
Бояні  радо  згине.  Його  свідомість  ледві  вже 
блимає.  Знаєте,  що  він  забув  навіть  своє  імя. 
Бояні,  як  тебе  звуть ?« 

Бояні  став  лебедіти,  начеб  усі  останки 
його  душі  були  на  його  устах: 

»Я  хочу  яшти  . . .    хочу  жити«  . . , 

»Жити  ми  хочемо  всі.  Та  кому  в  голові  те, 
що  ми  хочемо?  Ми  мусимо!  Хто  хоче  мусіти?« 

Настала  лячна  мовчанка,  серед  якої 
вони  старалися  розібрати  цю  жахливу  думку  у 
своїй  гарячкою  виснаженій  свідомости. 

»Хто  з  нас  пожертвується  добровільно  для 
других ?«,  напірав  Сабо,  повторюючи  все  на 
ново  свою  убивчу  гадку. 

»Я«  перервав  мовчанку  сліпий, 

»Я«  пронеслося  глухо  з  уст  Пшилуського. 

Оба  вони  вс€  мовчали. 

Здавалося,  що  вони  тепер  на  те  тільки  й 
відзискали  мову,  щоби  попращатися  з  життям. 

Добровський  сказав: 

»Ти  стань  собі  на  боці,  Штранцінґер. 
Ти  святий.    Нічия  рука  тебе  не  торкнеться. « 

^  33 


»Але  що  з  тобою Пшилуський?«  нага- 
дував Сабо,  котрий  помітив,  що  другі,  здаєть- 
ся, годяться  з  його  лячним  наміром. 

»Маєте  кріс«,  відповів  глухо  Пшп- 
луський. 

»0  Боже !  Не  дивімся  на  добровільну 
жертву  наших  товаришів!  Пождім!  Доля  сама 
вирішить,  кому  з  нас  найскорше  вмерти«, 
падькав  Ніколіч. 

Всі  зрозуміли. 

»Хто  з  нас  найслабший?«  питав  Сабо  і 
глянув  на  Боянія. 

Бонні  затремтів  і  його  сині  уста  ще  більше 
посиніли. 

»Я  даю  ось  яку  раду:«  сказав  Сабо. 

»Не  сміємо  згинути  з  морозу,  заки  роз- 
палимо вогонь.  Наше  тіло,  те  прокляте  стерво, 
вже  зовсім  деревіє  з  морозу. 

Будемо  бігати  і  скакати  довкола  цього 
корча. 

Біганням  огріємося  трохи,  тоді  —  про 
мене  —  роздираймо  наше  дрантя  на  вогонь  ! 

Але  як  я  впаду  й  ие  матиму  більше  сили, 
тоді  плюну  на  дальше  нужденне  життя.  Тоді 
здеріть  із  мене  убрання  й  жийте!«  . . . 

34 


Тут  Сабо  викривив  уста  у  якимось  дивним 
глумом  і  додав: 

»Взагалі:  хто  з  кас  перший  упаде  і  вже 
не  встане,  цей  стане  нам  усім  у  пригоді. <- 

Німий  жах  охопив  їх. 

І  хоч  безтямною  грозою  проймала  їх  оця 
думка,  начеб  коса  смерти  устрягла  їм  у  мозок, 
то  все  таки  всі  вони  чули,  що  незабаром  один 
із  них  мусить  перший  згинути. 

Так  мусіло  бути! 

Без  найменшої  тіні  спротиву  почали  люд- 
ські скелети,  замерзлі  з  морозу,  смертельно  ви- 
черпані голодом,  бігати  і  скакати  довкола 
корча. 

Лиш  одна  думка  вводила  в  рух  їх  закосте- 
нілі ноги: 

»Скачи,  скачи  і  витримай ...  а  то  може 
твої  власні  товариші  тебе  добють!« 

Шранцінґер  стояв  на  боці,  пізніше  ходив 
чотири  кроки  вперед,  чотири  взад. 

Спершу  могли  всі  ледві  рухатися, 
опісля  вже  ходили  жвавіше. 

Ніхто  не  хотів  зоставитися  позаду  других, 
щоб  не  показати,  що  він  найслабший. 

^'  35 


І  було  видно  крайню  напругу  їх  останніх 
сил  по  дико  заіскрених  очах,  по  судорожно  за- 
тиснених  зубах,  по  напучнявілих  жилах  на 
чолі,  на  висках  і  на  шиї  д  по  барві  лиця,  котре 
з  землисто-темного  і  брудно-сірого  ставало  чим 
раз  більше  фіолетним. 


«    Нагло  якась  дивна  сила  прикувала  мої  і 
ноги  до  землі. 

Руками  я  заслонив  спершу  очі,  потім  ку- 
лаками став  бити  себе  по  чолі. 

Хотів  розвіяти  затьміння,  котре  в  цій 
хвилі  насунуло  на  мій  мозок  або  вбити 
правду,  що  станула  мені  перед  очима. 

Бо  нагло  видалось  мені,  що  мої  товариші 
щезли  і  якісь  дивні  марева  вищирили  очі  на 
мене  ... 

І  нараз  якесь  шалене  бажання  огор- 
нуло мене: 

Упасти,  впасти,  впасти  трупом  на  місці 
або  скочити  у  провалля! 

Убити,  розтоптати  цього  черва,  що  імя 
йому  свідомість! ... 

36 


я  станув  над  берегом  обриву  й  дивлюся 
в  глибину,  повиту  ^іроіо  мряіюіо. 

Сто  кроків  під  моїми  ногами  спить  біла, 
склублена,  застигла  мла. 

Біле  ложжа  з  великими,  круглими,  мягки- 
ми  подушками ... 

Це  біле  ложжа  манить  мене  до  себе,  так 
манить ... 

.у 

Але  ні. 

Як  зоветься  та  сила? 

Залізним   ланцом   скувала  мене  з  заду  й 

не  пускає  

О  ні,  життя  не  має  ціни  для  мене. 

Кажеться  в  казці:  вони  за  сімома  горами, 
за  сімома  ріками .... 

Та  вони  десь  так  далеко,  за  таким  океаном, 
що  йому  ні  кінця  ні  краю  немає . . . 

Там  вони  обоє. 

Та  проте  я  аж  тут  їх  чую. 

Чую  маленьку  ручку  за  собою  на  шиї. 

Тепер  ця  ї)учка  вже  більша. 

Яж  її  два  роки  не  видів! 


37 


Ці  дві  істоти  .  . . 
Ні,  я  мушу  жити! 

Відвертаюся  БІД  безодні  і  довкола  корча 
скачу,  скачу .... 

Га.  та  . . .    я  скачу  . . . 


Нараз  Добровськпй  кинув  дикиіі  проклік, 
опісля  став  позирати  з  дивним  глумом  на 
товаришів. 

Зареготався  і  крикнув: 

»0н  воно  як!  Панове,  я  бачу,  що  ви  —  гу- 
ляєте! Ха,  ха,  ха!  Ось  чого  вам  закортілося! 
Ну  —  нівроку  . . .  Значить,  до  танцю  треба, 
звісно,  музики  . . . 

Я  вам  заграю  на  цимбалах. « 

Став  несамовито  кламцати  і  скреготати 
зубами. 

Оця  музика  Добровського  рилася  у  стріво- 
жені  серця  товаришів,  як  діявольський  глум 
і  нагадувала  їм  смерть. 

»Нерестань!«,  закликав  Ніколіч. 


Добровськпй    пригадав    собі,    як    колись 
аранжував  танці  на  балях. 


38 


І 


Усміхнувся,  як  усміхається  смерть  і  запитав: 

»НевяхЄїк  ми  останні,  щоб  на  нашій  забаві 
бути  без  аранжера  ?  Ба,  а  деж  наші  дами  ? 
Невже  нам  гулять  без  дам?  Уявім  собі,  панове, 
•лальЕи  балів  відбувається  тепер  на  світі,  який 
ми  давно  покинули.  Скільки  роскішних  дам 
крутиться  в  цьому  менті  на  те,  ш;об  марно  про- 
гуляти своє  життя!  А  ми  тут  гуляємо,  ш;об 
наше  життя  назад  вигуляти!  Напружім  нашу 
хору  уяву,  схильну  тепер  і  так  д^^же  скоро  до 
привидів  і  галюцінацій  і  не  один  із  нас  матиме 
може  забаву  з  чудовою  дамою.    Ха,   ха,   ха !« 

»Добровський,  ти,  здається,  збожеволів«, 
пробурмотів  понурим  голосом  Сабо. 

»Може  бути.  Та  я  вам  одно  скаяху:  ви  всі 
збожеволієте,  лиш  я  сам  заховаю  ясний  розум, 
бо  в  мене,  здається,  занадто  твердий 
череп  на  такі  тонкости,як  видіння  й  божевілля. 
Це  мені  дуже  прикро.  Ви  може  побачите  балеві 
дами  очима,  а  я,  здається,  тільки  душею. 
Однак  очима  душі  я  більше  побачу  від  вас.'< 

Замовк  і  глянув  далеко  перед  себе. 

Стояв  хвилину  задуманий,  опісля  говорив: 

»Не  боюся  нічого.  Та  не  розумію,  чому  ця 
мертва  тиша  кругом  нас  і  ваша  мовчанка  мене 
чогось  бентежить?  Усе  здається  мені,  що  серед 

39 


цієї  заклятої  тііші  нагло  щось  блисне  і  вда- 
рить, як  грім.  І  вбє  Штранцінґера  за  це,  що 
він  стоїть  такий  байдужий,  вас  за  те,  що  ви 
такі  сумні,  мене  за  те,  що  я  сміюся . . .  Отже 
/(доки  в  мене  ще  трошки  сили,  мушу  забалаку- 
вати ці  дивні  почування  в  собі  ...  Я  у 
■свойому  нужденному  життю  дуже  мало 
говорив.  Та  тепер,  супроти  обличча  смерти, 
чую  потребу  поговорити  трошки  .  .  .  Буду  сло- 
вами пол окати  свою  дл-шу  й  балакати,  бала- 
кати, кричати  і  сміятисл,  ха,  ха,  ха!  Тай  маю 
я  дещо  сказати  світові  за  себе  й  за  вас . . . 

Панове!  Більше  доброго  тону!  Більше  еле- 
ґанції!  Не  позирайте  так  із  під  лоба,  як  темна 
ніч!  Хай  дами  вичитають  із  ваших  усміхнених 
мін,  що  ви  хочете  засипати  їх  компліментами.  < 

Показував  товаришам  елєґанцію  і  ґраціоз- 
ність  танцю. 

Дивна  суперечність  між  його  добірними 
сальоновими  рухами  й  між  його  обшарпаними, 
брудними  латами,  покритими  снігом  і  за- 
сохлою кровю! 

І  як  би  вони  були  у  світі  життя  й  сонця, 
то  може  булоб  і  дивно  глянути,  як  його  уста, 
все  складені  до  іронії  і  глуму,  ціле  його  запале, 
бліде  й  зелене  лице  з  довгою,  розчіхраною,  ри- 

40 


[і#іЙ.__.^ 


Де  ваші  лякери?  Де  ваші  фраки? 

(Поза  межами  болю.) 


жою  бородою  і  з  вусами,  наче  дві  розмикані 
мітли,  силр;увалися  виразити  приємну,  со- 
лодку й  готову  до  компліментів  міну  сальоно- 
вого  льва. 

»Панове,  ви  причепурилися  не  по  бале- 
вому.  Не  маєте  поняття  про  хист,  як  і  чим  по- 
добатися дамам  і  як  їхнє  серце  здобувати.  Де 
ваші  лякери  ?  Де  ваші  фраки  ?  Де  ваші  гла- 
денькі, товстенькі  й  оголені  обличча?  Ви  хочете 
своїми  обідраними,  обвислими  лахами  насліду- 
вати фраки?  А  де,  панове,  головна  річ  для  дам: 
ваше  тіло?  Це  непростима  легкодушність  із  ва- 
шого боку,  панове,  п];о  вам  закортілося  з  вашим 
»я«,  яке  важить  у  кождого  38  кільоґрамів,  за- 
бавлятися в  товаристві  балевих  дам!  Невже  ви, 
легкопері  й  заморожені  панове,  хочете  служити 
товстобоким  мамам  за  холодильця?  Вам  зібра- 
лось на  охоту  залицятись  до  жінок  тіль- 
ки своєю  голою  душею  ?  о,  ви,  дурні  .... 
рагсіоп ....  скелетні  ідеалісти!« 

»Я  чхаю  на  всі  жінки«,  промимрив  Сабо. 

З  іронічним  спочуттям  дивився  Добров- 
ський  на  кожного  товариша. 

Зупинив  очі  на  Пшилуськім  і  крикнув 
до  нього: 

41 


»Пане  Пшилуський!  Мені  дуже  прикро, 
але  ваш  фрак  занадто  старосвітсьііий.  Замість 
двох  видно  на  нім  аж  тринацять  хвостів!« 

Думав  хвилю,  опісля  засміявся  так,  наче 
би  відкрив  якусь  идасливу  думку  і  кликнув: 

»Це  нічо  ...  це  нічо  . . .  чудово  . . .  Панове! 
Ви  самі  й  не  догадались  . . .  Адже  ми  справляє- 
мо собі  масковий  баль,  якого  ще  світ  не  ба- 
чив ...  Та  все  таки  причепуртеся  трошки,  па- 
нове, відгорніть  руками  ласкаво  сербсько- 
альбанське  національне  майно,  що  так 
густо  по  вас  лазить,  бо  я  почну 
представляти  вас.  Хай  перед  вами  ста- 
нуть дами  зі  самого  цісарського  придвор- 
ного балю!  Просіть  їх  до  танцю  і  притискайте 
міцно  до  своїх  замерзлих  грудей,  а  вони  вже 
вас  нагріють  куди  ліпше,  чим  не  знать  який 
огонь. « 

Бояні  й  Ніколіч,  які  весь  час  дивилися  на 
Добровського,  наче  приковані  його  очима  і  сло- 
вами, витягнули  руки,  начеб  хотіли  пригор- 
нути когось  до  грудей. 

їх  виснажені  обличча,  несамовита  усміш- 
ка, та  ще  більше  рухи-обійми  їх  рук 
наповнили       мою       розболену        свідомість 

42 


наглим  острахом.  Я  відвернув  очі  від  обох  то- 
варишів і  шукав  в  очах  Саба  успокоення. 
Одначе  він  так  понуро  дивився,  начеби  в  най- 
блиш,ій  хвилині  мало  все  завалитися.  Я  звер- 
нувся до  Добровського,  однак  не  був  у  силі 
промовити  до  нього.  Мов  поражений  стояв 
я  й  мене  мучила  тільки  одна  думкя:  чи  До- 
бровський  зійшов  із  розуму,  чи  ні?  І  наче 
спогад  із  вимріяних  країн  і  одночасно  мов  хо- 
лодний жах  із  замерзлих,  понурих  печер  ри- 
лися в  мою  душу  слова  Добровського: 

»Ясновельможні  дами!  Маю  за  честь  пред- 
ставити вам  одно  вельми  цікаве  товариство  сі- 
мох людей,  котрих  доля  вирядила  в  далекий 
світ  по  ділам  смерти.  Серед  шляху  нам,  виба- 
чайте, знудилось  і  ми  справили  собі  між  небом 
і  землею,  серед  хмар  і  снігів  вельми  роман- 
тичний баль,  на  котрий  маємо  честь  запросити 
вас,  ясновельможні  дами.  Прохаємо  перейти 
ласкаво  зі  своєї  золотосяйної  цісарської  па- 
лати до  нашої  балевої  салі.  Вона  теж  дуже 
гарна  й  далеко  обширніша  від  вашої.  її  стеля 
—  безкрає  небо,  її  стіни  —  сніжно  білі  скали, 
її  поміст — замерзлий  сніг,  білий,  як  ваші  вель- 
можні декольте.  Ми  маємо  чудову  музику  й  орі- 
ґінальний  буфет,  який  ріжниться  від  вашого 

43 


буфету  лиш  оцею  дрібничкою:  не  ми  його,  але 
він  нас  хоче  пожерти.« 

Закламцав  зубами  й  показав  недалеку 
безодню. 

»Моє  імя  доктор  Добровський,  людина,  що 
не  робить  собі  нічого  ні  з  голоду  ні  з  холоду 
ні  з  життя  ні  зі  смерти  і  сміється,  вибачте,  ясні 
дами,  трошки  і  з  вас,  розуміється,  в  межах 
пристойности. 

Пан  четар  Штранцінґер « 

Тут  урвав  і  глянув  на  сліпого  товариша, 
що  стояв  на  боці,  байдужий  на  всі  радощі  і, 
здається,  на  всі  болі. 

Дивився  на  нього  й  на  його  сліпі  очі  й 
нагло  вхопився  за  горло,  опісля  закашляв,  на- 
че хотів  прогнати  щось,  що  вийшло  з  душі  і 
здушило  йому  горло.  Стрепенувся  й  казав  далі: 

»Оцей  пан,  що  тепер  дивиться  в  сторону  на- 
шого буфету,  зоветься  пан  четар  Пшилуський. 
Все  нахмарений,  якийсь  червяк  його  точить, 
мабуть  погнівався  з  кимось  тай  завдає  собі, 
сіромаха,  через  те  великого  жалю.  Дітвак.  От 
що!  Пані  будуть  ласкаві  з  чисто  гуманних  при- 
чин, ну  і  для  власної  приємности  (це  головна 
річ),  закрутити  йому  голову,  а  то  манколія  його 
зїсть.  І  прошу  не  дивитися  криво  на  нього  за 

44 


те,  що  його  балевин  стрій  не  зовсім  по  моді, 
але  ви,  здається  мені,  догадуєтеся,  з  якої  це 
причини  .  .  . 

Пан  доктор  Оглядівський.  Гуляє  нині  ма- 
буть перший  раз  у  життю.  Дуже  вразливий  на 
тепло  жіночого  серця,  особливо  в  сьогоднішніх 
зимних  часах.  Але  шукає  того  тепла  тільки  у 
свойому  родинному  гнізді.  Докажіть  йому 
ясні  дами,  що  й  деінде  є  теплі  кубелечка 

Пан  четар  Сабо,  дикий  син  угорської  пу- 
сти. Великий  і  небезпечний  заведія  . . .  Дама, 
що  його  покорить,  отримає  найвищу  медалю. 

Пан  четар  Ніколіч,  сентіментальний  моло- 
дик, чиста  потіха  для  вас,  високі  дами. 

Пан  четар  Бонні,  дивна  людина,  що  на- 
слідком ріжних  неприємностей  в  Альбанії  за- 
була своє  імя.  Хорий,  виснажений,  в  гарячці 
нахилився  над  студеним  потоком,  щоб  напи- 
тися води.  Та  замість  зачерпнути  води  в  шапку 
або  у  пригорщу  він  цілий  шубовсть  у  воду!  Ми 
його  витягнули,  але  він  забув  забрати  з  води 
своє  імя.  Постарайтесь,  ласкаві  дами,  щоб  він 
назад  собі  його  пригадав,  а  то  жадна  дама  не 
зможе  стати  йому  законною  жінкою. « 

»Бояні«,  крикнув  Добровський,  »твої  уста 
дуже    посиніли.    Обійми    кріпко    найкращу 

45 


пріїїцесну  й  цілуй  її  рожеві  уста  голосно  і  при- 
страсно доти,  доки  твої  безкровні  уста  не  за- 
пашать огнем. « 

Бояні  обняв  воздух  перед  собою  й  цілував 
міцно,  аж  ляскіт  було  чути. 

Добровський  дивився  на  нього  й  говорив 
більше  до  себе  ніж  до  других: 

»Чому  я  нічого  не  бачу?  Невжеж  ілюзія 
не  для  мене  ?  Хібаж  усе  життя  не  ілюзія  ? 
Заздрощі  мене  беруть  . . .« 


Добровський  скакав,  як  навіжений. 

Пристанув  на  хвилину  і  глянув  на  чорне 
небо  та  в  дебру.  На  його  обличчі  боролися  біль 
і  гордість  чоловіка,  що  кинений  у  прірву  буття, 
почуває  всю  грозу  своєї  безсильности. 

Засміявся  глумно  й  закликав: 

»Хотівби  я  розбити  скамяніле  небо  і  ски- 
нути всіх  богів  у  цю  безодню.  Хай  би  боги, 
царі  і  всі  можновладці,  що  кинули  людство 
у  прірву  світової  війни,  перейшли  оце  пекло 
мук,  у  якому  люде  караються !  Хай  би  вони 
самі  відчули  й  пізнали  бездонну  глибінь  люд- 
ського страждання! 

46 


Тоді  боги  сталиб  людьми,  а  люде  братами.« 

Ко/кда  тінь  старалася  наслідувати  несамо- 
виті СЕоки  Добровського.  Це  було  тяжко  і  вда- 
валось тільки  Сабові,  котрий  після  Добров- 
ського мав  ще  найбільшу  силу.  Але  на  корот- 
кий час  інстінкт  життя  показався  так  мо- 
гутнім, що  всі  скакали  з  однаковим  розмахом. 

Мов  сонні  марева,  що  душать  сплячого 
й  виривають  із  його  груди  крик  жаху,  так  ви- 
глядали їх  обличча  підчас  танцю. 

Серед  тих  облич,  подібних  до  обличча 
смерти,  лпш  очі  мерехтіли  дивним  огнем  і  без- 
межнім бажанням  життя. 

Слабий  усміх  тих  очей  і  їх  огонь  ізза  цього, 
що  танець  ізбуджував  надію  до  яшття,  стано- 
вили тим  яскравіше  противенство  до  завміра- 
ючого  лиця. 

Сабо  почав  із  ознаками  злобної  нетерпляч- 
ки дивитися  на  своїх  товаришів. 
Глянув  на  мене. 

Здавалося  мені,  що  його  очі  так  і  питали: 
»Колиж  уже  .  .  .  один  із  нас  .  .  .  ? 
Доки-  будемо  чекати?« 

47 


в  першій  хвилині  я  мав  вражіння,  що  це 
не  мій  товариш  глядить  на  мене,  а  смерть, 

Я  хотів  крикнути,  як  кричить  кожда  лю- 
дина, котру  мучить  чорна  мара,  але  схаменувся 
й  запанував  над  собою. 

»Ти  думаєш«,  казав  я  до  нього,  »що  я  не 
зумію  так  гуляти,  як  ти?    Ось  поглянь!« 

Я  став  скакати  так  само,  як  він. 

А  щоб  дати  ще  більший  доказ,  яка  в  мене 
сила  й  бадьорість,  хоча  смертельна  втома  й  жах 
мене  мучили,  я  тремтячим,  замерлим  голосом 
заспівав  веселу  народню  пісню. 


Сабо  відвернувся  від  мене  і  став  тепер 
скакати  все  напроти  Боянія  та  дивився  йому 
вперто  й  визиваючо  в  очі. 

Ледві  живий  Бояні,  який  ще  слабо  пере- 
ступав з  ноги  на  ногу,  все  спускав  очі,  бо  за 
кождим  разом,  як  поглянув  на  Саба,  смертель- 
не тремтіння  проймало  його. 

Але  й  зі  спущеними  очима  чув  він  у  своїй 
слабій  свідомости,  як  погляд  Саба  клався  ка- 
мяною  плитою  на  ціле  його  тіло  й  забірав  йому 
останки  сили. 

48 


Вкінці  Бояні  звалсився  спитати  його  сла- 
бим голосом: 

»Чому  так  дивишся  на  мене,  як  сатана ?« 

Сабо  не  обізвався,  тільки  ще  більше  впя- 
лив  у  нього  свої  убийчі  очі.     . 

Боянія  опанувала  тепер  лиш  одна  думка: 
хай  нагло,  в  одну  мить,  мов  блискавиця,  щось 
ударить  і  раз  на  все  загасить  у  нім  усяке  по- 
чуття болю,  боязни  й  терпіння. 

Він  задивився  ка  наймогутнішу  гору  і 
тремтить,  мов  блудний  огник  серед  пітьми  та 
шепоче : 

»Хай  упаде  .  .  .  роздавить  .  .  .  кінець  .  .  . 
супокій  ....<(. 

Раз  у  раз  повторює  ті  слова. 

Нараз  йому  здається,  що  могутня  гора 
розгортає  чорні  хмари  й  суне  просто  на  нього. 

Він  хоче  кинутись  на  землю  й  чекати,  аж 
гора  впаде  й  роздавить  його. 

Нагло  побачив  перед  собою  очі  Саба. 

Спотикнувся  й  упав. 

Божевільний  ягах  його  обхопив,  що  не 
гора,  лиш  людина  несе  йому  смерть. 

Це  додало  йому  нової  сили  . 

Зірвався,  як  малий  хлопчина,  наче  мяч 
відбився  від  землі  і  став,    гуляючи,    кричати: 

49 


»Вона  мені  ногу  підставила.  Але  я  її 
копну  . . .  рюпну! . . .  Ха,  ха,  ха1« 

Копав  її  і  посував  у  напрямі  кручі. 

Шалений  танець  найслабшої  тіні  наче  за- 
разив других. 

Навіть  Пшилуський,  котрий  здебільшого 
стояв  над  прірвою  й  шукав  її  безмірної  гли- 
бини, пустився  в  танець  і  все  з  понурим  ви- 
разом лиця  кричав: 

»Проч  від  мене,  розпуснице!« 

Кождий  старався  закричати  чиїсь  кроки, 
що  поволі,  глухо,  зловіш,о  вже  наближалися. 

Це  був  крик  людей,  ш,о  в  густому  пралісі 
о  півночі  хочуть  прогнати  від  себе  п],ось,  ш;о 
серед  заклятої,  таємної  тиші  чатує  й  ось-ось 
кинеться  на  них. 

Бояні  сміявся :  »Я  її  пхнув  у  безодню «, 
Ніколіч  белькотав:  »Ти  моя,  ти  моя«,  Пшилу- 
ський: »Геть  від  мене«.  Сабо  кляв  по  мадяр- 
ськи,  Добровський  скреготав  зубами,  а  я  по- 
вторяв раз  -  у  -  раз,  сам  не  знаючи,  чому  : 
»Сонце  .  .  . сонце  .  .  . « 

Тільки  Штранцінґер  стояв  осторонь,  наче 
статуя  й  мовчав. 

50 


Як  перекотиполе,  гнане  бурею,  як  соломки 
на  хвилях  розшалілого  моря,  так  кидалися 
людські  тіні  в  дикім  танці  життя  і  смерти. 

їхні  смертельно-трівожні  обличча,  похожі 
ка  брудно-сірі,  зелені  й  фіолетні  черепки  із 
глини,  які  ось  ось  розсипляться,  їхнє  дивне  гу- 
кання та  дика,  душу  роздираюча  музика  До- 
бровського  будить  почуття,  що  нараз  земля  роз- 
ступиться під  ними  й  небо  впаде  на  них. 

Щось  невідоме,  як  тайна  буття,  безмежне, 
як  вічність,  визирає  з  їх  очей  і  з  кождого 
їхнього  руху. 

Що  це? 

Маленька  іскра. 

Вона  росте  й  вибухає  могутнім  огнем,  який 
обіймає  всесвіт.  Всесвітній  огонь  життя  го- 
рить над  всесвітньою  безоднею  нічогости. 

Хто  переможе? 

Нараз  мені  здається,  що  моя  свідомість 
находиться  десь  навні  поза  мною. 

Сон,  чи  божевілля? 

Чи  якесь  явище,  можливе  тільки  тут,  у  цій 
темній  западні? 

51 


Щось  кружляє  мені  коло  вуха  й  силкуєть- 
ся втиснутися  в  середину . . .  якась  жахлива 
муха  . . .   вона  несе  смерть  . . . 

І  в  бренінні  тієї  мухи  чую  раз-у-раз: 

»Ніколи  ...  .  ніколи  .  .  .« 

Відганяю  рукою  цього  потвора. 

Та  в  найблищій  хвилі  знов  чую  зловіще 
бреніння  .  .  . 

Тікаю  на  край  кручі  і  вичерпаний,  без- 
сильний, сідаю. 

І  знову  вона  бренить  і  гуде,  як  далекий, 
невгомонний  гомін  похоронного  дзвона: 

»Ніколи  . . .  ніколи  . . .  ніколи»  . . . 

Але  згодом  те  несамовите  бреніння  й  гу- 
діння віднімає  мені  почуття  жаху  й  успо- 
коює  мене. 

Я  починаю  радіти,  що  ця  потворна  муха, 
цей  демон,  бог,  діявол,  цей  хтось  знає,  що  ми 
тут,  що  люде  тут. 

Значить,  десь  у  пеклі,  а  може  на  небі, 
в  безодні . . .  десь  під  хрестами  на  цвинтарі . . : 
десь  у  сумній  пустці  безконечній  є  ще  хтось, 
є  ще  щось,  що  думає  про  нас . . . 

Пусте,  байдуже,  що  таке  думає  . . . 

Але  думає  про  нас 

52 


Моя^е  це  наша  доля? 


Доле,  доле! 

Невже  з  цього  хаосу  не  вернути  нам  назад 
до  Ячиття,  на  шлях  сонця? 

Яка  сила  в  тому  мертвому  світі  зумі& 
вирвати  нас  із  цього  замерзлого  пекла? 

Нема  такої  сили. 

Немає  нікого. 

Бог  прокляв  нас. 

Демони  тільки  ждуть  на  нашу  загибіль. 

Всі  великі  й  добрі  сили  відцуралися  нас. 

А  може  єсть  іще  на  небі ...  в  воздусі . . . 
на  землі  які  маленькі,  ангельські  єства,  що 
мають  якунебудь  цілющу  силу? 

Може  ці  маленькі  ангели  моглиби  вряту- 
вати нас? 

Може ах  ! 

Сину,  мій  сину  маленький! 

Молися,  сину,  молися  за  батька! 

Може  твоя  молитва  невинного  ангела 
пробє  скамяніле  склепіння  небес. 

Бо  тяжко  твому  батькові,  ох,  коб  ти  знав, 
сину,  як  йому  тяжко  вмірати,  не  побачивши 
тебе  в  останнє. 


53 


Нараз  Бояні  заплакав  і  закликав: 

»Мамо  моя!   Де  ти?« 

Перестав  скакати  і  плакати  та  задивився 
в  дебру  і  його  очі  шукали  чогось  по  сірому 
морі  хмар. 

Почувши  плач  Боянія,  Добровський 
сказав : 

Коли  з  тебе  мущина,  чоловіче,  то  ніколи 
не  плач! 

Я  побалакаю  для  приміру  з  дамою,  що  була 
колись  моєю  милою. « 

В  цій  хвилині  Пшилуській,  що  стояв  на 
боці  і  з  якимось  болючим  отупінням  дивився 
перед  себе,  обернувся  до  Добровського. 

Перший  раз  його  німа  байдужість  роз- 
віялась і  він  із  якимось  •  таємним  зацікавлен- 
ням упер  свої  очі  в  Добровського  та- став  його 
слухати  з  такою  напругою  і  з  таким  скупчен- 
ням усіх  своїх  сил,  начеб  найблище  слово  До- 
бровського мало  йому  принести  визволення 
або  смерть. 

Одначе  Добровський  не  помітив  цієї 
дивної  уваги  Пшилуського  й  говорив: 

»Так  тямлю  мою  останню  стрічу  з  нею,  що, 
здається,  бачу  цю  женщину  тепер  перед 
собою. 

54 


Ласкава  пані !  Ви  мене  не  пізнаєте, 
бо  я  замаскований.  За  крихітку  тепла 
вашого  серця  я  віддам  вам  увесь  огонь, 
який  так  і  бухає  вульканом  із  цілого  мого  »я«. 
Цей  огонь  у  мені  так  жагучий,  що  я  хотівби 
пригасити  його  трошки  струєю  сліз.  Та  на 
жаль,  мої  сльози  замерзли.  Я  йду  в  далеку  до- 
рогу, з  котрої  ніколи  не  верну.  Подайте  мені 
на  пращання  свою  біленьку  й  пухкеньку 
ручку.  Не  хочете?  Ви  злякалися  моєї  руки? 
Кажете,  що  це  рука  кістяка?  То  позвольте  себе 
поцілувати,  так,  як  я  колись  вас  цілував.  Ви 
крикнули  з  остраху.  »У  вас  замість  обличча 
мертвецькі  ями«,  кажете.  Адже  ви  знаєте, 
звідкіля  у  мене  мертвецькі  руки  і  щоки  ? 
З  грому  гармат,  із  тяжких  ран  душі  й  тіла, 
з  голоду  й  розпуки  вони.  З  геройської  боротьби 
за  ваші  товстенькі  щоки  й  (Руки,  за  ваші  золоті 
намиста  й  жемчуги. 

Та  коли  я  гинув  серед  куль  у  ямі,  вам  не 
стало  терпцю  ждати  на  мене. 

І  ви  кинулись  на  шию  гладенькому  гала- 
пасові,  котрий  ніколи  навіть  пороху  не  нюхав. 

Тямите,  як  я,  загартований  жовнір,  пла- 
кав перед  вами? 

А  ви  відповіли  па  мої  сльози: 

55 


»Іди  собі  —  до  чорта !«  . , . 

Від  цієї  хвилини  я  ніколи  не  плачу, 
тільки  сміюся,  сміюся  й  кепкую  собі  з  життя 
й  зі  смерти. 

Однак  моя  душа  все  плаче  за  втраченою 
вірою  в  женщину  і  в  людину. 

Під  маскою  у  мене  тільки  душа.  Тіла 
у  мене  немає .... 

Але  ви  не  побачите  моєї  душі  й  не  вчуєте 
її  плачу,  бо  тільки  дл'ша  може  побачити,  від- 
чути й  розуміти  душу. 

Ви  тікаєте  від  мене?« 

Тут  Добровський  обернувся  до  товаришів 
і  кричав: 

»Дпвіться,  з  яким  призирством  вона  від- 
вертається від  нас!  Не  плач,  Бояні,  не  плач 
перед  сальоновою  дамою,  бо  її  ніжні  уста 
скривляться  з  відразою  самички  на  вид  твоєї 
слабодл'шности.  Не  сльози,  не  душу,  пбказуйте 
дамам  тіло,  мяс€,  обвинуте  наймоднішими 
платтям,  обвішане  блискучими  світильцями 
й  підшите  все  рухливим,  солоденько-змисло- 
вим,  безмізким  пустомельством!  Тоді  жінки 
будуть  вічно  ваші    —   на  короткий  час « 

Добровський  обернувся  знов  у  сторону 
своєї  колишньої  милої  й  запитав  її: 

56 


»Не  скажете  навіть  одного  слова  на  вічну 
розлуку  ? 

Га,  кидаю  на  вас  найтящий  проклін:  хай 
вам  доведеться  погуляти  так  само,  як  нам 
ось  тут«. 

Замовк  і  блукав  очима  по  скамянілому 
морі  мраки. 

Може  шукав  там  весни  своєї  яуші  ? 

Серед  виру  танцю,  крику  й  почувань  тяжко 
ставало  розібрати,  де  кінчився  розум,  а  начи- 
налось  божевілля. 

Бояні,  смертельно  вичерпаний,  не  міг  далі 
скакати. 

Стояв  і  дивився  в  безодню,  а  його  очі  блу- 
кали по  застиглих  хмарах. 

Однак  мороз  примусив  його  знов  скакати. 

Зробив  кілька  кроків  і  упав. 

Тепер  не  був  уже  в  силі  зірватися  легко 
на  ноги. 

Боровся  довго  з  божевільним  виразом  очей 
і  ледві  підвівся  навколішки. 

Клячучи  глянув  знов  на  море  хмар  і  нараз 
його  очі  заблисли  радісним  огнем,  а  його  уста 
усміхнулись. 

57 


Він  простяг  руки  до  далекої  блідо-синьої 
мраки  й  почав  кликати: 

» Пальмо,  пальмо! .... 

Вже  рік  я  тебе  не  бачив 

Як  я  тішуся  тобою! .... 

Хтось  під  пальмою  на  морі 

Човен  відбиває  від  берега ...  в  нім  си- 
дить ...  —  Боже! ...  —  моя  мати! . . . 

Гляньте! . . . 

Вона  пливе  прямо  до  мене 

Мамо,  я,  твій  син,  я  тут! . . . 

Я  не  буду  ждати Скочу  в  море 

Я  попливу  тобі  на  зустріч  . . .« 

Останнім  зусиллям  зірвався  на  ноги  і  при- 
біг на  край  безодні,  щоб  кинутися  в  глибину. 

Але  Сабо,  що  пильно  слідкував  за  ним, 
ухопив  його  миттю  поперек  і  не  допустив  до 
скоку  у  провалля. 

Бояні  впав  на  землю. 

Не  міг  уже  встати. 

Жах,  розпука  й  божевілля  кричали 
з  його  уст: 

»Смерть !  .  .  .  .  Смерть !  .  .  .  .  Боже  !  .  .  .  . 
Зглянься !....« 

Вони  всі  станули  довкола  нього,  понурили 
голови  й  мовчали. 

58 


Благальними  очима  дивився  Бояні  на 
кождого  товариша. 

А  коли  його  погляд  зустрівся  з  очима 
Саба,  він  прошпбаючим  голосом  закликав: 

»]Мамо  моя  !  .  .  .  Рятуй  мене !  .  .  .  Рятуй 
мене! ...  ця  людина  хоче  вбити  мене«  . . . 

»Не  думай  так  про  мене,  товаришу.  І  з  мене 
людина «,  сказав  Сабо  і  глянув  на  Бояні  я 
очима,  в  яких  замерехтіло  сяйво  спочуття. 

Коли  Бояні  побачив  іскру  людяности 
в  його  очах  і  почув  його  теплі  слова,  велика 
ясність  засяла  в  його  очах  і  на  обличчі. 

Він  витягнув  до  Саба  свою  руку,  ш;о  по- 
дабала  на  марний,  брудний  кусник  леду 
й  озвався  до  нього  мягкими,  лагідними 
словами : 

»Любий  Сабо,  подай  мені  свою  руку! 

Тепер  я  не  боюся  смерти.« 

Кілька  хвилин  його  очі  дивилися  на  това- 
ришів супокійно  й  погідно,  майже  радісно, 
наче  кусник  синього  неба,  п];о  показався  не- 
сподівано над  землею  серед  дикої  боротьби 
стихій. 

Нараз  якась  тінь  лягла  на  його  обличча 
й  він  обізвався  тремтячим,  ледві  чутним,  ури- 
ваним голосом: 

59 


Прошу  вас,  товариші:  як  побачите  мою  ма- 
тір .. .  як  моя  мати  питатиме  вас  за  мною  . . . 
то  скажіть  їй,  товариші,  скажіть  їй,  що . . .  ш;о 
ви  мене  ніколи  не  бачили ...  й  ніколи  не 
чули . . .    нічого  про  мене«  .... 

Коротке  хлипання  струснуло  ним. 

>>Ні,  ні . . .  товариші ...  не  кажіть  ій  так  . . . 
перекажіть  моїй  матері ...  о.  Боже  ...  що  мені 
бідному  їй  переказати  . . .  ? 

Привітайте  її  гарно  від  мене  і . . .  скажіть 
їй  якесь  . . .  любе,  добре  слово  від  мене  . . . 

І  скажіть  їй,  товариші,  що  я  вмер . . . 
у  теплій  хаті ...  на  білій  постелі . . . .« 

Всі  останні  сльози  закрили  йому  очі  у  гли- 
боких  ямах. 

»Прошу  вас,  товариші поможіть  мені 

встати  . , . .« 

Товариші  підняли  його  . 

Синьою,  опухлою  рукою  обтер  очі. 

Глянув  на  сірі  хмари  іі  закликав  здиво- 
ваний і  розчарований: 

»Нікого  не  бачу  . . . 

Невже  я  у  сні  бачив  матір? . . . 

Мамо,  не  пливи  до  мене! . . . 

Бо  як  побачиш  мене  ...  то  сед)це  тобі 
з  болю  трісне  . . . 

60 


Будь  здорова,  мамо  . . .  й  не  плач  дз^же  . . . 
за  мною  . . . !« 

Товариші  поклали  його  легенько  на  за- 
мерзлий сніг. 

»Зимно  мені . . .  зимно . . .  зимно . . . 

Прошу  вас,  товариші . . .  добийте  мене  . . . 
хай  я  . . .  довго  не  мучуся  . . . .« 

Добровський  потішав  його: 

»Не  бійся,  товаришу.  Ти  зараз  заснеш 
і  весь  твій  біль  мине. 

Незабаром  ми  всі  заснемо  і  всім  нам  разом 
із  тобою  буде  добре. « 

Незадовго  Бонні  заснув  і  —  було  йому 
добре. 

Його  мати  таки  прийшла  до  нього. 

І  у  сні  не  чув  він  болю,  не  видів  смерти, 
лиш  усміхався  радісно,  бо  його  лице  чуло 
биття  серця  в  теплій  матерній  груді. 


Вони  стягнули  з  трупа  товариша  убрання 
й  розпалили  вогонь. 

Довго  слухали  вони  мовчки  шипіння 
вогню  з  похиленими  головами. 

їх  душі  полинули  в  далекі  країни. 

61 


Осінньою  росою  надали  на  вікна  білпх  хат. 

Незримими  ангелами  вітали  в  кімнатах 
над  людськими  головами. 

І  цілували  їх  на  привітання  п  на  про- 
щання. 

Після  довгого  мовчання  вони  глянули  на 
трупа  товариша. 

Лежав  висохлий,  тонкий,  наче  тріска. 

Його  грудна  клітка  наче  роздерла  блідо- 
зелену  шкуру  і  ребра  дивилися  сумно,  наче 
голі  жебраки,  на  чорний,  понурий  світ. 

Набресклі  фіолетні  ноги  й  руки  відбивали 
дивно  й  лячно  від  цілого  тіла. 

І  його  посиніле  лице  ощ^хло. 

Але  смерть  не  вспіла  стерти  з  нього  радіс- 
ної усмішки,  яка  наче  розлилася  по  цілім 
обличчі  й  дала  йому  лагідний,   милий  вираз, 

І  здавалося  їм,  що  його  застиглий  усміх 
ніби  говорив  до  них: 

»Товариші,тепер  я  щасливий  . . . !« 

І  як  дивилися  на  мерця,  на  устах  кождого 
блукало  невимовлене  питання: 

»На  кого  прийде  черга  тепер?« 


62 


Важке  мовчання   перервав   Добровський: 

»Оце  має  бути  людська  доля!  Вродилася 
людина,  плакала,  сміялася,  співала,  навчилася 
ходити  і  причимчикувала,  сердешна,  аж  сюди, 
щоби  після  найстрашніших  мук  покластися 
тут  у  тій  проклятій  ледовій  пустині  на 
спочинок. « 

»Та  проте  він  лєяуИть  усміхнений«,  замі- 
тив Ніколіч,  глянувши  на  нього. 

»Ця  усмішка  —  це  мабуть  іскра  щастя  . , . 
хвилина  божевілля  серед  безтямного  болю  дала 
йому  цю  іскру«,  завважав  Добровський. 

»Невжеж  і  нам  присуджене  таке  щастя? «, 
питав  Ніколіч  і  здрігнувся. 

Добровський  дивився  довго  й  нерухомо 
в  огонь. 

Одначе  його  очі,  здавалося,  не  бачили 
вогню. 

Вони  блукали  по  глибоких  нетрах  його 
душі  й  наче  шукали  чогось. 

Вкінці  він  поглянув  через  огонь  у  спокій- 
ну, замерзлу  даль  і  сказав  наче  до  себе  самого: 

»Прокляте  те  життя,  в  котрому  слабший 
мусить  згинути,  щоб  дущий  міг  жити«. 

63 


Ч.^о"іІІІпІІІІпІІІі:і1ІіХ!ІІІиІ1ІіХіІІіХі1ІіХіІІі;^ІІІіХі1ІІп!І||Х^ 
'^ 'чіІМі|ІІ1"і||||М||||іг^^ 


ЯІл'ІІ'у^З/^    ^    ^    ^'іі'л'И'л'іі'л'іі'а'іі'л'іі'л'^ 


II. 


Вони  сидять  довкола  вогню  й  чують,  як 
нове,  давно  забуте  життя,  починає  струєю  ли- 
тися в  їхні  жили. 

Шипіння  вогню  вражає  мило  й  солодко  їх 
уха,  як  пестливе  щебетання  дитини. 

Вони  не  промінялиби  слів  огню  за  най- 
кращі мельодії  чудової  музики,  бо  вона  булаб 
тепер  тяжким  роззвуком  для  їх  замерзлої  душі. 

Пісня  палахкотіючого  вогню  будить  почу- 
вання й  думку. 

Наче  вязні  з  тяжкої  тюрми  вони  тікають 
зі  зболілої  ДЛ'ПІІ. 

Мов  птиці  у  вирей  вони  летять  у  далекі 
країни. 

Уява,  що  прагне  тепла  і  світла,  дивно  їх 
малює. 

Ні  сніг  там  не  біліє,  ні  мороз  не  тисне,  ні 
людські  сльози  там  не  ллються. 

64 


Вічний  мир  і  тихе  щастя  там  царюють. 

Сине  небо  нахиляється  з  любовю  над  зе- 
леною землею. 

Там  усе  благословенне  літо  красується, 
там  вічно  сонце  сяє. 

А  те  сонце  так  велике  й  могутнє,  що  пів 
кеба  заступає. 

І  так  любо  гріє,  так  роскішно  пече 

пече ! 

Світло  безбережньою  повінню  розлилося  по 
зелених  полях,  заквітчаних  лугах  і  по  селах, 
що  ховаються  в  зелені  садів,  ніби  зі  сонцем 
у  піжмурки  грають. 

І  ясне  проміння  лягає  відпочити  на  верхо- 
віттях темних  лісів. 

А  там  на  блакитньому  крайнебі,  під  заду- 
маним, темним  лісом,  на  зеленому  рядні  буй- 
них трав  сине  повітря  в  роскішній  жарі  сонця 
тремтить  . . .  тремтить  .  .  . 

Сонце  любить  людей.  Сходить  із  неба  й  хо- 
вається в  їхній  душі. 

І  де  є  серце,  там  сонце  світить. 

Люде  ховаються  між  білими  квітками  в  зе- 
лених травах,  сміються  до  со::ця  і  благословля- 
ють його. 

^       *  65 


Та  деякі  люде  не  хочуть  одпочивати 
на  сонці. 

Беруть  маленькі  діти  на  руки  і  йдуть 
у  сад  і  сідають  у  тіні  вишень  і  яблунь. 

Понад  сніжно-білі  шпилі  гір,  понад  ска- 
мянілі  сизі  хмари  душі  тіней  мостять  шлях 
і  тим  шляхом  за  ш,асливими  людьми  в  країні 
сонця  свої  думи,  свою  тугу  шлють. 

І  зникають  безкраї  простори,  розвівається 
сиза  мла  і  країна  сонця  виринає,  як  ясне  ви- 
діння перед  тінями  і  мріє  на  крайнебі  перед 
ними  .... 

І  крізь  серпанок  проміння  і  мрії  очі  ба- 
чать: хтось  сидить  із  похиленою  головою  .  .  . 
хтось  клячить  і  руки  до  неба  здіймає  . . .  хтось 
дрібний  лист  пише . . .  хтось  очі  обтирає  . . . 
маленький  хлопчик  дивиться  комусь  пильно 
в  вічі , . .  певно  питає: 

»Мамо,  коли  тато  до  нас  верне?« 


Нараз  усі  мрії  схолохав,  наче  пташки,  див- 
ний і  трівожний  голос  сліпого: 

»Не  тікайте  від  сонця!  Не  ховайтеся  в  тіні!« 

66 


Злякався  власного  голосу  і  прокинувся 
з  просоння.  Сліпими  очима  глянув  із  зачуду- 
ванням на  товаришів  та  трівожно  запитав: 

»Де  ми?« 

Вони  здрігнулися. 

Здавалося,  що  душі  безлічі  людей,  котрі 
лежать  на  безмірному  цвинтарнш,і  буття 
і  в  мошлі  ще  страждають,  вийшли  з  могили 
о  півночі  й  питають: 

»Де  ми?« 

Я  глянув  на  його  обличча. 

Воно  так  виглядало,  начеб  не  було  вже 
з  цього  світу. 

Хоча  цій  людині  було  доперва  двацять 
чотири  роки,  то  її  сліпі  очі,  її  зеленаво-земли- 
сте, глибокими  ямами  й  морщинами  пооране 
лице,  посивіле  буйне  волосся  зробили  її 
старцем. 

Колись  у  його  великих  і  гарних, 
мрійних  очах  ясніли  іскри  молодості! 
й    запалу    до    високих    поривів    і    змагань. 

Ні,  неможливо,  щоб  ця  людина  мала  на  віки 
вічні  бачити  тільки  тьму  перед  собою. 

^*  67 


Чому  миш,  кертиця,  гадина  любується 
світлом  сонця,  а  людина  ні? 

Здається,  що  віки  вже  протекли,  як 
це  було. 

Гарматні  кулі  розривають  землю  і  людей. 

Кругом  нас  пекло,  божевілля,  смерть. 

Кожна  людина  вмірає  тисячу  разів  в  одній 
секунді. 

Він  один  лежить  у  ямі  супокійно. 

А  його  очі  —  о,  не  забуду  ніколи 
його  очей ! 

Вони  дивляться  так  лагідно  й  любо  кру- 
гом, наче  хочуть  несвідомо  зворушити  скамя- 
ніле  небо  безмежньою  добротою  і  красою  люд- 
ського серця. 

І  хочуть  показати  темряві  всесвіту  й  лука- 
вости  богів  невміруще  сонце  й  •  надію  люд- 
ського духа. 

Та  тепер  у  нього  темні  ями  замість  очей. 

Жорстокість  людей  і  неба  видерла  йому 
ці  добрі,  лагідні  очі ! 

Ціла  його  постать,  покрита  безліччу  діра- 
вих  лат,  його  висохлі  пальці  на  синіх  руках  — 
все  те  становить  не  образ,  а  втілення  якогось 

68 


так  невимовного,  бездонного  горя,  що  немає 
слів,  немає  людсьрюї  мови,  щоб  його  висловити. 

Я  дивлюся  на  нього  й  біль  коле  гострими 
шпильками,  як  мороз,  мою  свідомість. 

І  гаряче  спочуття  до  нього  запалює 
моє  серце. 

Мій  любий,  сліпий  брате! 

Твій  біль,  заклятий  у  вічне  мовчання,  по- 
рушить, здається,  холодне  каміння,  а  не  зво- 
рушить лукавої  сили  на  небі  ні  на  землі. 

Чому  мої  р^тси  безсильні  вивести  тебе 
з  цього  ледяного  гробовища? 

Чому  ми  всі  тут  такі  безпомічні,  а  ти,  свя- 
тий брате,  найнещасніший  між  нами? 

І  дивне  бажання  охоплює  мене: 
Якби  я  був  можновладцем,  царем,  Богом, 
я  впавби  в  порох,  у  сніг,  у  болото  на  землю  пе- 
ред оцею  людиною  на  дні  буття,  цілувавби 
їй  ноги  й  руки  і  прохавби  її  прощення  за  всі 
безмірні  муки,  в  які  я  її  кинув  своїм  самолюб- 
ством і  жорстокістю! 

Я,  цар.  Бог,  плакавби  перед  ним,  як  дитина 
через  те,  що  я  на  невинний  цвіт  його  весни 
поклав  зиму  старечости  й  руїни,  знищив  йому 
промінь  світла  і  його  духа  для  майбутніх  по- 

69 


КОЛІНЬ  1  кннув  його  наче  грудку  землі,  мов  ка- 
мінчик, як  пилинку  жорстоко,  безцільно  на 
поталу  заглади  й  нічогости! 

Та  ні. 

Навіть  грудка  землі,  камінчик,  пилинка, 
темна  пустка  безодні  —  вони  мають  якусь 
ціль  і  призначення. 

На  грудці  землі  зерно  зійде,  камінчик  до-  і 
рогу  вистелить,  пилинка  заступить  світло 
чоловікові,  безодня  спинить  йому  шлях  і  по-  ^ 
жере  його. 

Якуж   ціль,   яке   призначення  має  він,  я  ; 
і  всі  ми  ось  тут? 

Хто  мені  на  те  відповість? 

Де  тебе  шукати,  небесна  сило? 

Чи  в  опарах  людської  крови? 

Чи  в  димі  світового  пожару? 

Чому  так  байдуже  глядиш? 

Чому  проклято  мовчпш? 

Та  Бог,  замерзлий  цвинтар  природи  й  на- 
віть сама  смерть  —  усе  оглухло  й  оніміло. 

І  моя  замучена,  окрівавлена  душа  блукає, 
мов  сліпий  жебрак  чорнимп,  бездорожними  пу- 
старами  й  даремно  питає: 

70 


»Де  сонце  ?« 


»Ти  зітхаєш,  Ніколіч;  чи  ти  також  поки- 
нув когось . . .  там  . . .  далеко ?«  . . . 

»Батька  й  матір«,  застогнав  Ніколіч  і  по- 
морщинах  ЙОГО  молодого  обличча  покотилися 
сльози. 

»У  мене  немає  нікого«,  випередив  Сабо 
з  гірким  усміхом  моє  питання. 

»Ти  щасливий«,  сказав  Ніколіч. 

»Так  думаєш?  Самітна  людина  ніколи  не- 
може  бути  п],аслива«,  відповів  Сабо,  коротко 
й  байдуже,  наче  без  чуття. 

»Ніхто  не  тужить  за  тобою ...  і  ти  не 
знаєш  туги  .  .  .  будь  задоволений«,  зітхнув 
Ніколіч. 

»Хто  у  тебе,  Ншилуський?« 

»Діти.« 

»А  дружина? « 

»Єсть  і  нема.« 

»Як  це?« 

»Не  питай. « 

71 


Пшилуський  застогнав,  упер  очі  в  огонь 
та  понурив  глибоко  голову. 

Я  глянув  на  сліпого  товариша  й  затремтів. 
Навіщо  я  питав  товаришів  за  рідню? 
Я   не   смів   питати  . . . 
Адже  він  усе  чує 

Здається,  ш;о  він  уже  переболів  страшну 
долю  своєї  рідні  і  свою  власну. 

І  сидить  тепер,  як  живий,  скамянілий  па- 
мятпик  на  гробі  свого  власного  життя. 

Не  буди  його  болю,  що  спить. 
Це  бувби  злочин  . . .  злочин  . . . 

»Коли  моє  тіло  замерзало«,  казав  Ніколіч, 
»то  мій  дух  тільки  про  те  й  думав,  як  уряту- 
вати життя.  Тепер  мені  трошки  тепло.  Та  що 
з  того?  Важкий  камінь  лягає  на  душу  й  давить 
давить.  І  ке  знати,  що  більш  болюче:  чи  мороз, 
чи  біль  і  туга  за  людьми,  котрих  уже,  здається, 
не  побачу  ніколи. « 

Глянули  і:а  сліпого  товариша,  що  сидів 
тихо  й  був  наче  без  душі  й  довго  мовчали. 

72 


з  яруги  перед  ними  виринула  знов  біла 
хмарка  і  знімається  в  гору,  поволі,  легесенько, 
наче  лячно  їй,  що  серед  заклятого  спокою 
й  омертвіння  природи  лише  вона  одна  уявляє 
собою  рух  і  я^иття .... 

І  омліла  на  свойому  шляху  й  висить  не- 
рухомо між  небом  і  горами. 

Ніколіч  глянув  на  шлях,  яким  усі  вони 
прийшли  сюди. 

Далеко  на  небосхилі  появилася  велика, 
дивно  таємна  тінь  і  поклалась  поперек  дороги, 
яку  люде  витоптали  у  снігу. 

»Товариші«,  шепотів  Ніколіч,  »по дивіться 
там  ...  на  цю  дивну  тінь  на  нашому  шляху  . . . 
шлях  і  тінь  поперек ...  це  хрест . . .  великий, 
могутній  хрест ... 

Що  значить  цей  хрест  . . .  ? 

Що  він  означає  ?«  . . . 

Дивилися  мовчки  на  цей  понурий  хрест    ^ 
і  прислухалися  до  зловіщого  шепоту  душі . . . 

Не  знаю,  чому  цей  таємний  хрест  на  шляху 
нагадує  мені  біг  часу? 


73 


Який  день  сього  дня?   я  вже  не  знаю. 

Час  перестав  5'же  істнувати  для  мене. 

Немає  для  А!ене  будучности,  не  стоїть  за 
мною  минувшина. 

А  теперішність? 

Це  крівава  точка  межи  двома  вічностями. 

Це  рана,  ш,о  росте  чим  раз  більше  в  глиб 
і  в  шир  і  своєю  блідою  кровю  закриває  мені 
все  майбутнє  і  все  минуле. 

Може  це  правда,  а  може  це  тільки  так  мені 
здається: 

Вже  минуло,  а  може  небаром  мине  три 
роки,  як  мій  син  прийшов  на  світ. 

Де  ти,  мій  сину,  тепер? 
Не  смію  питати,  чи  ти  здоров,  бо  не  знаю 
навіть,  чи  ти  живеш,  моя  дитино. 

Як  легко  булоб  мені  на  серці,  якби  я  знав, 
що  ти,  сину,  разом  із  матерю,  ш,о  ви  обоє  жи- 
вете здорові. 

Тоді  я  не  почувавби  себе  тут  таким 
нужденним  і  опущеним,  хмари  не  видавалисяб 
мені  так  понурими,  ледова  пустиня  не  булаби 
для  мене  така  студена,  така  безкрая. 

Бог  і  люде  прогнали  мене  від  себе,  поки- 
нули, забули  мене. 

74 


Моя  душа  роздерта  тисячними  ранами,  мов 
тіло  кинене  повільній  і  певній  загладі  на  по- 
талу —  ось  як,  сину,  довелось  мені,  твому 
батькові,  святкувати  твої  родини ! 

Коли  думаю  про  тебе  і  про  твою  матір, 
сину,  то  боюся,  що  розпука  доведе  мене  до 
божевілля,  коли  я  ще  досі  не  збожеволів. 

Скажіть  мені,  люде:    де  вони  обоє? 

Чи  вони  живуть? 

Даремне  питання. 

Мої  товариші  убогі,  нужденні  так  само,  як 
я  й  не  знають  нічого. 

Мовчать  гори,  мовчить  снігова  пустиня, 
мовчить  буйний  вітер,  не  віє  з  далекої  України. 

І  тж,  моє  серце,  засни! 

Та  проте  як  дивно! 

В  самім  куточку  мого  серця  притаїлося  щось. 

Воно  мале,  марне,  бліде. 

Це  надія. 

Може  неприятель,  який  заляв  мій  край 
і  вдерся  в  мою  хату,  пригадав  собі,  як  побачив 
мого  сина  на  руках  матери,  що  і  йому  довелося 
покинл^ти  жінку  й  дитину  й  ця  згадка  спасла 
мою  дружину  з  дитиною  від  ганьби  і  смерти. 


75 


Лиш  одно  мене  лякає. 

Чорна  змора  мучить  мене  днем  і  ніччу. 

Все  стає  мені  перед  очима  жахливий 
образ  смерти,  який  я  бачив  у  Мункачі. 

Боюся  назвати  по  імени  цю  страшенну 
пошесть. 

Не  можу  дивитися  на  тих  жовнірів  із  за- 
палими,  почорнілими  обличчами. 

Вони  висідають  із  поїзду,  який  привіз  їх 
сюди  з  моєї  рідної  землі. 

Ніхто  не  сміє  приступити  до.  них,  приві- 
тать їх. 

Лиш  пес  біжить  їм  на  стрічу. 

Хтось  крикнув . . .  хтось  стрілив,  пес 
жалко  заскавулів  і  тікає. 

Звіря  мусить  заплатити  ранами  за  своє 
привязання  до  людини. 

Бо  навіть  собака  не  сміє  зближитися  до 
хорих  на  холєру,  ш;об  їх  привітати. 

Жовнірі  кладуться  на  землю  біля  поїзд\^ 
і  вються  в  судорогах. 

Вкінці  хтось  являється  й  успокоює  їх . . . 

Смерть. 

Може моя  дружина  з  сином 

Ох,  зимний  піт  виступає  мені  на  чоло 

76 


Геть  від  мене,  пекельний  привиде!        • 

Не  муч  мене  довше! 

Люде,  люде! 

Тяжко  мені,  тяжко ! 

Та  хоча  ця  змора  доводить  мене  до  боже- 
вілля, то  я  таки  не  можу  повірити,  що  ти,  сину, 
вже  не  мавби  жити;  не  може  мені  в  голові  по- 
міститися думка,  що  твої  рученятка,  які  ко- 
лись так  міцно  обнімали  за  шию  батька,  вже 
застигли  і  спочивають  непорушно  в  холодній, 
сирій  землі. 

Ні,  ти  живеш,  мій  сину,  разом  із  матерю. 

Так,  ви  обоє  живете. 

Я  цілую  твою  маленьку  головку,  мій  сину 
й  желаю  тобі,  щоб  ти  ніколи  не  зазтіав  долі 
свого  батька. 

А  як  виростеш  великий,  не  будеш  тужити 
за  мною,  як  я  за  тобою,  бо  не  зможеш  прига- 
дати собі,  що  й  ти  колись  мав  батька  й  бавився 
та  сміявся  на  його  руках. 

Мати  скаже  тобі,  що  твій  батько  згинув 
на  війні  і  ти  будеш  із  пошаною  згадувати 
моє  імя. 

А  як  запитаєш  матері,  де  моя  могила,  то 
мати  скаже  тобі  зі  сльозами,   що  твій  батько 

77 


спочиває    десь    далеко   серед    буйних    степів 
великої  України. 

Ані  мати  ані  ти,  мій  сину,  ви  обоє  не  зна- 
тимете, що  я  не  лежатиму  в  нашій  рідній  укра- 
їнській землі,  тільки  десь  далеко  на  чужині 
вовки-сіроманці  розірвали  й  рознесли  мої  ко- 
сти по  альбанських  нетрах,  покинених  Богом 
і  людьми. 

Будь  здоров,  сину  мій  —  на  віки. 
На  віки  ? 

А  може  я  тебе  й  матір  знов  побачу? .... 

Ах,  що  це  за  думка? 

Я  тебе  й  матір  побачу і 

Яка  чудова  мрія! 

Я  тебе  й  матір  побачу! 

Невжеж  це  не  божевілля  думати  про  те, 
що  зі  світового  пекла,  в  якім  усе  людство  ка- 
рається і  з  цієї  холодної  безодні,  в  котрій  я  те- 
пер гину,  я  вийду  живий  і  знов  побачу  вас 
обоє  живими  і  здоровими? 

Давно  вже  це  було,  як  я,  сину,  отримав 
останній  лист  від  твоєї  матери. 

78 


Написала  мені,  що  коли  запитала  тебе,  де 
тато,  то  ти  глянув  своїми  синіми  оченятами 
задумано  далеко  перед  себе,  показав  своєю 
малою  ручкою  кудись  і  сказав: 

»Там.« 

І  тепер,  скоро  тільки  гляну  на  оцю  чорну 
гору,  що  понуро  і  грізно  бовваніє  переді  мною, 
то  все  здається  мені,  ніби  чую,  як  ти  говориш: 

»Там«  ... 

Ох,  сину  мій! 

Там  на  тій  горі  сидить  смерть  і  вже  про- 
стягає свої  руки  по  мене. 

Доле,  доле! 

Облекши  мені  мій  безтямний  біль! 

Хай  я  бодай  у  сні  побачу  мого  сина  на  ру- 
ках моєї  дружини! 

Колиж  мені  таки  судилося  вмерти  тут, 
то  хай  я  перед  смертю  збожеволію  й  бодай 
у  хорій  уяві  мрію  про  своє  родинне  щастя,  до 
котрого  ти  на  все  мені  затріснула  браму, 
доле  моя! 


»Я  не  тужу  за  ніким«,   сказав  Добров- 
ський.  »Проклинаю  цілий  світ  і  серджусь  на- 


79 


віть  на  своїх  родичів.  Навіщо  вони  привели 
мене  на  світ?  Невже  це  нужденне  життя  варте 
того,  щоб  його  цінити  й  за  ним  тужити?  Не  сві- 
тить сонце  нам  ось  тут,  то  взагалі  не  світить. 
Та  найбільш  болюче  те,  що  в  людській  душі 
погасло  світло  ідеї.  Сучасна  війна  обнизила 
людей  до  рівня  найдикших  звірів.  Напдикше 
озвіріння  обхопило  тих  мущин,  які  ані  разу 
не  конали  в  огні  боротьби.  Та  вже  в  найглибшу 
безодню  д^^шевної  гнилі  впала  найбільша  ча- 
стина женщин,  які  своєю  брехливістю,  облу- 
дою, жорстокістю  й  безмежньою  жадобою  гро- 
ша та  своєю  все  свіжою  ріжноманітністі' 
полової  розпусти  перейшли  тисячу  разів 
найдикшого  мущину  ^  хама.  За  що  ми 
боролися?  Яка  ідея  цієї  світової  війни?  Я  вам 
скажу.  Ми  проломали  сербський  фронт  і  су- 
немо, як  море  вперед.  На  сто  кроків  передімною 
бачу  ось  яку  картину:  на  землі  лея^чіть  серб- 
ський жовнір,  а  мій  капраль  бє  його  обома 
руками  раз-у-раз  у  лице.  Підходжу  близько 
й  виджу,  що  Серб  уже  давко  мертвий.  Роз- 
лючений кричу  до  свого  капраля: 
»3а  що  ти  бєш  у  лице  трупа ?« 
»3а  те«,  каже  він,  »що  ця  сербська  собака 
не  має  ні  сотика  в  кишенях«.  • 

80 


Ось  вам  ідея  всякої  вііікп!   Ось  вам  образ 
людської  душі!«  . . . 

Ізза  великої  втоми  мені  приходилось  тяж- 
ко говорити.  Та  все  таки  я  мусів  запитати: 

»Добровський !  Що  ти  зробив  із  тим 
капралем?« 

»Я  пустив  ііому  кульку  в  лоб.« 

»Отже  тебе  аж  надто  обурило  людське 
'озвіріння.  У  твоїй  дз'ші,  значить,  і  в  душі  бо- 
гатьох  людей  живе  ідея  людяности  й  добра. 
Ця  ідея  —  це  покищо  іскра  під  попелом  люд- 
ського самолюбства  і  звірячости.  Та  прийде  час 
і  дя  іскра  вибухне  могутнім  огнем  і  спалить  до 
тла  попелище  ладу,  опертого  на  звірячій  бо- 
ротьбі людини  з  людиною  й  народів  із  на- 
родами.« 

»Як  що  попіл  не  загасить  перед  тим  цієї 
іскри «,  сказав  Добровський. 

»Ось  тут  між  нами«,  озвався  Ніколіч,  «за- 
ступлені австрійські  народи,  котрі  так  себе  не- 
навидять і  поборюють.  А  проте  ми,  їх  сини, 
спочуваємо  собі  тут  наче  брати.  Ми  тут 
уже  здійснили  ідеал  братньої  прихильности 
й  любови.« 

Добровський  мовчав  увилину,  опісля 
озвався  з  гіркою  іронією: 

6  81 


»ЯЕа  ідея  привела  нас  в  альбанські  нетри? 
45.000  трупів  невинних  батьків  і  синів  на  шля- 
ху смерти!  Якій  ідеї  потрібні  наші  муки  й  наша 
смерть?  Вона  вячЄ  тут  на  нас  чатує.  І  ще  нині 
нас^/хіх  задушить  крайно  трусливим  і  жорсто- 
ким способом! 

І  не  умремо  ми  навіть  так  званою  герой- 
скою  смертю,  тільки  попібнемо  тут  наче  сліпі 
ш;енюки,  кипені  у  стухлу,  замерзаючу  сад- 
жавку!  І  як  ш,о  сюди  заблукають  колись  ситі 
прогульковці,  то  про  наші  кости  заговорить 
найперше  напримір  така  дама,  у  котрої  буде  за- 
мість душі  здоровпй,  нитльований  книш,  який 
її  так  розіпре,  що  вона  буде  похожа  на  ходячий 
тілесний  бомбаст. 

Ця   жіноча   діжа   смальцю   зашкварчить: 

»Ті  кости  не  роблять  на  мене  вражіння 
ні  як  пережиття  ні  як  літературна  тема.« 

Хвилину  думав  Добровський,  потім 
зітхнув : 

»Тяжко  конати  серед  грому  ґранат,  серед 
голоду  й  холоду,  а  ще  тяще  жити  серед 
нікчемности  й  хамства  сучасних  людей. 
З  цієї  причини  я,  товариші,  присягаю  вам: 
коли  яким  чудом  застане  хтось  нас  тут  іще 
живими  і  схоче   рятувати    нас,    то    я    скочу 

82 


в  дебру.  я  не  хочу  назад  вертати  в  озвірі- 
лий світ.« 

Знов  замовк,  опісля  глянув  на  хмари  й  на 
товаришів  і  сказав: 

»Якби  я  був  найвищим  єством,  яке  спло- 
дило світ  і  життя,  то  дивлячися  на  діла  своїх 
рук  і  на  ваші  муки,  я  запавсяби  зі  сорому  на 
саме  дно  пекла, 

І^Іаю  тільки  одно  бажання  до  життя:  заки 
засну,  хотівби  наситити  клятий  шлунок  неве- 
личкою мискою  якої  небудь  теплої  страви 

І  колиб  я  був  Шекспіром,  то  сказавби  тепер 
щось,  похоже  на  оце: 

» Десять  царів  за  один  український 
пиріг  . . . .« 


ЇЗХ2 


б* 


83 


III. 


Доки  їх  тіло,  сціплене  морозом,  боролося 
при  допомозі  вогню  зі  смертю  з  зимна,  доти 
всі  инші  болі  наче  сховалися  в  тіні  й  чатували 
на  догідну  хвилину. 

Та  тепер,  коли  тіло  в  части  огрілось  і  слаба 
струя  крови  почала  трошки  правильно  кру- 
жити  по  жилах,  вони  після  останнього  слова 
Добровського  здрігнулися. 

Почули,  як  старий  страшний  гість,  голод, 
став  нагло  з  незвичайною  силою  стукати  до 
їхньої  свідомости. 

Адже  вони  від  десятьох  днів  не  взяли  ні- 
чого до  уст! 

Кождого  з  винятком  Штранцінґера  й  До- 
бровського вхопив  корч  шлунка,  так  шіо  му- 
сіли  з  болю  качатись  по  землі. 

Коли  перший  приступ  болю  трошки  успо- 
коївся,  вони  почали  вже  тисячний  раз  на  ново 

84 


нишпорити  по  карманах.  Хотіли  наііти  бодай 
одну  порошинку  хліба  або  чогонебудь  не  на 
втихомирення,  а  на  хвилеве  одурення  убивчого 
почуття  голоду.  Всі  шукали,  тільки  Штран- 
цінґер  сидів  усе  нерухомо,  супокійно  й  бай- 
дуже, а  Пшилуський  дивився  вперто  в  огонь 
і  з  його  лиця  пробивався  вираз  великого» 
терпіння. 

»Я  вже  найшов.  Іджте«,  сказав  Сабо  й  по- 
казав кількадесять  тисяч  корон. 

Розказував,  як  дійшов  до  тих  грошей,  хоч 
вони  не  були  цікаві  на  те. 

»Тдемо  альбанським  селом.  Ми  всі  вже  три 
дні  нічого  не  їли.  Можна  купити  поганого  ку- 
курудзяного хліба,  але  нема  грошей.  Присту-  • 
паю  до  одного  капітана,  що  мав  коло  себе  грубі 
скарбові  гроші.  Його  обовязком  було  рятувати 
своїх  бідних  людей. 

Він  усе  був  ситий,  все  ш,ось  їв  і  ремиґав, 
мов  корова  тай  такий  вам  грубий  і  тілистий  був, 
що  аж  його  рознірало.  Здавалося,  що  він  ось 
ось  трісне  й  забере  нам  одиноке  добро,  яке 
нам  Господь  іще  оставив :  чистий  воздух. 
Трісне  й  затроїть  нам  його,  як  величезна,  пере- 
сичена й  розтоптана  блощиця. 

85 


»Пане  сотнику«,  кажу  йому,  »ііроспмо  вас 
слухняно,  позичте  нам  по  кілька  корон,  а  то 
доведеться  з  голоду  здохнути. « 

Не  хотів  ні  чути  про  те. 

»3дихайте!«,  квікнув,  »я  не  дам  не  сотика!« 

Я  собі  мірк^ло :  »0,  чекай,  небоже,  від- 
покутуєш ти  мені  це  гірко«. 

В  горах  я  підглянз'в  догідну  хвилю 
й  вирвав  йому  гроші  з  р5^к.  Він  замахнувся 
й  хотів  ударити  мене,  але  я  собі  нічого . . . 
тільки  оттак . . .  делікатно  його  штовхнув . . . 
Він,  неборака,  замість  упасти  собі  трошки  на 
землю  і  встати,,  вибірае  вам  довгий  шлях 
і  жене  стрімголов  у  безодню . . .  Га,  га!  Як  моє 
серце  раділо,  коли  я  дивився,  як  він,  сіромаха, 
•  собача  личина,  котився  по  стрімкій  збочі!  А  які 
елєґантні  і  ґраціозні  вихиляси  й  викрутаси  при 
тім  виводив!  Каягу  вам:  із  нього  справжній 
сальоновий  лев...  То  знов  скакав,  як  заяць  або 
як  дика  коза.  А  квапився,  що  не  дай  Боже! 
Видно,  хотів  чим  скоріш  пожалітись  Бельзе- 
бубові  на  мене  за  мою  нечемність  і  за  брак 
воєнної  дісціплінп.  Хай  йому  земля  пером  на 
дні   пекла ! 

Тьфу  на  нього ! 

Розкинув  гроші  по  воздусі. 

86 


»Сховай  гроші«,  казав  Добровський,  »бо 
з  тебе,  небоже,  великий  грішник  і  як  у  пеклі 
не  зєднаєш  собі  грішми  протекції  у  пані  Бель- 
зебубихп,  то  в  пекельнім  огні  житимеш  мо- 
же так  само  гірко,  як  тепер  тут.« 

Кілька  банкнотів  упало  на  поли  ііого 
плаща.  Сабо  дивився  на  них  довго,  спершу  бай- 
дуже, опісля  з  якимось  таємним  зацікавлен- 
ням. Нараз  його  очі  блиснули  несамовитим 
блеском,  у  якому  замиготів  непогамований  гнів. 
Він  кинув  дикий  проклін,  опісля  мертвець- 
кими пальцями  вхопив,  якби  був  несповна 
розуму,  один  банкнот  і  оглядав  його  якийсь 
час  витріи];еними  очима.  Нагло  кинув  папір 
із  блискавичною  скорістю  в  уста  й  почав  його 
роздирати  зубами  й  зажерливо  жвякати.  Його 
очі,  наче  блудні,  виступили  йому  з  глибоких 
ям,  якби  самі  хотіли  докладно  приглядатися, 
яким  чином  людина  може  вдати  штуку  їсти 
гроші  наче  страву?  Його  запале,  землисто-сіре 
лице  напучнявіло  й  по  його  рухомій  на- 
бресклости  було  видно,  як  паперовий  вузлик 
у  його  устах  мандрував  то  сюди,  то  туди.  Увесь 
вираз  його  обличча  уявляв  собою  жахливу  кар- 
тину нужди,  скажености  й  божевілля.  Підчас 
того,   як  Сабо  кусав  і  Яхвав  завзято  паперові 

87 


гроші,  ВІН  гарчав  несамовито,  паче  скажений 
пес,  який  даремно  обгризає  засохлу  костомаху. 

Товариші  позирали  на  нього  зі  спочуттям, 
то  знову  з  переляком.  Тільки  сліпий  не  знав 
спершу,  що  діється  й  сидів  байдуже;  Добров- 
ський  дивився  на  Саба  найперше  з  зачуду- 
ванням, відтак  якийсь  час  із  легкою  іронією. 
Вкінці  став  говорити:  ^ 

»Яка  з  тебе  дитина,  Сабо.' Ти  береш  на  себе 
неабияке  завдання:  дуже  оріґінальним  спосо- 
бом ти  хочеш  розвязати  соціяльне  питання. 
Річ  ніби  проста:  зїш  гроші  і  таким  чином  тобі 
вдасться  знищити  капіталізм  і  одночасно  вти- 
хомирити голод.   Це  не  зла  думка«  ... 

»Не  глузуй!«  скреготав  зубами  Сабо.  Не- 
самовиту лють  і  радість  чую  при  роздиранню 
цих  онуч.  Мені  здається,  що  я  нищу,  мордую 
всю  ту  світову  зволоч,  всю  грошеву  й  к — ську 
господарку,  через  яку  ми  тут  мусимо  так 
нужденно  здихати!« 

При  тих  словах  кусав  іще  більше  заїло 
грошевий  вузлик  і  здавалося,  начеб  як  раз  те- 
пер він  проковтнув  одну  його  частину. 

»Що  за  чудо«,  кепкував  Добровський  далі. 
»3  тебе  став  нагло  великий  ідеаліст!  Одначе 
ти  своїм  ідеалізмом  придбаєш  собі  тільки  біль 

88 


шлунка.  Ти  не  зміниш  нашого  нужденного 
світу.  Отже  будь  розумний  і  перше:  дбай,  як 
кождий  статечний  горожанин,  про  своє  здо- 
ровля;  друге:  щади  гроші,  бо  уста  —  це  дуже 
лиха  щадниця.  А  як  яким  чудом  вирвешся 
з  нашої  безодні  живцем,  то  поміркуй,  скільки 
можливостей  життєвої  насолоди  ти  будеш 
ііати,  як  капіталіст: 

За  гроші  буде  юрба  качатися  перед  тобою 
в  поросі  й  болоті;  грішми  відбереш  людині 
честь  і  життя;  за  гроші  станеш  Ґібральтаром 
лицарськости  й  чести,  хочби  ти  був  і  най- 
бруднішим  плюгавцем;  за  гроші  держава  зро- 
бить тебе  ексцеленцією.  Невже  це  не  гарно  зву- 
чить: ексцелєнція  Сабо!  Та  найкраіце,  най- 
солодше,  ба  короною  творіння  буде  оце:  за  гро- 
ші найкраш,і,  найбільш  чудові  женш;ини,  му- 
жатки,  дівчата,  молоді,  католицькі,  право- 
славні, протестантські,  орієнтальні  —  всі  бу- 
дуть вішатись  тобі  на  шиї.« 

З  роздертими  шматками  грошей  в  устах, 
із  широко  витріщеними  очима,  кричав  Сабо, 
як  кавідженип: 

»Вііріуку,  виморду^ю  всі  ті  дурноваті 
ексцелєнції,    всіх    тих    дипльоматів,    воєнних 

89 


1 


горлаїв,  грошопасів,  які  напиваються,  як  опирі 
кровю  здитинілої  людськостн!« 

При  тім  Сабо  випльовував  шматки  1  зда- 
валося, начеб  він  тепер  трохи  втихомирився. 

Мовчки  глядів  на  тисячкоронівки,  що  ле- 
жали довкруги  нього  II  ніби  думав  над  чимось. 
Нараз  він  вибухнув  сміхом  якоїсь  дикої  радо- 
сти,  начеб  йому  впала  в  голову  якась  щаслива 
думка.  Уперто  позирав  на  банкноти  на  землі 
і  крикнув: 

»Ви  аристократичні  конячі  черепи,  ви 
дипльоматичні  п  воєнні  лицарі-розбишаки,  ви, 
золотом  обвантажені  дики,  ви,  струпішілі  тайні 
радники!  Я  кличу  вас  на  суд!  Вашим  суддею 
буде  найбідніший,  найголодніший,  найнужден- 
ніший  пес.  Чи  звісно  вам,  як  цей  пес 
зоветься?   Сабо!« 

Тут  Сабо  глумливо  уклонився  і  ще  раз 
плюнув.  Опісля  вхопив  тисячкоронівку,  дер- 
жав її  обома  руками  собі  перед  очі  й  питав 
грімко: 

»Як  ваше  чесне  імя,  ви  високопоставлений 
державний  кате  людства?  Га,  га,  га!  Зі  смер- 
тельної трівоги  перед  суддею  Сабом  ви  забули 
язика  в  роті ....  Це  ви  той  державний  керма- 
нич, цей  труслнвий  хам,  який  найбільше  при- 

90 


чинився  до  того,  щоби  зробити  з  усього  світу 
страшенну  різницю!  В  імени  міліонів  зарізаних 
вами  людей  засуджується  вас  оцим  на  смерть. « 
Сабо  взяв  один  кінець  банкноту 
в  уста  й  роздирав  його  зубами  й  пальцями  на 
дрібні  кусники,  котрі  падали  на  його  брудний 
плащ. 

Підчас  того,  як  він  випльовував  шматки 
паперу,  ш;о  лишилися  в  його  устах,  Добров- 
ський  сміявся  до  нього  словами: 

»3  тебе  моторний  козак,  Сабо.  Твій  гнів 
1  твоя  роль  як  найвпш;ий  трибунал  дають  мені 
справжню  душевну  насолоду.  Але  зберігай 
справедливість  навіть  супроти  найнищих 
злочинців. « 

Тут  Добровський  перейшов  з  товарисько- 
глумливого  тону  в  пародично-патетичний  і  ска- 
зав  далі : 

»3  цієї  причини  прошу  Вас,  пане  Судде 
Сабо,  понехати  супроти  своїх  делінквентів  Ва- 
ше високошанібне  плювання  . . .« 

Сабо  вже  тримав  перед  очима  другу  тисяч- 
коронівку  і  питав  насмішкувато: 

»А  це  и];о  знов  за  один,  із  яким  тепер 
маю  честь?« 

91 


І  сейчас  відповідав  сам  аристократнчно- 
носовим  тоном: 

Генерал  кавалерії  ґраф  X  представляється 
слухняно. « 

»А,  пане  ґенерале,  лпцарю  ордену  Марії 
Терезії!  Ви  є  цей,  що  наказав  цілому  мому  ба- 
таліонові  брати  приступом,  без  артілєрійного 
підготування,  сербську  гору,  що  аж  кишіла 
від  дротяних  запор  і  від  машннових  крісів. 
А  весь  огонь  артілєрії  ви  наказали  звернути 
з  заду  в  плечі  бідних  небораків  і  при  помочі 
сербського  вогню  знищили  ви  до  ноги  свій 
власний  баталіон!  Лиш  я  сам  одинокий  остав 
на  те,  щоб  ви,  пане  ґенерале,  станули  тепер  тут 
переді  мною  на  суд.  Тремтіть  переді  мною,  пане 
ґрафе,  тремти,  ти  к.  к.  каналіє,  ти  бестіє  в  люд- 
ській подобі,  ти  . . .  ти  , . .« 

Зі  скаженою  люттю  він  кусав,  гриз,  жвав 
банкнот  і  судорожно  розривав,  роздирав  його 
пальцями. 

З  жахом  позирали  товариші  на  нього  й  на- 
віть сам  Добровський,  який  мав  охоту  кешсу- 
вати,  мовчав. 

Сабо  вхопив  свіжий  банкнот  і  кричав  далі: 

»По  твоїм  запаху  сейчас  пізнаю,  хто  ти  та- 
кий. Значить,  представлення  зайве.    Ти  к.  к. 

92 


воєнний  доставець,  ти  гієно,  ти,  що  з  воєнного 
горя,  з  крони,  з  трупів,  нужди  селян  і  робітни- 
ків, з  болю  вдів  і  сиріт  згоронашив  собі  міліо- 
новий  маєточок.  Я  повинен  тебе  роздерти 
своїми  зубами;  на  жаль  я  не  можу  устромити 
тебе  в  мої  уста,  бо  ти  мені  занадто  —  смер- 
диш .  .  .« 

Після  тих  слів  зімняв  банкнот  у  малень- 
кий вузлик,  обернувся  й  кинув  його  в  дебру. 

Триліаючи  перед  собою  нову  тисяч- 
коронівку  Сабо  говорив: 

»Ви,  всечесніший  пане  Черевайку  й  до- 
стойнику, належите  до  тих,  які  з  очима,  все 
зверненими  до  неба,  просто  підтюпцем  у  пекло 
чимчикують ...  Ви  з  проповідниці  загрівали 
людей  до  різні  брата.  Що  мені  з  вами  почати, 
Високопреподобний  Отче?  З  вами  треба  пово- 
дитися набожно,  як  слід  такому  православному 
католикові,  як  я.« 

Сабо  завернув  очі  і  глянув  з  великою  на- 
божністю на  чорне  небо. 

Опісля  взяв  обережно  банкнот  кінцями 
пальців  лівої  руки,  а  правою  рукою  давав  па- 
перові кулаком  удар  за  ударом,  доки  папір  не 
розлетівся  і  всі  кусники  не  впали    на   землю. 

93 


Обома  руками  взяв  тепер  Сабо  новий  банк- 
нот і  бурмотів: 

»Чую  якусь  горяч  у  пальцях  . . .  Хе,  хе  . . . 
яавинулася  мені  між  пальці  —  баба  . . .  Рагсіоп, 
Масіате . . .  Війна  зробила  мене  дикуном  . . . 
із  цієї  причини  я  буду  в  вашім  товаристві  по- 
водитися може  трошки  непристойно  ...  а  може 
навіть  дуже  грубо ...  Як  вам  на  імя?  Ви  мов- 
чите засоромлені,  так  якби  з  вас  була  чотир- 
нацятьлітня  дівчина  ...  Ні,  ні,  тільки  без  облу- 
ди .. .  Коли  ваш  муж  серед  бурі  і  громів,  серед 
морозу  і  снігу  лежав  в  огні  ґранат  і  в  обличчі 
смерти  тільки  про  вас  дЗ'Мав,  ви  не  мали  соро- 
му ваше  подружнє  ложжа  гріти  разом  із  яки- 
мось лайдаком.  Жіноча  честь,  діти,  матерні  гор- 
дош;і  —  все  те  було  безсильне  супроти  ваших 
інстінктів  повії,  ви,  Масіате,  ти,  бруде,  ти, 
суко .  .  .« 

Сабо  приклав  банкнот  до  носа,  висякався, 
опісля  відкинув  його  з  погордою  далеко  від 
себе,  плюнув  за  ним  і  крикнув: 

»Бруд  до  бруду !« 

Новий  банкнот  представлявся  устами  Са- 
ба  ось  як: 

»Я  . . .  я  . . .  його  ...  го  . . .  го  . . .  Ве  . . . 
Величність  . . .  королівський  полководець  . . .« 

94 


»А,  найпідданіший,  найпокірніший  слуга 
Вашої  Величности ....  Це  ви  символ  оцього 
хліва,  що  ним  є  сучасний  державний  і  соціяль- 
ний  лад.   Вас  треба  живцем  спалити. « 

»Дай  спокій  королівському  Величеству«, 
кпив  Добровський,  »воно  майже  таке  бідне,  як 
ми  всі  тут.  Хай  його  Величество  зволить  все- 
ласкавіше  так,  як  ми,  гинути  з  голоду 
й  морозу « 

З  тими  словами  Добровський  перехопив 
банкнот,  який  уже  летів  в  огонь  і  тримав  його 
у  своїй  руці. 

»Кинь  його  сейчас  у  вогонь«,  кричав  Сабо, 
»а  то  я  буду  мусів  думати,  що  й  ти  належиш 
до  цієї  чесної  компанії . . .« 

»Ти  дуже  помиляєшся«,  сміявся  Добров- 
ський і  кинув  гроші  в  дебру. 

Сабо  зібрав  розсіяні  гроші  й  кинув  їх 
у  вогонь. 

Хвилину  сидів  мовчки  й  було  видно,  що 
чорні  думи  зовсім  насіли  його.  Нараз  під- 
няв стару,  зімяту,  на  пів  роздерту  однокоро- 
нівку,  що  одинока  зі  всіх  грошей  остала,  ди- 
вився довго  на  неї  і  вкінці  сказав  з  великим 
жалем  і  болем: 

95 


»Ти,  безцінний,  нужденний  шматку  напе- 
ру! Ти  —  це  бідний,  нужденний  пес  Сабо.  Ти, 
Сабо,  злий  і  глупий,  з  тебе  негідний,  безчесний 
обірванець,  не  ліпший  від  тих,  яких  ти  засудив 
на  смерть.  З  тої  причини  мусиш  також  кинути 
смертний  присуд  і  на  себе  самого.« 

При  тих  словах  Саба  промінь  найглибшого 
спочуття  мигнув  у  серцях  товаришів. 

Несподівано  всі  затрівожились,  бо  Сабо 
зірвався  й  побіг  над  безодню,  щоб  мабуть  ки- 
нутись у  глибину.  Але  Добровський  скочив 
за  ним  і  вхопив  ііого  за  руку. 

Хвилю  боролись  оба  зі  собою. 

»Пусти  мене«,  кричав  Сабо,  »пусти  мене! 
Я  хочу  бути  справедливий  також  із  самим 
собою !« 

З  великим  трудом  удалося  вкінці  товари- 
шам успокоїти  Сабай  посадити  його  на  його 
місце  коло  вогню. 

Він  сидів,  як  бездушний, 

І  його  гнів,  вся  його  жадоба  пімсти,  весь 
його  біль,  його  каяття,  обличча  сліпого  товари- 
ша, труплячі  обличча  всіх,  їх  опуш;еність,  по- 
нурі хмари,  вся  нужденність  буття  —  все  те 
нагло  продерлося  з  ного  душі  насильним,  при- 
душеним хлипанням. 

96 


Всім  товаришам  було  дуже  тяжко  запану- 
вати над  своїми  почуваннями. 

Тільки  по  сліпих  очах  Штранцінґера  не 
моїкна  було  пізнати,  чи  він  плакав,  чи  ні. 

Невже  божа  й  людська  жорстокість  украла 
йому  також  його  сльози? 

Нагло  сліпий  товариш  перебив  хлипання 
Саба  голосом,  який  прийшов,  здається,  з  гра- 
ниці вічности,  споза  меж  добра  і  зла. 

Як  дивно  великий,  таємний,  могутній  дух, 
який  високо  піднявсл  понад  усі  блуди  люд- 
ства, понад  увесь  гнів  богів,  дух,  який  усе 
понимае,  вс€  розуміє  і  все  прап];ае,  так  сказав 
зліпий  товариш: 

»Люде  не  є  злі ...  не  є  добрі.  Люде  тільки 
неш;асливі  і  —  щасливі. « 

Потрясені  тими  словами  до  самого  дна 
зуші  дивились  неш,асливі  люде  на  свого  най- 
кеш,асливішого  товариша  й  по  запалих,  зим- 
іих  обличчах  покотилися  великі,  важкі, 
^арячі  сльози. 


Коли  вкінці  всі  успокоїлися,  сказав  До- 
)ровський  мягким  голосом: 

'  97 


»Товариші!  Тепер  ми  вже  не  маємо  грошей 
і  також  не  потребуємо  грошей.  Тепер  ми  стали 
справжніми  людьми. « 


Потрясаюча  картина  болю,  яку  показала 
душа  Саба,  схвильована  чим  раз  більше 
власною  уявою  і  пристрастю,  перенесла  всіх 
назад  у  світ,  у  якому  вони  жили  колись  і  який 
був  тепер  для  них  так  далекий,  недосяжний, 
утрачений. 

Все  минуле  їх  життя  на  світі,  всі  його  ра- 
дощі і  вся  принада  пройшли  перед  очима 
їхньої  душі. 

Після  дикого  оголомшення  прийшла  сон- 
ливість, задума,  мрії. 

Знову  вони  сиділи  довго  мовчки,  доки  го- 
лод не  приневолив  їх  шукати  наново  за 
одробинками  хліба. 

Я  перестав  обшукувати  свої  обдерті  лати.. 
Мрія  понесла  мене  далеко-далеко. 

Святий  Вечір  . . . 

Моя  дружина  й  мій  маленький  син  у 
родичів . . . 

В  великій,  теплій  кімнаті  ялинка . . . 

98 


На  ній  повно  світла  і  всього,  чого  дптяча 
душа  забажає .... 

Вся  родина  стоїть  довкола  ялпнкн  , . . 


Я,  обшарпаний,  знуждований,  окрівавле- 
ний,  більше  труп,  чим  людина,  підходжу  ниш- 
ком, тихесенько  на  пальцях  під  вікно  й  дивлю- 
ся в  середину 

Моя  дружина  п],ось  говорить  до  дитини, 
бере  її  за  ручку  й  усміхається  легенько  . . . 

Тінь  задуми  лягає  на  її  чоло , . . 

Може  вона  в  цій  хвилині  згадує  мене?  . . . 

Дитина  дивиться  матері  довго  в  вічі 
й  питає  її: 

»Мамо,  чому  тата  тут  нема?  Я  так  хочу, 
ш;об  тато  навчив  мене  колядувати: 

»Христос  родїївся«  ... 

Щось  мною  струснуло,  як  буря  слабень- 
кою висохлою  билинкою  па  замерзлому 
степу .... 

»Сину  мій!«  ... 

Хапаюсь  руками  віконниці,  ш,об  не 
впасти .... 


7* 


99 


Мрака  з  моїх  очей  розвівається  , . . 

Дружина  й  син  дивляться  в  вікно,  під 
котрим  я  стою  . . . 

Боже !  .  .  . 

Невже  вони  обоє  побачили  й  пізнають 
мене? ... 

Як  мене  тягне  до  них,  як  тягне . . . 

Там  моє  життя,  там  моє  сонце,  там  усе 
моє! . . . 

Але  якась  важка  рука  кладеться 
мені  на  плечі . . . 

І  чую,  що  я  не  в  силі  увійти  в  середину  .  .  . 
—  Хто  я?   —  Я  не  достойний  товариства 
дружини,  сина  й  родичів  . . . 

Вони  всі  всеж  таки  щасливі . . . 

А  я  виджу  непроглядну,  непроходиму 
прірву  між  їхнім  щастям  і  між  моєю  нужден- 
ністю . . . 

Ні,  я  не  маю  права  до  цих  людей . . . 

Чого  я  прийшов  сюди?  . , . 

Це  сон ...  це  божевільна  мрія  хорої  уяви, 
що  я  колись  був  людиною  ...  що  я  жив  ро- 
динним   щастям  і  радів  промінням  сонця  . . . 

100 


Мені  здається,  що  я  віками  животів  у  без- 
зоряній ночі ...  в  темній  ямі . . .  між  холод- 
ними плазунами  ...  і  віками  там  конатиму  . . . 

Мене  осліплює  світло,  вбиває  тепло,  що 
йде  від  тих  людей  на  мене ... 

Та  ні . . . 

Я  сто  разів  умру,  щоб  вони  були  щасливі. 

Та  невжеж  я,  якась  несамовита  мара 
зі  зледенілих  печер,  смію  увійти  несподівано 
між  тих  людей  і  розбити  їх  тихе  щастя 
різдвяне? 

Невжеж  мені  подоба  вбити  їм  пісню  »Хри- 
стос  родився«  й  видерти  їм  із  грудей  крик 
жаху? 

Ні,  хай  буде,  що  хоче  . . . 

Не  можу,  не  смію  увійти  між  них. 

я  здушую  хлипання,  що  мені  грудь  роз- 
риває й  тікаю  від  вікна  . . . 

І  непомітно  ховаюся  в  мого  приятеля 
Ректора . . . 

Гектор  пізнає  нуждаря  . . . 

Скавулить  радісно  й  '  лиже  мені  руки 
й  лице. 

101 


я  ховаюся  в  соломі  і  з  жагучим  огнем 
Б  очах  чекаю  на  страву,  яку  принесуть  Гекто- 
роБІ,  батьковій  собаці  —  мому  приятелеві  .... 

Дійсність  :    сліпі  очі . . .    огонь  . . .    чорне     "; 
небо  . . .   голод . . . 

Обтираю  очі  брудним  рукавом  і  знов  шу- 
каю одробинки  хліба. 

Дивне  диво! 

В  неприступних  Петрах  моїх  обдертих  да- 
хів я  найшов  пучку  пороху,  п],о  складався 
з  одробинок  хліба,  з  тютюну,  поту  і  триння 
з  одежі,  а  серед  нього  витерту,  пожовклу 
кістку  цукру. 

Млість  ударила  на  мене. 

Спершу  я  в  дикій  жадобі  хотів  те  все  кину- 
ти відразу  в  уста,  не  зраджуючи  нікому  нічого. 

Та  коли  я  глянув  на  картину  нужди 
п  горя,  яку  уявляли  зі  себе  мої  товариші,  мені 
стало  їх  жаль. 

Я  поділив  цей  кусник  цукру  й  весь  порох 
на  шість  частин  і  ми  зїли  цукор  і  з  такою  бо- 
жевільною жадобою,  якої  мабуть  ні  одна 
п];аслиБІша  від  нас  людина  не  почувала  й  не 
почуватиме  ніколи. 

102 


\ 


Опісля  з  пороху  ми  скрутили  й  закурили 
папіроси,  а  Добровський  сказав: 

»Після  солодкого  обіду  лицює  пристойна 
папіроска.  Все  гаразд.  Хе,  хе,  ми,  бачу,  поши- 
лися в  ситі  буржуї  .  .  . 

Тепер  би  нам  розвести  інтересну  балачку 
для  прискорення  травлення ...  Та  про  що,  на- 
приклад? Про  поетів  і  критиків?  Побажатиб. 
їм  лиш  одного: 

»Панове,  хай  доля  пришле  вас  сюди-  на 
науку  до  нашої  школи  життя  і  смерти«  . . . 

Тоді  поети  творилиби  поезію  своєю  най- 
чистішою кровю,  а  не  тільки  самим  чорнилом, 
як  це  дуже  часто  діється.  Критики  сталиб  тут 
поетами.  Для  творчої  праці  за  мало  самого  та- 
ланту. Поет  мусить  пройти  найглибше  пекло' 
людського  буття  й  найвиш,і  небесні  вершипи 
людського  щастя.  Тоді  його  слово  буде  хвилю- 
вати, захоплювати,  піднімати  людську  душу. 

Та  досить. 

Я  бачу,  що  ви  всі  мимо  свого  славетнога 
обіду  не  маєте  настрою.  Видно,  що  вся  ваша 
духова  сила  звернена  занадто  однобічно  тільки 
на  проблем  пообіднього  травлення  ....  Чи 
так  воно?« 

Всі  мовчали. 

103 


я  сказав,  що  ми  всі  дуже  ослаблені 
і  прохав  Добровського,  щоб  він  балакав  за  себе 
й  за  нас. 

Добровський  запитав: 

»Про  щож  вам  балакати? 

Про  козмічну  ідею  у  звязку  з  кусни- 
ком цукру  ? 

Чудово. 

Отже  передусім  спасибі  тобі,  товаришу, 
за  твою  гостинність.  Ти  своїм  альтруїзмом, 
своїм  реалізмом  із  домішкою  фільософічного 
скептіцізму,  своїм  привязанням  до  життя  й  до 
його  цінностей  справді  заслугуєш  на  те,  щоб 
мати  природа  вирвала  тебе  з  цієї  безодні,  бо  ти 
твориш  позитивний  елемент  для  козмічної  ідеї 
і  природа  потребує  таких  осібняків,  як  ти,  на 
розплід ...  Та  ба!  Шукай  льоґіки,  шукай  ідеї 
у  природі,  а  ледві  чи  її  найдеш  у  неї,  так  само, 
як  у  жінки ...  Я  зі  своїм  отруйним  песімізмом 
становлю  контраст  до  тебе  й  ношу  у  своїй  душі 
зародок  смерти.  А  ці  наші  чотири  товариші, 
які  творять  позитивні  або  неґативні  крайности 
наших  характерів,  це  за  слабі  тіні,  щоб  утри- 
матись на  поверхні  життя.  —  Але  — « 

Перервав  розмову,  бо  Сабо  нараз  почав 
тяжко   стогнати,    вхопився   руками  за  живіт, 

104 


КЛЯКНУВ  і  припав  чолом  до  землі.  Його  біль  по- 
ділав,  як  зараза,  на  других  і  за  винятком 
Штранцінґера  й  Добровського  незадовго  голо- 
довий  корч  у  шлунку  кидав  усіми  ними 
по  землі. 

Я  вився  разом  із  товаришами  в  судорогах. 
Мимоволі  глянув  на  них,  ко^іотким  погля- 
дом, як  миг  ока. 

Досить,  досить  . . . 

Цей  образ  буде  ятритися  вічною  раною 
в  моїй  душі. 

Не  можу  повірити. 

Не  вірю,  що  ці  засохлі,  замерзлі,  зі  снігом 
і  кровю  змішані  купки  онуч  —  це  живі 
істоти  ...  це  люди  !  .  .  . 

Але  до  тих  купок  онуч  причіплене  п];ось, 
ш;о  судорожно  кривиться  й  синіє  з  великого 
болю  і  стогне,  стогне  .  .  . 

Але  цей  стогін  —  це  нічо. 

Це  іскри,  ш;о  погаснуть. 

Це  дим,  який  розвіється. 

Одначе  ці  очі,  ш;о  більмом  божевілля  за- 
ходять . . . 

Ці  очі  так  тиснз^ть  . . .  так  тиснуть  на  чоло! 

Хочуть  розсадити,  розірвати  в  чолі 
клітину,  в  котрій  сидить  думка . . . 

105 


Бо  ця  думка  —  це  бнч,  це  рана  .  .  . 
пекло  .  .  .  смерть  .  .  . 

Як  би  уосіблена  найкрівавша  жорстокість 
побачила  ці  очі,  вона  —  це  певне,  це  певне  — 
вона  заплакалаб! 

Та  вона  їх  не  бачить. 

Вона  сліпа. 

Але  хтось,  що  сховався  у  хмарах,  їх 
бачить. 

Бачить  і  каменем  сидить  на  скамянілому 
небі  .  ,  . 

його  хвилює  яблуко  Еви  . . . 

його  хвилює  пилинка  на  нозі  трутня  .  .  . 

А  не  схвилює  його  пекло  людського  болю! 

о  Боже! 

Який  ти  малий,  який  ти  марний  супроти 
людського  страждання! 

А  може  це  справді  не  люде,  що  так  судо- 
рожно вються  з  болю  в  поросі  і  в  леді  землі? 

Ні,  це  людські  істоти. 

Бо  тільки  людина  так  тяжко  страждає. 

Коли  полекшало,  Ніколіч  почав  падькати: 
106 


»Я  так  хочу  жити.  Не  для  себе,  а  для  ро- 
дичів і  для  науки.   Життя  таке  гарне. «  — 

Очі  Саба  блиснули  дивно  диким  огнем.  Він 
дивився  на  товаришів  довгим,  задуманим,  пи- 
таючим поглядом. 

Нараз  він  запитав  Ніколіча: 

»Чи  хочеш  дійсно  жити?« 

»Хочу.« 

»Чи  всі  хочете  жити?« 

»Всі.« 

Ніколіч  кинув  оком  на  Штранцінґера  й  пи- 
тав шепотом  Добровського: 

»Чи  сліпий  також  хоче  жити?« 

»3апитай  радше,  чи  сліпий  живе?«  . . .  від- 
повів по  тихо  Добровський.  »Його  дух  не  живе 
вже  тут.  Він  ширяє  вже  далеко  від  нас  .... 
поза  межами  болю.« 

»Я  не  хочу  жити«,  сказав  придушеним, 
понурим  голосом  Пшилуський. 

.  Глянули  на  нього  із  зачудуванням. 

»Чому?« 

Відповів  лиш:  »Не  питайте«  і  знов  засло- 
нив свою  душу  глибокою  мовчанкою. 

»Чи  хочете  жити  за  всяку  ціну?«  спи- 
тав Сабо. 

107 


>>3а  всяку  ціну.« 

»Але  як?«,  звучало  невимовлене  питання. 

»Як  так,  то  маємо  спосіб . . .  гляньте  он- 
там!«,  сказав  Сабо  й  показав  рукою  на  когось. 

Очі  ішли  за  пальцями  Саба  й  зупинилися 
—  на  трупі  Боянія. 

Громом  ударила  в  їх  мозок  якась  думка. 

Що  він  думає? 

Невжеж  мавби  труп  спасати  їм  життя?  . . . 

Невжеж  тіло  товариша  малоб  їм  служити 
за  поживу?  . . . 

Це  страшенне! 

Це  нечуване! 

Найтаніші  глибини  душі  заворушилися 
проти  цієї  дл^мки. 

їм  стало  ясно,  що  хотячи  врятувати  життя, 
мусять  їсти  тіло  свого  товариша. 

Виникла  жахлива  боротьба  між  духом 
1  тілом.  З  одного  боку  стануло  страшенне  по- 
чуття, ш;о  вони  мусять  стати  людоїдами,  з  дру- 
гого боку  інстінкт  життя,  який  у  боротьбі  не 
перебірає  в  засобах.  Тут  обридження,  там  роз- 
пучливий  крик  шлунка: 

»Дай  мені  все  можливе,  а  то  буде  смерть.« 

108 


Чим  раз  більш  і  більше  охоплювала  їх  оця 
думка,  вверчувалася  їм  у  мозок,  розшарпувала 
їм  душу. 

Не  було  иншого  рятунку. 

Всі  з  винятком  Штранцінґера  і  Пшилу- 
ського  обернулися  в  сторону  трупа. 

їх  очі  виступили  майже  з  лоба  і  стали  не- 
природно великі,  а  зі  всіх  облич  пробивалася 
безмежня  жадоба  не  жити,  а  втихомирити  без- 
донні голодові  муки. 

Тільки  уста  скривилися  з  відрази,  начеб 
їх  судороги  вхопили.  За  те  очі,  здавалось,  хо- 
тіли самі  полетіти  до  трупа  п  пожерти  його. 

»Чомуж  ви  ждете  ?«  питав  нетерпеливо 
Сабо. 

»Бійтеся  Бога,  люде,  що  ви  замишляєте?« 
падькав  Ніколіч.  »Невже  у  вас  немає  серця 
ні  якогонебудь  людяного  почування?« 

»0н  воно  як!  Дивіться,  що  за  чутливий 
молодик! «  сказав  Добровський  голосом,  у 
котрому  тремтіла  життєва  правда  і  якась  не- 
самовита іронія  і  глум  над  усім  буттям: 

»Ти,  Ніколічу,  балакаєш,  як  жовтодзьоб. 
З  тебе  нівроку  естет . . . 

Невжеж  ти  не  бачив  учера,  як  наші  това- 
риші, прості  жовнірі,  їли  тіло  свого  товариша? 

109 


Невже  ти  міркуєш,  що  твій  шлунок  сотворе- 
ний з  божеської  амброзії,  а  не  з  тої  самої  по- 
ганої глини,  що  мій  і  кожної  другої  людини? 

о,  ти,  дітваку! 

Подивися  на  себе  й  на  мене  й  на  всіх  то- 
варишів! 

Що  побачиш? 

Правда?   Сама  шкура  й  кости! 

А  хто  зїв  наше  тіло? 

Пу,  скажи,  небоя«е!    Хто?« 

»Нужда«,  відповів  Ніколіч. 

»3відкіля  нужда? 

Чиж  нам  тут  так  дуже  зле  ведеться? 

Хіба  ти  вже  забув  наш  нинішній  обід 
і  папіроски? 

А  свіжий  воздух,  яким  нам  тут  вільно 
дихати? . . . 

Це  нічо?   Як? 

Отже  я  тобі  скажу: 

Наше  тіло  пожерли  найбільші  пани  світу: 
царі  і  грошовладці,  а  нам  оставили  тільки  шку- 
ряний  мішок  із  душею  і  кістьми  в  середині .  .  . 

Але  це  наша  власна  вина. 

Навіщо  ми,  люде,  вбивали  людей? 

Хто  смів  нас  вести  на  різню  брата? 

Чому  ми  слухали  волі  темних  сил? 

110 


Ми  здерли  з  себе  людське  обличча  і  стали 
сліпим,  бездушним,  жорстоким  оруддям 
убивства. 

ДєуК  була  наша  душа  й  наша  людська  до- 
стойність? 

Ми  самі  стоптали  її  власними  ногами. 

І  це  наш  злочин. 

І  за  цей  злочин  мусимо  вмерти. 

А  хто  з  нас  хоче  жити,  цей  мусить  їсти  тіло 
з  трупа  свого  товариша. « 

»Добровськин,  як  ти  можеш  так  гово- 
рити ?«,  жалівся  Ніколіч.  »Тїї  хочеш  за- 
говорити своє  власне  обридження,  правда,  що 
так?  Чи  це  дійсно  така  твоя  фільософія?« 

Замість  Добровського  відповів  Сабо: 

»Ах,  усяка  фільософія  кінчається,  скоро 
тільки  шлунок  поставить  свої  домагання.  Я  не 
розберу,  навіщо  тут  стільки  слів?  Не  розумію, 
яка  ріжниця  між  мертвою  людиною  й  напри- 
клад між  мертвим  конем  або  ведмедем?  Я, 
правда,  волівби  їсти  мертвого  ведмедя  ніж 
мертву  людину,  але  не  з  чутливости,  тільки 
ізза  ліпшого  смаглу;  мені  жаль,  що  не  можу 
служити  вам  чимось  ліпшим,  однак  у  біді 
й  чорт  навіть  мухи  їсть.  Та  ба  !  Тут  і  мух 
немає,  є 

НІ 


Добровськіїй  закінчив  тут  свої  д^'мки 
словами: 

»Наше  теперішнє  страшенне  положення  — 
це  залізна,  невблагана  льоґіка  і  плід  злочину 
нашої  душі. 

І  нема  в  ціп  льоґіці  ні  чутливостії 
ні  краси  . . . 

Але  коли  ти,  Ніколічу,  хочеш  5'мертп 
сентіментально-естетичною  смертю,  то  на  те 
нема  ради.« 

»0  ні,  я  не  хочу  вмірати.  Мої  родичі, 
моя . . .« 

»А  видиш!  Ходїїж  і  поможи  принести 
трупа  до  вогню«,  закликав  його  Сабо. 

»Боже,  цього  я  ніколи  не  зроблю. «• 

Тут  Сабо  глузував: 

«Значить,  ти  хочеш  їсти  заморожене 
мясо ...  Це  не  зле.  Це  по  модернім  гиґієнічним 
приписам  .  .  .  .« 

»Ах,  ти  говориш,  як  сатана«,  затремтів 
Ніколіч. 

Добровський  відповів: 

»Ну,  не  хочете  ви  йти  по  трупа,  то  й  я 
не  піду.« 

Сабо  пішов  сам. 

112 


Стало  лячко  дивитись  на  те,  що  ро- 
битиме Сапо. 

Відвернули  очі  від  трупа  товариша. 

Ні  одним  словом  я  пе  брав  участи  в  цііі 
розмові,  бо  незвичайна,  дивовиягня  жахливість 
думки  Саба  розторощила  до  дна  все  моє  єство. 

Ціле  моє  тіло  починає  тремтіти  і  здається 
мені,  що  мушу  в  найблищій  хвилі  впасти  іі  не 
устану  вже  більше. 

Ще    слабша,    ще  нужденніша  моя  душа. 

Здається,  моя  свідомість  починає  хвилями 
притемнюватися.  Якась  червоно-темна  мрака 
заступає  мені  на  хвилину  очі  й  думки. 

Все  моє  єство  обертається  в  нічо. 

Щось  гострим  ножем  уверчується  в  мою 
свідомість. 

я  чую,  що  думаю  . . .  чую  біль  ...  на  щось 
трівожно  чекаю ... 

Я  живу  . . . 

Дивлюся  через  огонь  у  понуру  даль. 

На  сто  кроків  від  огню  видніє  увесь  білий, 
снігом  покритий  корч,  якого  дивна  подоба  вра- 
жає глибоко  мою  уяву. 

8  113 


Цей  корч  із  двома  круглимп  вершками, 
з  котрих  горішній  і  більший  нахилений  над 
долішнім,  нагадує  мені  жіночу  постать,  яка 
пригортає  дитину  до  грудей. 

Я  не  можу  відірвати  очей  від  цієї  картини 
й  уявляю  собі  .долю  матери  з  дитиною  серед 
ледової  пустині. 

Як  старанно  вона  оповила  свою  дитину  . . . 

Як  ніжно  тулить  її  до  своєї  теплої  ма- 
терньої груді ! 

Як  сумно  вона  похилила  голову! 

* 

А  може ....  може  це  не  —  корч?  . . . 

Може  це  дійсно  мати  з  дитиною?  . . . 

Ні,  це  корч  . . . 

Алеж  яким  чином  може  корч  бути  так  по- 
хожнйна  матір  із  дитиною? 

Нараз  червона  мрака  огортає  мене  і  все 
щезає  ... 

Відчиняю  очі  й  бачу  перед  собою  спокійне, 
зледеніле  чорне  небо. 
Нічого  більше. 

114 


Чую  голоси:  »Устань«  ... 

Мої  товариші  підносять  мене  й  під- 
тримують. 

їхні  руки  віддаляються  від  мене  й  я  знову 
сам  сиджу  та  дивлюся  перед  себе. 


Ні.. 

.  це  не  корч  ...  не  корч  .  .  . 

Так, 

так це  мати  з  дитиною 

Небо  й  земля  забули  її  так  само,  як  нас . , . 

І  гине  вона  ще  страшнішою  смертю  від  на- 
шої, бо  мусить  дивитися  безпомічно,  без  ради 
й  поради  на  конання  своєї  дитини  . . . 

Здається   мені :    вона  побачила  нас  .  .  . 

Чомуж  вона  стоїть  непорушно? 

Ні,  вона,  здається,  хоче  ворухнутись,  але 
не  має  вже  сили 

Вона  з  дитиною  замерзає .... 

Може  вона  слабим,  заміраючим  голосом 
прохає  рятунку  від  нас . . . 

Цить! . . .    Слухай! ... 


8» 


115 


Здається,  я  чую  якесь  тихе  ридання  і  хли- 
пання .... 

Крик  жаху  розвіяв  мої  думи. 

Сабо  прийшов  і  приніс  кавалок  тіла  з  тру- 
па товариша. 

Поклав  його  коло  вогню  й  обтирав  полою 
свого  подертого  плаща  кров  на  руках. 

Сів  і  впер  очі  в  огонь  та  сидів  наче 
скамянілий. 

Нараз  п],ось  потрясло  ним,  як  землетрус 
Гранітною  скалою. 

Поклав  праву  руку  на  очі  і  став  їх  обти- 
рати брудним  рукавом. 

Добровський  заскреготав  зубами,  зарего- 
тався глумливо  і  крикнув  з  якоюсь  жахливою 
іронією,  ш,о  зморозила  стриж  у  костях: 

»Не  журіться,  товариші! 

Тепер  собі  людське  мяоо  припечемо  і  зїмо, 
сили  наберемо  і  на  зустріч  сонцю  золотому 
підемо.   Ха,  ха,  ха,  ха!« 

■Ніколіч  устромив  палицю  в  кусник  тіла 
товариша,  відкинув  його  далеко  від  огню  і  зле- 
бедів  тремтячим  голосом: 

116 


»Хай  згину,  а  людського  тіла  не  буду  їсти 
й  ніхто  з  вас  не  їстиме!« 

Очима  мар  дивилися,  як  із  перед  них  ще- 
зала страшна  пожива. 

Згодом  вони  стали  відчувати  вчинок  Ніко- 
ліча  як  освободження  з  якогось  несамовито 
важкого  гніту. 

У  їхнє  глибоке  мовчання  вступила  якась 
дивно  святочна  хвиля,  наче  промінь  світла 
пропіиб  темні  нетри  душі,  як  усе  діється,  коли 
дух  переміг  тіло. 

Байдуже,  чи  ця  побіда  була  овочем  пере- 
суду й  забобону,  чи  ні. 

Може  вона  не  була  доцільна,  може  була 
непотрібна. 

Але  вони  чули,  що  була  свята,  божеська, 
бо  дух  людей,  що  вмірали  з  голоду,  мав  силу 
кинути  в  жертву  й  саме  життя,  щоби  покопати, 
здушити  і  вбити  божевільну  пристрасть  тіла. 

Однак  перемога  духа  коштувала  дорого. 

На  їх  тілесну  силу,  вичерпану  до  краю 
тяяїкими  муками,   впав   тепер  останній  удар. 

Тільки  з  їфайньою  напругою  всіх  останніх 
спл  вони  ще  успіли  держатися  сидячи. 

117 


Хоч  і  як  білий  сніг  їх  манив  покіастися 
на  нього,  то  проте  остання  життєва  іскра  здер- 
жувала їх  від  лежання,  бо  це  булаби  смерть  . . . 

На  понурому,  чорному  тлі  хмар  показали- 
ся непомітно  дивні,  ясні  смуги. 

І  покрили  хмари  тут  і  там  біло-сірою  ледя- 
яою  кригою. 

Холодна,  зледеніла,  глуха  тиша  царила, 
царить  і,  здається,  царитиме  вічно  на  небі. 

Та  ні. 

Чорні  хмари  заснувались  на  краях  дивною 
барвою,  наче  обкипіли  застиглою  кровю. 

Дух  руїни  показує  своє  сонне    обличча. 

Воно,  здається,  ось-ось  ізбудиться. 

І  небо  розколеться  й  темні  сили  кинуться 
на  землю  й  розібють  у  порох  увесь  світ. 

Склепіння  пекла  не  виглядає  лячніше  від 
оцього  неба. 

І  все  мовчить,  усе  спить  у  темряві  не- 
свідомости. 

І  здається  мені: 

Які  це  гарні  слова :  темрява  несвідо- 
мости  .... 

118 


Щасливий  цеп,  що  його  свідомість  спить. 

І  вогонь  не  шипить  уже  більше. 
Супокійно  тліє. 

Не  хоче  мішати  великого  мовчання  оглух- 
лої природи. 

Відвернули  очі  БІД  життя  і  вслухалися 
в  безконечне  мовчання  буття. 


І  здавалося,  що  найніжніший  шепіт,  ле- 
гесенький рух  ізбудить  когось,  що  великий,  як 
людське  страждання,  сильний,  як  життя,  мо- 
гутній, мов  смерть. 

І  станеться  щось,  чого  ніхто  ні  в  ясній 
країні  казки  не  чув,  ні  під  сонцем  на  весні 
не  бачив,  ні  в  темній  пропасти  не  змірив. 

Хтось  нараз  тихесенько  зітхнув. 
Хто  це? 

Сліпий  товариш. 

Давно  ніхто  не  чув  ііого  зітхання. 
Здається,   що  з  його  грудей  продерся  не 
його  власний  стогін,  а  тихий  біль  розпачу  яко- 

119 


гось  ясного  духа,  що  скований  і  кинений 
у  вічну  темряву  безснльно  ридає  над  давніми 
і  свіжими  хрестами  й  могилами  людства. 

І  плаче  над  могилами,  що  вже  ждуть 
на  когось . . . 

Де  ті  могили? 

Чи  під  тихою  церковцею,  що  сховалася 
в  вінку  старих  лип  серед  буйного  поля? 

Чи  над  синім  морем  на  чужині? 

Чи    може   у    хмарах,    снігах,    ледах  .... 

тут  ?  .  .  .  , 

Сліпий  брате,  любий,  бідний,  що  тобі? 

Висохлими  пальцями  обшукував  замерз- 
лий сніг  довкола  себе. 

Шукав  своїх  очей  —  своєї  скрипки. 

Найшов  її  і,  здається,  його  обличча 
проясніло. 

Чи  це  чудо  —  чи  смерть? 

його  замучена  душа  наче  вийшла  крізь 
дві  темні  ями,  звідки  колись  його  очі  дивились 
і  поклалася  на  струни. 

Спершу  руки  сліпого  тремтіли  й  закосте- 
нілі пальці  не  хотіли  слухати  голосу  душі. 

І  замерзла  скрипка  хотіла  все  мовчати,  як 
її  власник. 

120 


І  перші  її  звуки  були  уривані,  захриплі, 
порожні,  начеб  вона  сердилася  за  те,  що  їй  не 
дають  супокою. 

Але  згодом  душа  Штранцінґера  перемогла 
всю  неміч  рук,  весь  опір  скрипки. 

І  у  тьму  їхніх  душ  і  в  мертву  пустку  за- 
могильну полинула  пісня  сліпої  людини,  як 
сон,  п];о  вже  ніколи  не  присниться;  як  тепла 
кров,  марно  пролита;  як  мандрівка  від  колиски 
дитини  через  соняшні  хвилі,  через  бурю 
життя  людських  тіней  у  незнану,  темну 
вічність;   як  холодна  смерть. 

І  на  крилах  пісні  душі  полетіли  провер- 
тати гори  й  завертати  весну  і  щастя,  що  вже 
не  вернеться  ніколи. 

Здавалося,  що  скрипка  сліпого  співала 
пісню  вічности  і  пісня  пращалася  з  життям 
і  словами  промовляла  та  ридала: 

У  безкраїм  тайнім  царстві 
Зачарованої  тиші 
Дух  таємний  гомін  чує : 
Море   вічности   пливе. 


121 


в  сяйві  сонця  в  синій  Далі 
Срібний  голос  лине  лине: 
Райсьр:а  пісенька  дитини 
На  весні  предавніх  літ. 


Дзвони  дзвонять . . .  гомін  ходить . . . 
В  горах,  долах  гомін  родить  ,  .  . 
Як  сон-мрія  тихо,  тихо 
Стелиться  на  сонця  шлях. 

Великодні  дзвони  дзвонять . . 
о,  зійди,  блакитне  небо, 
На  зелену  землю   нашу, 
Квітами  умаену. 

Небо  землю  обнімає. 
Золоті  свої  проміння 
На  людей,  на  всі  створіння 
І  в  блакить  безкраю  шле. 

Моляться  як  діти  люде, 
З  усміхом  любови  й  ш,астя 
Мов  вінком  весняних  квітів 
Кругом  церкви  всі  стають. 

Світло  з  пітьми  виринає 

І  в  далекий  світ  безкраїй 

Величня,  могутня  пісня 

Враз  дзвенить:  »Христос  воскрес!« 


122 


Чайка  над  очеретами 
Сумно  жалко  квилить-плаче : 
Мати  сина  виряджає 
У  чужий,  далекий  світ. 

І  рідня  його  цілує  : 
»Сину,   брате,   будь  здоров !« 
Верби,  явір,    срібна  річка 
Нишком  шепчуть:  »Будь  здоров!« 


Молода  душа  весняним 
Жайворонком  в  гору  лине 
І  в  блакиті  поринає 
[  цілує  небеса. 

І  сіда  на  ясне  сонце 
І  на  ньому  спочиває, 
Бистрі  думи  посилає 
В  безконечности  простір. 

На  безмежнім  океані 
Бачить  вічностп  гфайнебо. 
Що  понуро  там  чорніє  ? 
Чи  це  брама  вічности  ? 

Чорнії  могутні  скелі 
Духові  шлях  заступили. 
Там   —   за  скелями   отими 
Вічне  джерело  буття ! 


123 


І  даремно  дух  людини 
Тисячліття  важко  бється 
Джерело  буття  добути, 
Правду  й  щастя  відслонить. 

І    притемнений    зневірям, 
Важко  ранений  безсиллям, 
Горді  крила  опускає 
І  на  землю  в  низ  паде. 

І  сміється  дико  злоба. 
Тьмою  землю  оповила, 
Самолюбство  і  жадоба 
Там  на  брата  гострять  ніж. 

Стогнуть  гори,  стогнуть  доли. 
Кров  і  сльози  морем  ллються 
І  не  дух  тьму  розясняє. 
Лиш  крівавий  блиск  гармат. 

В  крові  тонуть  міліони, 
Міліони  душ  невинних 
І  даремно  бе  об  небо 
Плач,  розпука  вдів,  сиріт. 

Де   ти,   людський  духу   вічний  V 
Глянь,   покинули  боги  нас 
І  з  людства  сміються  глумно 
Громами  із  чорних  хмар  1 


124 


Чуєте,  о  любі  друзі? 
Хтось  у  плечі  нас  торкає, 
Шию  обнімає  п  шепче: 
Я  вже  тут.  —  Ходіть! 

(Поза  межами  болю.) 


Зашуміли  горді  крила 
Людського  титана-духа 
І  у  шумі  чути  голос, 
Мов  новітній  заповіт : 

»Через  сльози  і  терпіння 
Шлях   веде   до   просвітління : 
Хто  боровся,  скутий  тьмою. 
Тому  сонце  мрія   мрій. 

я  розвію  тьму  всесвіту, 
Джерело  буття  отворю 
І  з  рук  всіх  богів  лукавих 
Правду  й   ш;астя   видру   сам. 

Розвалю  храми  облуди, 
Пекло  й  небо  розторощу 
І  сотворю  нове  царство : 
Рай  людини  на  землі.« 


Десь  далеко,  ой  далеко 
Очі  ясне  сонце  бачать. 
Де  ти  сонце  ?  Де  ви  очі  ? 
Очі,  очі  ви   мої ! 

Хто   мені   покаже  матір  ? 
Усміх  милої  моєї  ? 
Ох,  ніхто,  ніхто    —  ніколи ! 
Очі,   очі   ви  сліпі ! 


125 


Чуєте,  о  любі  друзі  ? 
Хтось  у  плечі  нас  торкає, 
Шпіо  обнімає  й  шепче : 
»Я   вже  тут   —   Ходіть ! 

В  тьму  беззоряну  одвічну, 
В  чорну  пустку  позагробну, 
Морем  вічного  мовчання 
Вічно  я  вестиму  вас. 

І  не  буде  Бог  ні  люде 
Знатп,  де  могила  ваша, 
Ні  барвінок  ані  рута 
Вам  на  ній  не  зацвіте. 

Ні  сльоза  її  не  зросить, 
Ані  хрест  на  ній  не  стане 
Ні  на  хрест  оцей  похилий 
Слів  ніхто  не  покладе : 

»Тут  заснули  сном  одвічним 
Вигнанці  судьби,  котрії 
Пекло  людського  страждання 
За  життя  уже  пройшли. « 

Ви  все  будете  вміратп 

І  ніколи  не  умрете : 

Б  вічність  темну,  бездорожну 

Піде  з  вами  розпач  ваш. 

Марно  пустку  безконечну 
Роздере  ридання  ваше. 
Бог  ні  люди  вас  не  вчують, 
Лиш  я  вчую  :  ваша  смерть. 


126 


я   сильна,   та   за   слаба   я, 
Щоб  убить  розпуку  вашу : 
Вона  вічна,  вічна  буде, 
Як  я  вічна :  ваша  смерть. 


Пісня  втихла. 

Наче  скамянілий  подих  смерти,  так  за- 
стигли людські  тіні. 

їхні  душі  не  вернули  ще  з  далекої  ман- 
дрівки в  замогильну  безконечність. 

Вони  блукали  по  бездорожних,  сонних 
пустарах  і  тужили  і  плакали  за  втраченим 
життям. 

Та  ніхто  не  чув  голосу  їхнього  болю. 

Тоді,  як  із  шістьох  краплинок  води  стає 
одна  краплина,  так  шість  душ  ізлилося 
в  одну  душу. 

І  була  ця  одна  душа  марніша  від  наймар- 
нішої  пилинки,  котрою  буря  гонить  безвістями. 

І  стала  ця  пилинка- душа  велика  мов  світ, 
бо  сховала  в  собі  біль  усього  світу. 

І  могутніша  від  богів,  бо  боги  не  знають 
терпіння. 


127 


Здається,  що  вони  вже  на  віки  сидітимуть 
довкола  вогню: 

Німі,  зачаровані,  закляті,  омертвілі. 

Вмерли  люде,  земля,  небо,  боги. 

І  вмерла  д>'ша  людей  і  душа  безкраїх 
просторів. 

І  час  ляг  на  хмарах  сонної  безконечности 
і  спить. 

Здається,  навіть  смерть  умерла. 

Море  вічности  стануло. 

Вічність  спить. 

Людський  біль  не  спить. 

Сліпий  товариш  прокинувся. 

Підняв  обі  сині  руки,  затиснув  пальці 
й  поклав  їх  на  свої  сині  уста. 

Йому  зимно. 

Я  взяв  його  руки  у  свої  долоні  й  хотів 
огріти  їх. 

Але  мої  долоні  були  зимні. 

я  притулив  його  руки  до  своїх  уст 
і  до  лиця. 

Але  й  мої  уста  й  лице  були  зимні. 

Тоді  я  силкувався  війнути  теплим  поди- 
хом із  моїх  грудей  на  його  руки  й  дати  йому 
частину  моєї  душі. 

128 


1 


Але  я  не  чув  ні  свого  теплого  подиху  ні 
своєї  душі. 

Не  чув  нічого. 

І  тоді  щось,  поховане  в  темних  нетрах,  де 
колись  була  моя  душа,  вийшло  на  світло. 

І  якась  моя  остання,  велика,  гаряча, 
ще  невиплакана  сльоза  впала  нагло  на 
його  висохлу,  синю  руку. 

Я  скоро  й  непомітно  обтер  її  й  наблизив 
обі  його  руки  до  вогню. 

Здається,  сліпий  товариш  почув,  що 
щось  тепле  й  вогке  впало  йому  на  руку. 

Його  сліпі  очі  довго  дивилися  на  мене 
і  здавалося  мені,  що  промінь  світла  пав 
на  його  обличча. 

Чого  він  так  довго  дивиться  на  мене? 

Дивиться  й  мовчить. 

Нараз  він  узяв  мою  руку  у  свою,  стиснув 
її,  нахилився  до  мене  й  голосом,  як  таємний 
гомін  крил  позасвітнього  вістуна,  як  ніжно- 
мрійно  радісне  зітхання  дитини  у  сні  на  до- 
світку —  шепнув : 

»Є  сонце  в  життю. « 

Всі  товариші  глянули  з  зачудуванням, 
подивом  і  з  пошаною  на  сліпого  товариша. 

^  129 


Здається,  що  їх  німі  погляди  так  і  гово- 
рили до  нього: 

»Твоя  душа,  замучена  таким  страшним  бо- 
лем, як  ніхто  другий  на  світі,  бачить  сонце  . . . 

Твої  очі,  ш,о  нидітимуть  усе  тільки  чорну 
ніч  перед  собою,  бачать  сонце. « 

І  їхній  сліпий  товариш,  цей  німий,  у  болю 
скамянілий  живий  образ  нужденности  буття, 
перестав  у  цьому  менті  бути  для  них  наймарні- 
шою  пилинкою  між  ними,  найнужденнішим, 
долею  розтоптаним  хробаком. 

Вони  чули,  що  з  темних  ям  його  очей 
пливе  щось  таємне,  могутнє. 

Щось  ясніше  світла,  дуще  сліпої  сили 
божевільних  стихій,  святіше  всіх  богів. 

Якась  невміруща  сила  людської  душі. 

Якийсь  могутній  дух  людини,  що  крізь 
нужденність  сьогоднішньої  хвилі,  крізь  ріки 
крови,  крізь  хрести  на  цвинтарях,  крізь  сонні 
простори  позагробні,  крізь  темряву  безконеч- 
них засвітів  бачить  сонце  майбутніх  по- 
колінь . . . 

І  людина,  що  в  ній  царить  цей  дивний, 
ясний  і  могутній  дух,  буде,  вміраючи,  радіти 
тому  сонцю,  що  зійде  колись  .  .  . 

130 


І  здавалося  їм,  що  їхній  сліпий  товариіи 
не  чує  тепер  ні  голоду,  ні  холоду,  ні  болю,  ні 
туги ...  ні  бажання  розмовляти,  бо  його  душа 
живе  вже  в  цьому  новому  світі  сонця,  який 
його  сліпі  очі  бачать,  а  якого  вони,  видючі, 
не  видять,  не  чують  .  .  . 

Довго  вони  дивилися  на  нього  мовчки  з  ні- 
мою пошаною. 

Нараз  Добровський  глянув  на  кождого  то- 
вариша, опісля  показав  очима  на  сліпого 
й  шепнув: 

»Він  п],асливіший  від  нас  . . .« 

І  пять  долею  розтоптаних  нуждарів 
дивилися  у  святому  тремтінні  на  щастя  свого 
сліпого  товариша  з  заздрощами .... 


131 


IV. 


Нагло   об   їхні  вуха  вдарив  притишений,  ; 
глухий,  хриплий  голос: 

»Чуєте  ?«.... 

Видерся  з  душі,  як  із  могили,  здушений, 
таємний,  жахливий, 

І  була  в  його  тремтінні  якась  незбагнена 
радість  ізза  цього,  пі;о  хтось  уже  зближається... 

Ох,  уже  йде,  іде  вже  й  несе  —  визволення. 

Хто  його  бачить? 

Хто  його  чує? 

Пшилуський, 

Чому  Пшилуський? 

Адже  йому  все  байдз^же: 

І  небо  і  хмари  й  безодні  і  кождий  товариш! 

Вони  глянули  з  жахом  на  нього. 

»Слухайте.« 


132 


Високо  над  ними  небо  висипало  безліч 
якихось  дрібненьких  істот,  ніби  зерен,  чорні- 
ших чорних  хмар. 

Вони  повзуть  по  хмарах  і  неспокійно  шу- 
кають когось . . . 

То  знов  поринають  у  хмарах  і  на  коротку 
хвилину  и];езають .... 

»Слухайте«  ... 

Слухають  і  чують  . . . 

Здається  мені,  п];о  від  непроглядних  су- 
мерків  віків  аж  до  цієї  хвилі  тут  було  замерзле 
царство  мовчання ... 

Хай  цю  закляту  тишу  роздеруть  бли- 
скавки ! 

Хай  її  розібють  громи! 

Хай  тільки  не  ЧЗ' ємо  оцього  жахливого,  по- 
нурого крякання! 

Воно  оковуа  новим  морозом  останок  на- 
шої душі. 

Роздирає  стриж  у  костях. 

Але  якийсь  добрий  дух  не  забуває  Ні- 
коліча. 

Бере  його  свідомість,  як  дитину  за  руку 
й  направляє  її  на  ясний  шлях  . . . 

133 


»Чуєте  голос?«,  шепче  Ніколіч  і  нагло  бліді 
останки  життя  в  його  обличчі  мертвіють.  Тільки 
в  очах  мерехтить  іскра  заблуканого  вогню. 

І  тремтячим,  зломаним,  таємним  голосом 
Ніколіч  не  то  співає,  не  то  повтаряє  пісню,  яка 
причулася  йому : 

Люлі,  сину  мій, 
Люлі,  квіте  мій, 
Спи   моя   надіє. 
Лиш   дитиночці 
У  колисочці 
Щастя   світ   ясніє. 

Не  пройде  весна  — 
Буря  навісна. 
Потрясе   світами. 
Сину,  сину  мій. 
Вдарить  біль  страшний 
В   бідне   серце   мами. 

І  даремно  я, 
Зірочко  моя, 
Млітиму  з  розпуки, 
Як  там  . . .  над  дітьми  — 
Серед  вихру  й  тьми  — 
Крякатимуть  круки. 

Після  останнього  слова  пісні  підніс  очі  до 
чорних  хмар  і  здрігнувся. 

134 


Глянув  на  всіх  і  голосом,  повним  жах\% 
лебедів : 

»Товариші,  моя  мати  правду  сьсазала .... 
Чуєте?  . . .  Над  нами  круки  крячуть  . . .« 

Вони  сидять,  як  мертві  і  слухають,  як  по- 
нурий голос  гострими,  хижими  дзьобами  КЛЮЄ- 
їм  мозок. 

Довгу  мовчанку  перебиває  Сабо  голосом^ 
у  котрому  чути  конання  сили  і   свідомости:: 

»Батько  . . .  кличе  . . .  батько  кличе  . . .« 

Прочі  тіні  силкуються  теж  почути  щось 
любе,  давне  . . . 

Даремно. 

Даремно  я  напружую  слух,  щоби  почути 
слово,  стогін,  плач,  ридання  цієї  матери  з  ди- 
тиною, що  станула  серед  снігів  і  стоїть  не- 
далеко перед  нами  . . . 

Чому  вона  стоїть  там?  . . . 

Чому  не  плаче? . . . 

Чому  не  прийде  до  нас?  . . . 

І  її  дитина  не  плаче  . . . 

Чому  її  дитина  не  плаче?  . . . 

Це  булоб  чудо,  якби  тут  людина  не 
плакала . . . 

135 


Якжеж  це  можливо? 

Тут  коло  нас  маленька  дитина  —  і  вона 
не  плаче? . . . 

Беру  Добровського  за  руку  й  питаю  його: 

»Скажи  мені:  »Чому  ця  дитина  не  плаче?« 

»Де  дитина?  . . .  Чия  дитина?  . . .«  шеп- 
че він. 

»Цієї  матери  ,  .  .  вона  стоїть  перед 
нами  .  .  . 

»Успокійся,  товаришу.  Це  тобі  так  тільки 
здається ... 

Перед  нами  не  стоїть  мати  з  дитиною . . . 

Перед  нами  немає  нікого  . . . 

Тз^т  до  нас  ніхто  не  прийде:  ні  дитина  ні 
жінка  ні  батько  ні  мати . . .« 

Я  повторюю  раз-у-раз  останнє  слово: 

»Мати  . . .  мати  . . .« 

І  нараз  душу  всіх  запалює  бажання  схи- 
лити голову  на  груди  матери  й  почути  на  сво- 
йому  волоссі  пестощі  її  ніжної  руки. 

Тяжке  пекло  всіх  терпінь  зробило  їх  сла- 
бими, безпомічними,  маленькими  дітьми. 

Вони  самітні,  всіми  покинені,  забуті  Бо- 
гом і  людьми. 

136 


Люде  дали  їм  замість  ніжностн  прокльони, 
замість  серця  гарматні  кулі,  замість  родинного 
щастя  кайдани  неволі. 

Природа  кинула  їх  у  холодні  нетри, 
звідкіля  вороття  немає. 

І  як  маленька  дитина  тужить  за  матер- 
ньою груддю,  закп  засне,  так  і  вони  прагнуть 
якоїнебудь  ніжности,  заки  пустяться  в  да- 
леку дорогу . . . 


Понуре  крякання  круків  збудило  небо 
й  гори  з  мертвецького  сну. 

Розвівається  могильна  тиша  й  холодна 
байдужість  природи. 

Десь  далеко  чути  глухо  понурий  шум. 

Буря  йде .  .  . 

Буде  боротьба  між  небом  і  горами. 

Між  життям  і  смертю. 

ПІум  котиться  чим  раз  блиш;е,  як  далекий 
рев  моря  до  сонного  берега. 

Гори  й  безодні  застогнали. 

Блискавиці  роздирають  небо  і  громи 
гогочуть. 

137 


Під  ударолі  вихру  чорні  хмари  пускаються 
в  дикий  танець. 

Наче  зграя  розярених  звірюк,  випущених 
із  привязі,  товпляться,  клубляться,  спихають 
себе  в  низ  і  одні  за  одними  женуть  у  шаленім 
бігу  та  бють  громами  верхи  гір,  які  стоять  їм 
на  шляху. 

І  застигле  море  хмар  під  тінями  оживає. 

Вітер  кусає,  розриває,  розшарпує  його 
і  крізь  прорив  показуєтьс^я  перед  очима  тіней 
не  земля,  а  якась  чорна,  як  пекельна  ніч,  гро- 
зою проймаюча  безодня. 

Хмари  під  тінями  піднімаються  в  гору 
і  стрічаються  над  їхніми  головами  з  хмарами  на 
небі  та  кидають  на  привітання  блискави- 
цями і  громами. 

»Примари  . . .  примари  . . .  «  шепче  Пши- 
луський. 

І  другі  тіні  так  думають . . . 

Ці  страхіття  так  довго  і  спокійно  з  жах- 
ливо відчиненими  пащами  лежали  на  небі 
й  чатували  . . . 

А  тепер  вони,  люті  вороги  світла,  дивляться 
на  маленький  огонь  під  собою  й  на  купку  жи- 
вих істот  коло  нього. 

138 


Дивляться  і  ще  більше  з  гніву  чорніють 
і  кровю  наливаються. 

Купчаться  над  огником  і  над  живими  істо- 
тами довкола  нього. 

Окутують  їх  тьмою  й  посилають  до  них 
блискавку  за  блискавкою,  як  величезні,  вогня- 
ні, зловіщі  знаки  питання. 

Не  отримують  од  них  відповіди  й  вибу- 
хають великим  гнівом. 

Грім  за  громом  ударяє  в  землю  довкруги 
тіней. 

Студений  вітер  подихом  смерти  дує 
на  них. 

Вони  скулились  довкола  вогню. 

Смертельне  тремтіння  проймає  їх  тіло. 

Одна  людина  шукає  в  очах  другої  іскри 
спасення. 

Та  находить  тільки  жах  і  запалий,  чорно- 
сірий,  посинілий,  труплячий  образ  смерти, 
а  замість  очей  дві  чорні  ями,  що  ростуть, 
ростуть,  ростуть  .  .  .  жахливо  нахиляються 
над  головами  й  ось-ось  поглинуть  усіх  і  все  . . . 

І  замучена  душа  тратить  владу  над  тілом. 

Уста  самі  мимоволі  відчиняються  і  з  горла 
пливе,  довгий,-  протяжний,  безперестанний, 
жахливий  звук; 

139 


»Аааааа.« 

З  кряканням  гайвороння,  з  ревом  громів 
і  з  зойкотом  вихру  змішався  нараз  якийсь  не- 
самовитий регіт. 

Що  це? 

»Пшилуський,  ш,о  тобі?« 

»Ха,  ха,  ха,  ха ! 

Як  я  радію,  що  смерть  іде ! 

Ха,  ха,  ха,  ха,  ха!« 

Замовк  і  було  видно,  як  добував  якийсь 
тяжкий  камінь  зі  своєї  душі. 

»Товариші !  Мені  без  упину  страшенна 
змора  ссе  мозок не  мені  кров. 

Хочу  висповідатися  перед  вами . . .  лек- 
ше  умру. 

Воєнне  пекло  все  обернуло  в  руїну : 
високі  змагання  духа . . .  людське  достоїн- 
ство . . .  честь  . . .  Людина  стала  звірем  лю- 
дині . . . 

Одначе  я  думав: 

»Як  верну  по  війні  живий . . .  буде  най- 
більше щастя  на  світі . . .  життя  з  любою  дру- 
жиною ...  з  дітьми. 

Цілий  рік  я  не  бачив  своєї  жінки. 

140 


я  тужив  за  нею  . . .  любив  її  безмежно  . . . 
шалено ... 

Дістав  відпустку  . . .  приїхав  до  своєї  дру- 
жини ...  до  своїх  дітей. 

Через  кілька  днів  . . .  мій  син  . . .  мале  не- 
винне ангелятко  . . .  щебече  мені  про  все  . . . 
що  бачив  . . .  каже: 

»Тату,  до  нас  приходив  один  пан.  Я  ду- 
же не  любив  того  пана,  бо  він  цілував  маму 
і  я  дуже  плакав,  відпихав  його  від  мами  й  ка- 
зав: »То  моя  мама«.  А  той  пан  сміявся  й  далі 
цілував  маму  й  казав  мені:  »То  моя  мама«. 

Земля  підімною  розступилася ... 

О,  чому  мене  зараз  тоді  пекло  не  пожерло! 

Я  утратив  ціль  життя. 

Всі  мої  мрії  про  родинне  щастя  . . .  роз- 
віяні . . .  опльовані . . . 

Моя  остання  надія . . .  моя  одинока,  най- 
вища ціль  життя ...  і  ту  війна  мені  зруйну- 
вала . . .  божевільно  жорстоким  чином  зруй- 
нувала . . . 

Найстрашніше  це  .  .  .  ця  жінка  знищила 
життя  моїх  дітей ... 

Вона  цілувалася  з  коханцем  у  їхніх 
очах  .  .  . 

141 


Вона  затроїла  їх  ангельські  душі  їддю 
брехні . . .  гнилі . . . 

Я  все  їй  . . .  прощаю  перед  смертю  . . . 
її  злочину  матери  супроти  дітей  не  можу 
простити. « 

Замовк  і  його  очі  блукали  в  мрачній  далі 
й  шукали  когось. 

Його  обличча,  вся  його  постать  уявляли 
собою  образ  мерця,  якого  якесь  чудо  привело 
назад  до  життя.  Цей  мерлець  упер  тепер  свої 
погаслі  очі  в  мрачну  даль  і  жде  на  вороття 
свого  болю,  бо  хоче  його  взяти  зі  собою 
в  могилу. 

Нараз  його  очі  дико  заіскрились,   велике 
більмо  їх  заступило  й  він  крикнув: 
»Пекло  ! . . . 
Вона  цілується  з  коханцем  . . . ! 

О,  Боже! 

Мої  діти  плачуть  . . . 

Мої  діти  відпихають  коханця  від  ма- 
тери !  .  .  . 

Товариші! 
Де  кріс? 

142 


Сейчас  застрілю  її  як  — « 

Ухопив  кріс,  змірив  і  стрілив. 

Довго  гори  гомоніли  гомоном  сумним, 
понурим. 

Гайвороння  зірвалося  з  трупа  Боянія 
і  злетіло  з  трівожним  кряканням    угору. 

»Ха,  ха,  ха,  ха! 

Тепер  моя  жінка  не  цілується  вже  більше 
з  любасами  . . . 

її  тіло  застигає  тепер  так  само,  як  моє. 

Ха,  ха,  ха,  ха!« 

Замовк,  узяв  голову  в  руки  і  впер  очі 
в  огонь.   З  його  очей  стали  канути  сльози. 

»Діти,  діти«,  говорив  Добровський.  »Ви  хо- 
чете з  розуму  зійти. 

Пшилуський,  не  вдавайся  в  тугу  за  тим, 
що  вже  не  вернеться  ніколи. 

Потішся  тим,  що  ти  не  перший  і  не 
останній. 

І  мене  не  минув  подібний  біль. 

Але  я  не  плачу.  По  що  ?  Лиха  жінка 
не  достойна  сліз  і  розпуки  мущини«. 

З  його  груди  мимоволі  продерся  тихий 
стогін. 

Але  він  миттю  придушив  його. 

143 


Наче  соромно  стало  йому  ізза  цієї  хвилевої 
слабости. 

Він  засміявся  голосно  і  глумливо  та  ска- 
зав до  Пшилуського: 

»Але  з  тебе  неабиякий  стрілець,  коли  тобі 
вдалося  застрілити  ворога  на  віддаль  двох  ти- 
сяч кільометрів ... 

Та  проте  прийми  мою  раду: 

Коли  з  цього  болота,  з  якого  нас  усіх  злі- 
пив сліпий  припадок,  ти  знов  народишся  на 
світ,  знов  зійдеш  із  розуму  і  знов  оженишся, 
то  для  більшої  певностп  стріляй  на  свою 
жінку  з  влиплої  дістанци.« 

Одначе  Пшилуський  не  чув  тих  слів. 

Від  думав  тепер  тільки  про  свої  діти. 

Притискав    Обі    сині     руки     судорожно  ■ 
до  чола  й  шептав: 

»Дітоньки  мої! 

Чому  я  вас  не  бачу  ? 
■  Чому  не  прийдете  до  свого  батька  ? 

Ангели,  сирітки  мої! 

Хто  вас  у  вечері  спати  покладе? 

Хто  вам  у  ранці  кучерикп  розчеше  ?« 

Грім  ударив  і  заглушив  його  останні  слова. 

Незабаром  його  тіло  почало  поволі  хо- 
лонути. 

144 


А  на  ііого  обличчі  застигали  також  два 
ясні  струмочки  . . . 

»Огонь  гасне«,  шепнув  хтось  наче  у  гли- 
бокому сні  непевним,  сонним,  утомленим 
голосом. 

Огонь  уже  слабо  блимав. 
І  Пшилуський  дивився  на  нього,  але  вже 
його  не  бачив. 

Його  душа  вже  вибіралася  на  шлях  нового, 
незбагнутого  тепла  й  сонця. 

Нагло  роздався  якийсь  дивний,  жахли- 
вий стогін. 

Це  скрипка  Штранцінґера  конає  . . . 

Він  держить  її  над  огнем,  а  сам  трем- 
тить . . .  тремтить  . . . 

Чотири  ножі  хтось  їм  устромлює  в  серце  . . . 

Чотири  струни  одна  за  одною  тріскають  . . . 

В  конанні  скрипки  чути  голосіння  люд- 
ського розпачу. 

Щезли  вогняні  язики  і  знов  огонь  слабо 
тліє  .  .  . 

Немає  вже  скрипки  й  не  має  вже  спокою 
сліпому  товаришеві. 

^°  145 


Здається,  тремтіння  не  покине  вже  його 
аж  до  кінця  . . . 

Божевілля  і  смерть  Пшилуського,  вид  по- 
гасаючого вогню,  горіння  скрипки  і  тремтіння 
Штранцінґера  збудили  усіх  із  душевного  оту- 
піння. І  остання  туга  за  життям  і  за  далекими 
бствами  вибухає  в  їх  засипляючій  д^^піі,  як 
буря  на  замерзаючому  морі. 

На  шляху  до  життя  стрічають  їх  очі  мерт- 
вого Пшилуського. 

Його  труп,  спертий  легко  на  камінь,  з  го- 
ловою, що  глибоко  й  важко  повисла  на  груди, 
сидить  задеревілий. 

З  його  уст  і  з  усього  його  обличча  не  усту- 
пив  вираз   болю   навіть    після   його   смерти. 

Здається,  ш,о  Пшилуський  забрав  свій 
глухий  біль,  усю  свою  муку  й  журбу  своїми 
осиротілими  дітьми  на  той  світ. 

Чи  там  найде  він  кого,  пі,о  злагодить  йому  : 
важкі  рани? 

Чи  також  і  там  він  буде  все  мовчки,  від- 
вернутий від  усіх,  на  все  байдужий,  дивитися 
тільки  на  опира,  П],о  точить  йому  кров  зі  серця? 


146 


Ніколіч  позирає  на  мерця,  праворуч  якого 
сидить,  із  боку  й  нагло  його  серце  холоне. 
Якась  дивна  думка  угризається  в  його  ослаб- 
лену свідомість  і  безперестанно  переслідує 
н  мучить  його.  Положення  мерця  видається 
йому  непонятним,  страшенним,  жахливим. 
Наглий  переляк  огортає  його;  він  відсувається 
від  мерця  далі  на  право  й  тулиться  чим  раз 
кріпше  до  Саба.  Він  тремтить,  як  дитина,  по- 
кинута на  цвинтарі.  Безупинно  впірає  в  мерт- 
вого -свої  великі,  затрівожені  очі  й  шепче 
більше  до  себе  самого,  ніж  до  других: 

»Він  умер  .  .  .  він  сидить  .  .  .  чому  ВІН 
сидить  ?«  ... 

Звертається  очима  до  Саба,  тисне  судо- 
рожно його  руки  й  питає  його: 

»Сабо  . . .  скажи  . . .  чому  він  сидить '?«  . . . 

»Не  бійся ...  з  тебе  жовнір «,  відповідає 
Сабо  глухо. 

Наступає  коротка  мовчанка,  підчас  якої 
Ніколіч  не  може  найти  спокою. 

Несамовитим  голосом-шепотом,  начеб  нагло 
його  поклали  у  труну  й  забили  кріпко  віко  над 
ним,  він  лепече: 

»Я  бачив  багато  мерців ...  Я  не  бачив 
сидячого  мерця  . . .« 

10.  147 


Звертається  до  Добровського  й  питає  його 
благаючим  голосом: 

» Друже  . . .  скажи  . . .  чому  він  сидить  ?«  . . . 

»Успокійся,  товаришу,  успокійся«,  роз- 
раджує його  Добровський. 

Глибоке  мовчання,  перериване  тільки 
ревом  бурі. 

Нараз  нагальне  тремтіння  проймає 
його  тіло. 

Він  дивиться  через  огонь  на  того,  що  вже 
не  тремтить  і  ледві  чутним  голосом  шепоче: 

»Бояні  вмер  .  .  .  Пшилуський  умер  .  ,  . 
Штранцінґер?  . . .  Невже  він?  . . .  Сліпий  брате? 
Промов  слово  .  .  .« 

Сліпий  мовчить. 

Ніколіч  глядить  у  далеку  похмуру  даль 
і  здається,  шіо  його  очі  шукають  когось. 

Дивиться  тепер  на  товаришів  і  шепче: 
»Чуєте?  Хтось  плаче  ...  Я  чую  . . .  хтось 
плаче  . . .  Він  далеко  від  нас  . . .  стоїть  на  зеле-, 
ній  мураві ...  в  ясному  сяйві . . .    він  впдить 
нас  . . .   він  плаче  . . .« 

148 


і 


Мовчки  прислухається,  як  хтось  плаче. 

Туман  снігу,  гнаний  вихром,  виводить  ди- 
кий танок  над  їхніми  головами  й  нагло  ки- 
дається в  долину  на  них.  Одна  людина  тратить 
другу  з  очей.  Здається  їм,  що  ледяний  вітер 
і  сніг  тепер  видруть  їм  із  тіла  очі  й  життя. 

По  кількох  хвилях  туман  покидає  їх  і  се- 
ред реву  й  реготу  танцює  на  стрічу  тем- 
ній далині. 

^Іені  в  голові  шумить,  кипить,  щось  у  ній 
молотом  бє. 

Здається  мені,  якесь  дивне,  важке  опя- 
ніння  огорнуло  мене. 

Отвираю  очі  і  крик  жаху  виривається  мені 
з  горла:  я  бачу  кругом  себе  у  спіжно-білі  киреї 
завитих  мерців  . . . 

Всі  мерці  сидять  та  проте  рухаються . . . 
з  місця  на  місце  . . . 

Я  божевільний  . . . 

Ні ...  це  сон . . .  Такий  сон  сниться  тільки 
мерцям . . . 

Ні . . .  мерцям  не  сниться  нічо  . . . 

Мерці  лежать  супокійно  . . . 

Я  живий  . . . 

149 


Тисячі  ледяних  голок  устромилися  мені 
в  саме  серце  і  в  мозок  ...  і  колять  мене,  колять, 
колять,  колять ...  я  бачу  мерців . . .  мерці 
танцюють . . . 

я  божевільний  . . . 

Нараз  бачу  з  радісним  зачудуванням: 
мати  з  дитиною,  яка  досі  стояла  недалеко  пе- 
ред нами  у  снігу,-  наче  прикована,  також  ру- 
шилася з  місця  . . . 

Кличу,  скільки  можу,  голосно: 

»Вона  йде  до  нас! . . ,  Вона  йде  до  нас!«  . . . 

Та  в  найблищому  менті  кричу  до  неї 
розпучливо: 

»Не    йди    до    нас !  .  .  .    Тут    на  тебе  жде  ^ 
могила !« 

При  мойому  останньому  слові  чую  голос: 

»Ти  живеш  . . .    мій  друже«  . . . 

Це  Добровський. 

З  жахом  дивлюся  на  нього. 

Він  бере  мене  за  руку,  показує  товаришів 
1  каже: 

»Всі  живуть  .  .  .  Тільки  Пшилуський 
умер .  .  .« 

Жахлива  мандрівка  мерців  кінчається  і  я 
стаю  пізнавати  кояаіого  товариша. 

150 


Всі  вони  закутані  в  біле,  тонке  покривало 
зі  снігу. 

Тіло  сліпого  товариша  тремтить  серед  без- 
упинних дрощів . . . 

Він  не  вмер  . . . 
Очі  Ніколіча  заплющені. 
Він  теж  тремтить. 
Він  живе  .  .  . 

Все  з  заплющеними  очима  починає  Ніколіч 
говорити  наче  у  сні: 

»Я  хочу  жити  . . . 

Хтось  поклав  мене  живцем  у  могилу . . . 

Я  не  остану  в  труні . . . 

Тут  у  могилі  зимно  . . . 

Сумна  моя  душа  в  могилі . . . 

Я  хочу  жити ... 

Мої  добрі  братя,  покиньмо  цю  студену 
могилу  .  .  . 

Штранцінґер  . . .    покажи   нам   сонце! . . .« 

В  цьому  менті  дуже  близько  вдарив  грім 
і  в  його  грохоті  губляться  дальші  слова 
Ніколіча. 

Сабо  затискає  кулаки,  глядить  із  диким 
глумом  за  блискавицею,   піднімає   кулаки  до 

151 


гори  й  голосом,  переповненим  гнівом  і  обу- 
ренням, із  очима,  зверненими  в  гору  й  роз- 
паленими шаленою  люттю  кричить: 

»Тн,  котрий  там  на  горі  розперся  серед  чор- 
них хмар:  Греми  і  вдар! . . .  Греми  і  вдар! . . . 
жорстокий  трусе!  Зиркни  на  сліпого,  зиркни  на 
горе,  котре  ти  тут  ізгоропашив  для  своєї  радо- 
сти! . . .  Наймізерніший  черв.  Сабо,  з  призир- 
ством  до  тебе  кричить:  »Гремп  і  вдар! . . .  Греми 
і  вдар! . . .« 

При  грохоті  нового  грому  Ніколіч  од- 
чинив очі. 

Затремтів  ще  більше  і  дзвонячи  безупинно 
зубами,  белькотав: 

»Зимно  . . .  зимно  . . .  зимно  . . .« 

Добровський,  котрий  почав  уже  чим  раз 
більше  байдужіти  на  все,  став  при  останніх 
словах  Ніколіча  дивитися  кругом  себе  і  ска- 
зав нараз: 

»Бачите?  Онде  на  сто  кроків  гарний  корч. 
Огонь  буде.   Ходім !« 

Коли  я  почув  ці  слова  Добровського,  якесь 
мог}'тне  і  страшенне  почуття  потрясло  цілим 
моїм  єством. 

152 


в  понуру  ніч,  у  зледенілі  нетри,  в  мертві 
пустари  моєї  душі  пав  нагло  якийсь  промінь, 
ясний,  як  південне  сонце,  могутній,  як  життя, 
визвольний,  наче  рука  спасення. 

Одночасно  я  почув,  що  найтайніша,  не- 
зглибима глибінь,  яка  спочивала  досі  спокійно 
в  моїй  душі,  як  нерухомо  в  вічній  темряві 
спить  у  глибині  море,  роздерте  на  верху 
вихрами  і  громами,  розхвилювалася  стихійно. 

Живлові  почування,  як  могутні  хвилі 
стали  підніматися  в  гору  й  отворили  на  най- 
глибшому дні  глибоку  прірву,  щоб  кинути 
туди  безпощадно  все,  що  там ...  на  верху 
стало  загрожувати  здгладою  життю. 

Нагла  блискавиця  розяснила  мій  мозок 
і  якась  уперта  думка  мучила  мене,  що  Добров- 
ський  —  це  якась  потворна  істота,  котра  нава- 
жилася розтоптати  весь  змисел,  усю  ціль 
життя  . . .   убити  нас  усіх  . . .    знищити  все  . . . 

Я  вирвав  з  рук  Пшилуського  сербський 
кріс  і,  силкуючися  встати,  крикнув  до  Добров- 
ського,  котрий  пустився  йти  в  напрямі  корча: 

»Назад! 

Не  смієш  іти  там! 

Назад! 

Це  не  корч! 

153 


Глянь! 

Це  моя  дружина  й  мій  син! 

Вона  йде  до  мене  разом  із  дитиною. 

Вона  вирятує  мене  і  всіх  нас  від  смерти.«   ^ 

При  помочі  кріса  я  намагався  всіми  си- 
лами устати  й  піти  на  зустріч  дружині 
й  синові. 

Товариші  глянули  в  сторону  корча  з  ви- 
разом великого  здивування. 

Сабо  й  Ніколіч  дивилися  довго  і  вперто. 

Мія^  моїми  словами  і  їхнього  свідомістю 
закипіла  дивна  й  завзята  боротьба. 

Нагло  їх  очі  блиснули  почуттям  певности 
й  вони  оба  стали  кричати  один  за  другим:  ' 

»Так,  так,  це  жінка  з  дитиною.  _д 

Вона  спасе  всіх  нас  від  смерти!« 

Добровський  глянув  на  всіх  нас 
і  здрігнувся. 

Приступив  до  мене  й  запитав: 

»Чому  не  вийдеш  на  зустріч  своїй  дру- 
жині ? 

Адже  це  твій  обовязок. 

Устань,  я  тобі  поможу. « 

Я  весь  час  пробував  устати,  але  не 
мав  сили. 

Уже  зовсім  не  чув  ніг. 

154 


з  завзяттям  розпуки  я  боровся,  щоби  пе- 
ремогти неміч. 

Намагався  рачкувати. 

Але  й  це  було  неможливе. 

Я  став  прохати  Добровського: 

»Друже  мій! 

Май  милосердя  наді  мною  .  .  . 

Заведи  мене  яким  небудь  чином  до  них  . . . 

Подумай,  товаришу :  вона  йшла  тисячі 
верст  через  високі  гори  . . .  глибокі  ріки  . . . 
з  дитиною  на  руках! . . . 

Вона  хоче  побачити  мене . . .  спасти  мене 
й  усіх  нас  від  смерти. 

А  я  не  в  силі  кілька  кроків  вийти  їй 
на  зустріч  . . . 

Вона  дуже  втомлена  довгою  дорогою  .  .  . 

Вже  так  близько  коло  мене  втратила  всю 
силу  .  .  . 

Глянь! . . . 

Вона  хилиться  до  долу! . . . 

О,  мої  бідні! , . . 

Пождіть  іще  малу  хвилину . . .  благаю 
вас . . .« 

»Добровький«,  кричав  Сабо  й  Ніколіч, 
»поможи  йому  зайти  до  неї. 

Ця  жінка  спасе  всіх  нас  від  смерти.« 

155 


ДоброБський  напружив  усі  свої  сили 
й  підняв  мене  на  ноги  та  сказав  мені: 

»Нам  обом  одна  дорога:  тп  йдеш  на  стрічу 
я\'інці  —  я  по  дереБ0.« 

Я  вхопився  судорожно  руками  за  його 
шию  й  ми  оба  почали  йти. 

За  нами  залунав  радісний  крик  Саба 
й  Ніколіча: 

»Вони  йдуть!  Вони  йдуть! 

Бог  не  забув  на  нас  ! 

Ми  всі  будемо  жити ! 

Гляньте !   Гляньте ! 

Як  радісно  вона  усміхається ! 

Чи  бачите? 

Вона  показує  нам  хліб! 

Чудовий  білий  хліб  ! 

Ідіть  хутко,  товариші,  хутко! 

Ми  йдемо  слідком  за  вами.« 

Пробували  оба  встати. 

Але  тільки  качалися  по  землі. 

Недалеко  вдарив  грім. 

В  поражаючім  почуттю  своєї  цілковитої 
безпомічности  почав  Ніколіч  плакати. 

Плакав  голосно,  як  мала  дптина. 

Його  ридання  ходило  довгим  гомоном  го- 
рами, долами ! 

156 


Стогнало    разом  із  громами  по  безоднях. 

Стлалося  прокльоном  по  холодній,  без- 
душній землі. 

Било  голосом  розпачу  молодої  людини  об 
закамянілий  небозвід. 

Навіть  круки  злякалися  голосу  ридання 
людської  душі. 

Перестали  крякати  і  кружляли  високо  над 
їхніми  головами  та  витягнули  шиї  й  наслуху- 
вали, п],о  це  за  дивний  голос  мішає  їм  понуру 
музику  ? 

Тільки  небо  не  злякалося. 

Воно  холодно  відкидало  людське  ридання, 
заглушувало  його  своїми  громами,  клало  його 
на  крила  гайвороння,  а  відтіля  розкидало  по 
замерзлих  горах  і  безоднях. 

Добровський  ішов  і  волік  мене  зі  собою. 

Та  мимо  крайньої   напруги  останніх  сил 
зайшов  зі  мною  ледві  десять  кроків. 
Далі  не  мав  сили. 

Стояв  іш;е  хвилинку,  опісля  ми  оба  по- 
валилися на  землю  й  застогнали. 

Добровський  устав  знову,  але  вже  не  мав 
сили  мене  підняти. 

157 


»Заклинаіо  тебе  на  все  на  світі  .  .  .  то- 
варишу .  .  . 

Іди  сам  до  них  . . . 

Приведи  їх  до  мене  . . . 

Я  виджу  й  чую  . . .  моя  дитина  замерзає  . . . 
дружина  гине  з  розпуки  . . . 

Чуєш  їх  плач? 

О,  Боже!« 

Добровський    зробив    щ,е    три  кроки  сам 
і  знов  упав  на  землю. 

Приволікся  до  мене,    мов  смертельно  ра- 
нений пес. 

»Не  журися! «,  казав  до  мене.   »Ходім  на-  ! 
зад  до  вогню,  наберім  свіжої  сили,  а  потім 
уже  зайдемо«. 

Ми  оба  почали  рачкувати  й  качатися  по. 
снігу  до  огниш,а. 

Ледві  ми  зробили  кілька  кроків,  як  Сабо 
став  нам  грозити  кулаками  і  крикнув: 

»Сейчас  вертайте! 

Невже  ви  не  бачите? 

Ця  жінка  прийшла  сюди,    ш,об    усіх  нас 
вирятувати  від  смерти? 

Чомуж  не  йдете  їй  на  зустріч  ?« 

Добровський  ще  раз   зібрав  силу  і  під- 
нявся. 

158 


Показав  на  свої   груди  і  сказав  до  Саба: 

»Бачиш,  у  котрому  місці  моє  серце? 

Стріляй! 

Але  кажу  тобі:  як  не  вцілиш  у  саме  серце, 
то  я  ще  матиму  стільки  сили,  що  прилізу  до 
тебе  й  задушу  тебе,  як  щенюка«  . . . 

Сабо  вхопив  кріс  у  руки  і  став  бити  себе 
прикладом  по  чолі. 

Добровський  приліз  разом  зі  мною  до 
огнища. 

Ми  оба  сіли  і  глянули  на  вогонь. 

Огонь  уже  погас. 

Перший  раз  показався  на  обличчі  Добров- 
ського  вираз  розпуки. 

Але  це  трівало  лиш  коротку  хвилину. 

Він  стрепенувся  і  сказав: 

»Щось  мокре  тиснеться  мені  до  очей. 

Тепер  ось  нам  висновок  із  цілої  життєвої 
фільософії:  погас  огонь  —  треба  спати  йти. 

Не  чую  вже  охоти  ні  сили  до  нічого. 

Хочу  заснути  і  спокійно  спати,  спати. 

Добраніч  вам,  товариші. 

Дай  Боже,  щоб  нам  так  солодко  спалося, 
як  Пшилуському. 

Він  сидить  собі  спокійно,  спертий  на  ка- 
мінь,   нічо    його  не  обходить,    наша   спільна 

159 


журба  йому  не  в  голові    —   справжній  поль- 
ський шляхтич. 

Ця  його  нетоварпскість  мені  не  по- 
добається. 

Але  ми  всі  йому  прощаємо,  бо  він  терпів 
може  більше  нас  усіх. 

Будьте  здорові,  всі  близькі  й  далекі. 

Добраніч  тобі,  моя  старенька  мамо. 

Ти  все  була  добра  й  люба  зі  мною. 

Ти  нічого  не  винна. 

Не  тужи  за  мною,  не  бий  своєю  сизою  го- 
ловою об  мур,   бо   це  непотрібне  й  безцільне. 

я  засну  спокійно,  при  повній  свідомості. 

Чую  вперве  якесь  таємне,  навіть  радісне 
вдоволення  ізза  цього,  ш;о  в  моїй  душі  горить 
тепер  лиш  одно  одніське  бажання:  вічний 
супокій. « 

ТутДобровський  звернувся  до  мене  і  сказав:  . 

»А  ти,  брате,  також  не  журися. 

Коли  у  тьмі  і  в  хаосі,  в  якому  ми  му 
чимося,   тліє   іскра  якоїнебудь  ідеї,  то  твоя : 
огненна  любов  до  життя  й  до  його  вищих  цін- 
ностей переможе  смерть. 

Колиж  усе  життя  —  це  тільки  безцільний 
сліпий  вир  припадку  й  божевілля,  то  ти  су- 
покійно засни. 

160 


А  як  прокинешся,  то  побачиш  свою  дру- 
жину з  сином  онтам  — « 

Показав  на  небо  і  сказав  лагідно: 
»Добраніч«. 

^       Підібрав  ноги  під  себе,  сперся  ліктями  на 
коліна,  схилив  голову  на  руки  та  підпер  її 
добре  долонями  й  заплющив  очі. 
І  сидів  нерухомо  й  мовчав. 

Його  мовчання  наче  забрало  товаришам 
душу  й  лишило  там  безпросвітню,  чорну,  без- 
конечну пустку, 

І  була  ця  пустка  невимовно  сумна,  мов 
цвинтар  зі  свіжою  могилою  батька  і  друга. 

Ніколіч  глянув  на  нього  і  знов  голосно 
розплакався. 

Витягнув  до  нього  руки  і  прохав  його,  як 
маленька  дитина: 

»Не  покидай  нас,  товаришу ! 

Нам  дуже  сумно  без  тебе. 

Розказуй  нам  усе  ...  як  досі  .  .  .  роз- 
радь, потіш  нас  мовою  своєю . . .  друже  наш 
любий  . . .  батьку  наш  . . .« 

161 


в  цьому  менті  вдарив  недалеко  грім  і  на 
хвилю  чорна  тьма  все  оповила  . . . 

Божевілля  огорнуло  хору  уяву  конаючих 
людей  і  всі  стихії  природи. 

Серед  понурого  рокотіння  громів  стогнало 
небо  й  гори  наче  в  передсмертних  судорогах. 

Мов  смертельно  ранена  звірюка  вихор  ки- 
дався на  них,  в  дикім  шалі  розшарпував 
хмари,  гонив  по  безоднях  і  шумів,  як  роз- 
хвильоване море,  то  знов  ридав  і  стогнав,  як 
тисячі  матереп  над  могилами  мужів  і  дітей, 
як  безліч  людей,  розірваних  кулями  і  спалених 
отруйним  повітрям  у  дикій  боротьбі. 

Затремтіло  небо,  задріжалж  гори. 

З  безупинним  гомоном  громів,  з  жахливим 
стогоном  незбагнених  голосів  по  безоднях  змі- 
шався нагло  новий,  жахливий  звук. 

Спершу  яскравий  і  порожній,  опісля  глу- 
хий і  глибокий,  то  знов  протяжний,  понурий,, 
як  роздертий   голос  тримбіти  :   виття  вовків. 

Вся  та  пекельна  симфонія  жахливих  згу- 
ків  відбірае  всім  останню  іскру  ясної  думки.  ^ 

Я  нічого  не  чую,  нічого  не  розумію. 
162 


Вся  остання  сила  моєї  свідомостп,  вся  моя 
душа  при  моїй  дружині  з  сином. 

Вони  обоє  так  близько  коло  мене  й  так 
далеко ! 

Небо  й  землю  порушу  огнем  моєї  душі, 
моїм  благанням,  моїм  болем  і  сльозаші ! 

Я  спасу,  я  мушу  спасти  від  смерти  дру- 
жину й  сина. 

О,  Боже! 

Іскри  співчуття  до  твоїх  дітей  на  землі! . . . 

Зглянься  наді  мною  !  .  .  .  . 

Не  благаю  у  тебе  чуда ...  ні  ласки. 

Дай  мені  тільки  трошки  сили . . .  хай  я 
зайду  до  них ... 

Глянь,  Боже ...  на  круків! 

Ти  їх  сотворив. 

Вони    зловіш,і . . .    жорстокі    створіння  . . . 

Ти  дбаєш  про  них! . . . 

Над  моєю  головою  два  круки  . . . 

Вони  віддаляються  від  себе! ... 

Глянь:    вони  вже  коло  себе ... 

Вони  радіють . . .  так  легко  можуть  при- 
линути до  себе! . . . 

Чому,  Боже,  даєш  крукам  таке  щастя?  . . . 

А  людей  . . .  кидаєш  у  найглибшу  прірву 
болю  . . .  розпуки?  . . . 

''*  163 


Боже ! 

Глянь  на  мою  дружину  з  дитиною! . . . 

Глянь  на  круків  ...  на  мене . . .  змило- 
сердися  наді  мною! . . .« 

При  мойому  останньому  слові  нагло 
якийсь  чорний  звір  появився  коло  моєї  дру- 
жини й  дико  блискає  очима. 

»Боже  й  БИ,  пекельні  сили! 

Не  дайте  цьому  звіреві  убити  мені  жінку 
й  сина!« 

Смертельна  трівога  додає  мені  сили. 

Я  прилізаю  до  Саба,  вириваю  йому  з  рук 
кріс,  мірю  і  стріляю. 

Чорний  звір  щез. 

Але  божа  сило  ...  що  це?  . . . 

Замість  жінки  з  дитиною  я  бачу  перед  со- 
бою .  .  .  чорний  .  .  .  сухий  .  .  .  безлистий  .  .  . 
корч  !  .  .  . 

Грохіт  громів,  стогін  безодень,  крякання 
круків  і  виття  вовків  прошибае  мій  небо 
й  землю  роздираючий  розпач: 

»Я  вбив  свою  дружину  і  свого  сина! 

Товариші,  убийте  мене! 

Я  не  достойний  жити  на  світі. 

Я  вбив  дружину  й  сина! 

164 


Любі  мої  приятелі! 

и         Обізвіться  бодай  одним  словом  до  меііе!« 

^        Всі  мої  товариші  сидять,  мов  камяні  статуї 
й  мовчать. 

Я   прилізаю   до   кожного    з    них    окремо 
й  буджу,  термошу  їх. 
Але  вони  мовчать. 

Я  стаю  товкти  головою  об  замерзлу  землю. 

Серед  грохоту,  гомону,  реву  і  клекотіння 
природи  щось  несамовитно  зареготалося  в  безо- 
дні і  на  хвилю  все  стало  притихати. 

Нагло  чую  голос  наче  зпід  залізного  віка 
домовини: 

»Ми  всі  —  прокляті.« 

Сабо. 

Я  глянув  на  нього. 

Його  наскрізь  посиніле  обличча  і  його  ши- 
роко створені  очі  й  уста  остають  нерухомі 
і  вперлися  в  мене,  як  якесь  невимовне  стра- 
хіття і  проклін  усього  буття. 

165 


Поражений,  розторощекиіі  я  дивлюся  на 
нього  і  здається  мені,  що  моя  слаба  кров  за- 
стигав мені  в  жилах. 

Силкуюся  відірвати  свої  очі  від  цього 
марева. 

Даремно. 


Втім  мені  ввижається,  що  уста  мерця  ще 
більше  відчиняються,  ще  жахливіше  пере- 
кривлюються. 

Чую  якийсь  несамовитий  регіт  і  могиль- 
ний голос,  який  усе  вбиває: 

»Ти  ще  живеш?  . . .  страждаєш?  . . . 
Безбільність  .  .  .  супокій  ...  от  і  все  .  .  . 
Зроби  кінець  . . .    кінець  . . .« 

І  в  рокотінню  громів  і  в  погоні  хмар, 
у  далекім  виттю  вовків  чую  безупинно 
одно   слово : 

»Кінець  .  .  .  кінець  .  .  .   кінець  .  .  .« 

з  крайнім  зусиллям  відриваю  очі  від  Саба. 

Обертаю  кріс,  прикладаю  кінець  дула 
до  свойого  горла  та  кладу  замерзлий  палець 
на  язичок. 


166 


Нараз  наче  не  з  цього   світу    озивається 
слабни,    сонно-мрійний    голос  Штранцінґера : 
» Далеко  . . .  там  . . .  сонце. « 
Кріс  випадає  мені  з  рук. 
Я  гляджу  на  очі  Штранцінґера. 
Хочу  разом  із  ним  шукати  сонця. 
Ох,  його  очі  сліпі! 
Боже,  верни  йому  очі ! 

В  останнє  я  гляджу  у  мрачну  даль  і  моя 
душа  шукає  іскри  спасення. 

І  мої  очі  дивляться  непорушно. 

Нагло  якесь  солодке  тепло  починає  огор- 
тати ціле  моє  єство. 

І  так  любо,  так  роскішно  стає  мені  на  душі. 

Замикаю   очі,   а   проте   бачу   якийсь   но- 
вий світ. 

Який  чудовий  світ! 
Боже!    Цей  світ  знакомий  мені ! 
Біла   хата  .  .  . 

Сонце  малює  віттями    ясеня    дивні  квіти 
на  стінах  .  .  . 

Дим  вється  мирно  під  сине  небо  . . . 

167 


Маленькі  діти  граються  під  хатою  на 
сонці  .  .  . 

Я  хочу  йти  до  дітей .... 

Мати  держить  мене,  маленького,  на  руках 
і  мене  пестить  . . . 

А  я  сміюся,  сміюся  . . . 

Потім  десь  я  вже  великий . . . 

Сиджу  в  зеленому  садку  і  слухаю,  як 
верховіття  старезної  груші  шепоче  казку  віків. 

Приходить  до  мене  мій  маленький  син 
і  веде  за  руку  матір. 

Мати  стає  за  мною  й  затулює  мені  очі  ру- 
ками, а  дитина  так  сердечно  при  тому  сміється! 

Я  беру  сина  на  руки  . . . 
Не  можу  вийти  з  дива,  длячого  його  ручки 
такі  малі . . . .  ? 

Та  найбільш  мене  одно  дивує: . . . 

Життя  дружини  й  сина  видається  мені 
незбагнутою  загадкою ...  що  звязана  з  якоюсь 
таємною  подією  . . . 

Ця  подія  живе  на  дні  моєї  свідомости . . . 
одначе  спогад  про  неї  не  в  силі  виринути  ясно 
на  верх . . . 

168 


-■*»а«^^ 


Не  бачу,  не  чую  нічого  — 

(Поза  межами  болю.) 


я  дивлюся  ДОВГО- на  них  обоє  й  питаю: 

»НеБже  ви  обоє  дійсно  живі,  чи  це  лиш 
ваші  тіні?«  . . . 

»Що  тобі,  любий? 

Звідкіля  таке  дивне  питання?«  . . . 

Обоє  хочуть  обняти  мене. 

»Не  цілуйте  мене  . . .  мої  любі . . .  мої  уста 
замерзли  ...  на  них  сидить  смерть  . . .« 

Обоє  плачуть. 

Я  беру  їх  за  руки  і  йдемо  на  сонце . . . 

Наша  дорога  вже  травою  заросла  . . . 

Кругом  нас  пшеничні  лани  хвилюють  . . . 

Золоте  колосся  кланяється  нам  на  при- 
вітання ... 

А  над  нами  —  чи  це  чудо? . . . 

Синє  небо  любо  і  приязно  сміється . . . 

Здається,  увесь  світ  тоне  в  роскішному 
морі  світла  й  тепла .... 

Сонце  заглядає  у  всі  закутки  моєї  душі 
і  проганяє  всі  хмари  з  неї . . . 

І  я  пригортаю  дружину  й  сина  до  своєї 
груді  й  цілую  їх  . . . 

Світло  бере  мене  на  свої  промінні  крила, 
голубить,  колише,  леліє  мене  .  .  . 

169 


На  срібних  хвилях  світла  золоті  й  багрові 
іскри  мерехтять  . . . 

Я  лечу  десь  далеко  . . . 
Де  вони  обоє?  . . . 

Зникають  іскри  ....    світло  блідне  .... 

Темніє  .... 

Кругом  мене  чорна  ніч  . . . 

І  ніч  блідне  . . . 

І  не  бачу  ні  світла  ні  ночі . . 

Не  бачу,  не  чую  нічого  — 


170 


|/0/Т^О/!7^00^,I1>Vл|.Vл|.V.„,VлI.V.„,V  II  V^М 


^ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ'І 


у. 


Сон,  чи  ява  ?  .  .  , 

Мов  крізь  імлу  ввижається  мені:    лід . . . 
якісь  зимні  руки  . . .  вода  ...  я  в  воді . . . 
Це   сон  .  . . 

Якийсь  голос  кличе  .  .  , 

Чую  рідне  слово: . . . 

»Друже  . . .  химерний  козарлюга  ....  по- 
важився ....  купіль  ....  голий  ....  зимно  .... 
пізнаєш   мене  ?« 

Українське  слово  поволі  приводить  мене 
щораз  більше  до  притомности. 

Пізнаю  свого  товариша  неволі  Василя 
Романишина. 

Він  розказує: 

»3наєш:   я  впав  хорий  позаду. 

171 


На  щастя  їхали  на  конях  сербські  лікарі 
з  полоненими  австрійськими  лікарями  й  по- 
садили мене  на  коня. 

Край  дороги  бачимо  шестеро  людських 
тіней,  які  сидять  похилені  довкола  огшпца 
й  напів  присипані  снігом. 

Зі  зловіщим  прочуттям  я  приблизився  до 
них  і  пізнав  тебе. 

Зліз  із  коня,  подивився  блище  і  зі 
страху  мало  не   впав. 

На  щастя  твоє  серце  якимось  невияснимим 
чудом  іще  билося. 

Сейчас  я  закликав  усіх  лікарів  і  ми  від- 
тирали тебе  снігом  і  рятували  ріжними  ліками 
та  все  таки  ти  далі  був  непритомний. 

Ми  зважилися  на  крайню  спробу  вряту- 
вати тебе  і  привезли  тебе  до  того  потока. 

Тепер  іще  тільки  трошки  витримай  у  во- 
ді і.  Богу  дякувати,  будеш  здоров. « 

»Де  мої  товариші  ?« 

»Остали  на  горі  й  сидять  довкола  огнища. « 
»Огонь  горить  ?« 
»Ні,   погас. « 


172 


»Вони    мертві  ?« 

»Не  думай  тепер  про  них 

Важке  мовчання. 


Г 


І 


»Де  вони  .  .  .  обоє  ?  . . .« 

Вони  живуть  і  ждуть  на  тебе.« 

Довге  мовчання. 

Нараз  із  ям  моїх  очей  продерлися  дві  ве- 
ликі, важкі  сльози,  гарячі  наче  кров. 

І  покотились  по  знуждованім  обличчі,  мов 
два  камені  по  висохлій,  бурею  битій,  громами 
розритій  землі. 

І  тихо  щезли  під  ледом. 


Ельба,  1917. 


□ІЗ 


173 


Естетично  -  критичні    замітки 

до  твору  Осипа  Турянського 

ууПоза  межами  болю". 

Написав  проФ.  др.  Р  о  б  є  р  т  П  л  є  н. 

(Переклад  із  німецького  видання    п.  н.   „Іепзеііз  уоп  Ьеісі 
ипй  ЗсНтегг".) 

Хвилювати,  піднімати  і  єднати  людські 
серця,  освободжувати  і  просвітлювати  люд- 
ського духа  —  оце  є  й  остане  на  перекір  усім 
вимогам  моди  справжнім  і  найвищим  завдан- 
ням поета.  Хтож  не  в  силі  доконати  цього, 
хочби  в  нього  був  не  знать  який  хист  і  не  знать 
яка  форма,  хочби  він  користувався  всякими 
можливими  засобами  й  ефектами,  цей  ніколи 
не  переживе  своїх  земляків,  ніколи  не  вийде 
поза  межі  своєї  мови. 

Та  ще  вище  від  поета,  що  вміє  освободжу- 
вати  й  розогнювати  людське   серце  й   духа, 

І 


стоїть  оДей  поет,    який  має  силу   обєднувати 
серце  й  духа  народів. 

В  найшляхотнішому  змаганні  народів 
досягнути  й  розділити  найвищі  цінности  люд- 
ства в  царстві  світової  літератури  ріді:о  котрий 
сучасний  иоет  написав  так  сильний,  так  ідейно 
глибокий  і  оріґінальний  твір,  як  автор  »По- 
за  межами  болю«.  Якби  цей  твір  був  написав 
не  иоет,  лиш  людина,  пдо  пережила  зміст  цієї 
книжки  своїм  власним  духом  і  тілом,  то  ця  не- 
чувано  траґічна  подія  булаб  сама  собою  незви- 
чайним людським  документом  »ганьби  наших| 
часів«.  Колиж  однак  ми  тут  маємо  діло  з  пое- 
том, у  якого  обєднана  сила  духа  зі  силою  сло- 
ва, коли  це  людина,"  якої  серце  переповнене 
спот^'Ттям  і  добротою,  тоді  його  твір  —  це  акт 
душі,  вицвіт  людського  духа  —  це  твір  світової _ 
літератури. 

Хоч  усе  має  значіння  засада,  що  сам  тві] 
повинен  хвалити  автора,  то  однак  супроти 
факту,  що  »Поза  межами  болю«  викликує  таке 
могутнє  вражіння,  що  цей  твір  піднявся  до 
рідких  вершин  поезії,  що  показав  нам  нові 
пспхольоґічні  глибини  людської  душі  і  своєю 
глибокою  козмічною  ідеєю  огорнув  суть  б5'ТТЯ — , 
є  обовязком  і  вдячним  завданням  письменника, 

II 


І 


котрий  стежить  уважно  глибокі  й  орі- 
ґінальні  проблеми  людського  духа,  звернути 
бодай  короткими  словами  увагу  на  літературне 
й  кз'льтурне  значіння  твору  Осипа  Турян- 
ського  для  всього  людства  взагалі.  Адже  це 
твір,  який  своєю  ідеєю  і  своєю  могутньою  си- 
лою зображення  переходить  межі  свого  на- 
родньо-українського походження  і  стає  незви- 
чайно цінним  здобутком  загально  люд- 
ського духа. 

Перш  усього  присвятимо  кілька  уваг  ідеіі- 
ному  змістові  твору. 

з  твору  »Поза  межами  болю«  видно  стра- 
шенну, поражаючл'  життєву  правду:  Турян- 
сьісии  пройшов  за  життя  таке  пекло  стра- 
дання,  як  це  у  світовій  катастрофі  може  й  не 
судилося  другій  людині  з  глибоким  змістом 
серця  й  духа.  Сімох  людей,  між  ними  й  Турян- 
ського,  кинула  жорстокість  людей  і  природи 
в  найглибшу  прірву  душевних  і  тілених  мук,  із 
якої  вороття  немає.  Оці  люде  опинилися  в  хаосі 
буття  й  над  ними  повисло  марево  смерти. 
Поет  дає  трагічному  пережиттю  разом  зі  своїми\^ 
товаришами  глибокий  ідейний  підклад  черес 
те,  ш;о  виходить  поза  межі  свого  власного  »я«,/ 
предметує  всю  траґічну  подію  й  підносить  ЇЇІ 

»2  III 


па  рівень  боротьби  п  р  і  н  ц  і  п  у  волі  до 
життя  з  усіми  силами,  які  є  запереченням 
життя,  є  смертю.  Але  й  сама  воля  до  життя  не 
творить,  не  спасає,  не  розвиває  життя,  коли 
вона  спірається  на  первісних,  дикіїх,  бруталь- 
них інстінктах  життя,  коли  в  ній  є  відсутний 
позитивний  елемент.  І  тут  треба  подивляти 
глибоку  ідейну  концепцію  поета,  силою  котрої 
він  усунув  у  зображенні  долі  всіх  осіб  момент 
припадковости  й  добачив  у  боротьбі  людини 
зі  смертю  в  хаосі  буття  панування  вищого, 
козмічного  закона,  який  у  фільософічно- 
етичному  світогляді  Туринського  розвивається 
в  напрямі  передуховл.ення  волі  до 
життя.  Під  ідейним  і  психольоґічним  огля- 
дом перевів  поет  прямо  незрівняним  чином 
степенування  боротьби  первісного,  безоглядного 
інстінкту  життя  зі  смертю  до  боротьби  пере- 
духовленої  життєвої  волі  з  силами,  що  руйну- 
ють життя,  у  вступі  нема  взагалі  ніякого  прін- 
^іну  волі.  6  тільки  якась  божевільна  й  без- 
цільна стріча  розшалі.лих,  сліпих  інстінктів 
і  пасивне  конання  проблесків  людського  »я« 
на  тлі  понурого  цвинтарища  природи.  В  пер- 
шій частині  його  твору  »Поза  межами  болю« 
на  місце  хаотичних,  безцільних  інстінктів  ви- 

IV 


ринае  вже  прінціп  волі  й  тут  по  концепції  ав- 
тора починається  властива    траґедія  людини. 
В  третій  частині  бореться  вже  переду- 
ховлена   воля   до  життя  зі  смертю  й  дух 
перемагає    прінціп    безоглядної,    сліпої    волі. 
:  Однак  фізичний  світ,  людське  тіло,  покопане 
в  боротьбі  з  духом,  тратить  усі  слабі  останки 
сили  й  наслідком  того  наступає    катастрофа. 
Алеж  і  дух  людей  наслідком  замірання  тіла 
виходить  із  рівноваги,  притемнюється  й  гине. 
Тут  однак  наступає  психофізичне  явище,  яке 
прямо  поражає  своєю,  мабуть  самому  авторові 
несвідомою   глибиною   фільософічної   й   арти- 
стичної   концепції :     остання    крихітка    хо- 
рого  духа  викрешує  в  собі  іскру  волі  до  життя, 
яку  зосереджує  на  візії  жінки  й  дитини.  Пере- 
л ухоплена  воля  до  життя  розвиває  величезну; 
силу,  думка  про  жінку  й  дитину  відчиняє  очі, 
що    вже    хочуть    погаснути,    вводить    у    рух 
застигаючу  вже  кров,  оживляє  віддих  і  вливає 
іилу  в  серце,  що  вже  ось-ось  перестане  битися. 
Псіхе    опановує    з    безжежнім    напруженням 
волі    тіло,    що    вже    починає    конати.    Так 
ідейно  поставлений  проблєм,  так  артистично 
переведений,    як   це   Туринський   зробив,    це 
стихійна  поезія  й  найглибша  фільософія,  це 

12»  у 


і/ 


ясновидіння,  це  щось  пророчого!  Так,  дух  лю- 
бови  творить  чуда.  Поет  поставив  своїй  любові  : 
й  тузі  за  родинним  життям  такий  чудовий  па-  : 
мятник,якрідко  другий  мистець  в  європейсько- 
му письменстві.  Жінка  й  дитина  творять  тут 
символ,  під  котрим  поет  розуміє  змагання  пе- 
редуховленої  життєвої  волі  до  сонця,  до 
всього,  що  творить  і  розвиває  життя  на  основі 
загального  добра,  ліобови  і  братерства  людей 
і  народів. 

Символізування  найвищих  ідеалів  люд- 
,  (&тва  в  образі  жінки  й  дитини,  це,  о  скільки  я 
знаю  український  народ,  спеціяльна  україн- 
ська черта,  яка  однак  в  ідейнім  і  артистичнім 
зображенню  Туринського  являється  так  само 
загально  людською.  Факт,  що  поет  виходить 
майже  чудом  живий  із  катастрофи,  являється 
в  світлі  його  ідейної  концепції  перемогою  пере- 
духовленої  життєвої  волі  над  матерією,  яку 
опісля  та  сама  воля  оживляє  й  підносить  на 
вищий  рівень  духового  життя. 

Так  отже  остаточний  вислід  зударення 
первісних,  хаотичних  інстінктів,  опісля  бо- 
ротьби безпощадної  волі  до  життя  за  істну- 
вання,  —  це  в  ідейній  концепції  Турякського 
перед  ухоплення    волі    до    життя 

VI 


й  боротьба  'ґа  перемога  духа  над 
матерією.  І  хоч  ТурянсьЕий  понурими,  як  -^^  І^ 
пекельна  ніч  картинами  людського  болю  пора-^^р 
жає  нашу  душу,  то  з  другого  боку  він  завдяглг 
свому  соняшкому  ідейному  світоглядові  наче 
добрий,  лагідний  лікар  успокоюе  наші  нерви 
й  піднімає  націу  душу  з  безнадійної  темряви 
на  найясніші  вершини  ідеалів  людського  духа. 
Ось  у  чім  утаєний  між  иншим  чар  поеми  »Поза 
межами  болю«  в  противенстві  папр.  до  »Вини 
і  кари«  й  до  »Братів  Карамазових«,  де  Досто- 
євський  розстроює  наші  нерви,  приголомшує 
нас  і  кидає  нас  у  безпросвітну  безодню  через 
те,  що  хоч  ґеніяльним  чином  переводить 
психоаналізу  людської  злочинности,  то 
однак  не  показує  нам  із  виру  людських  при- 
страстей і  божевілля  шляху  до  сонця. 

Ідейним  контрастом  до  світогляду  поета 
являється  Добровський,  песіміст,  який  кепкує 
з  життя  й  зі  смерти.  І  хоч  у  нього  наскрізь  лю- 
дяне серце,  то  однак  песімізм  творить  його  тра- 
гічну вину,  жертвої  якої  він  мусить  пасти  ми- 
мо того,  що  він  із  усіх  викидків  долі  фізично 
найдуш;ий.  Прочі  особи,  зображені  в  поемі,  це 
позитивні  або  неґативні  доповнення  й  екстре" 
ми  характеру   автора   й   Добровського,  це,  як 

VII 


каже  Добровськпй.  за  слабі  тіні,  щоб  утрима- 
тись па  поверхні  життя. 

Що  мп  мусимо  найбільше  подивляти 
в  поемі,  то  це,  що  в  безодні  буття,  в  хаосі  сти- 
хій, в  замерзлому  цвинтарищі  природи  й  лю- 
дей, у  власнім  фізичнім  конанні  автор  нахо- 
дить прямо  невпяскиму  ду'хову  силу,  яка  під- 
німає його  тугу,  його  віру,  все  його  єство  на 
ясні  вершини,  де  вічно  сонце  сяє,  де  найсвя- 
тіші  ідеали  творять  і  розвивають  духове 
життя.  І  як  раз  у  зображенні  цього  страшен- 
ного противенства  між  хаосом  і  життям,  між 
темрявою  і  світлом,  між  пеклом  і  небом  лежить 
одна  з  найбільших,  незрівняних  прикмет  його 
поеми,  прикмета,  котра  під  мистецьким,  фільо- 
софічним  і  етичним  оглядом  потрясає,  підні- 
має, ушляхотнює  душу  людини.  Ідея  його 
поеми  —  це  вічне  світло  над  розшалілим  мо- 
рем людських  заблуджень  і  злочинів,  це  пере- 
конуюча, тверда  наче  скеля  віра  в  безсмертну 
рилу  людського  духа.  Автор  вірить,  що  не  поза 

1 'межами  людського  життя,  не  в  містичних  хма- 
рах лежить  укрита  божеська  сила,  ті.1ї>ки  в  ду- 
^ші  людини.  Він  вірить,  що  козмічний  дух 
приходить  шляхом  еволюції  чим  раз  більше  до 
самосвідомости  й  до  самопізнання  в  серці  й 

VIII  ^ 


в  інтелекті  людства.  Як  індівідуаліст  і  як 
гарячий  визнавець  ідеї  еволюції  Турянський 
вірить,  що  ця  божеська  сила,  яка  покищо  є 
тільки  іскрою  в  людській  свідомості,  придуше- 
ною попелом  самолюбства  й  дикої  боротьби 
людини  з  людиною  й  народів  з  народами,  ви- 
бухне колись  пожаром,  який  обніме  всесвіт  і 
тоді  божеський  дух  людини  проведе  в  діло  своє 
завдання,  яке  він  висловлює  ось  якими  глибо- 
кими і  прометейсько  могутніми  словами: 

Де  ти,  людський  духу  вічний? 
Глянь,  покинули  боги  нас 
І  з  людства  сміються  глумно 
Громами  із  чорних  хмар. 


Зашуміли  горді  крила 
Людського  титан  а -дух  а 
І  у  шумі  чути  голос, 
Мов  новітній  заповіт : 

»Через  сльози  і  терпіння 
Шлях  веде  до  просвітління. 
Хто  боровся,   скутий  тьмою, ; , 
Тому   сонце   мрія   мрій. 

я   розвію  тьму   всесвіту, 
Джерело   буття  створю 
І  з   рук  всіх   богів  лукавих 
Правду   й   щастя   видру   сам. 


IX 


Розвалю    храми    облуди, 
Пекло   й   иебо   розторощу 
І  збудую  нове  царство: 
Рай  людини  на  землі. 

В  ідейній  концепції  Турянського  небесні 
й  земні  сили  являються  ворогаіпі  людини  тому, 
що  вонп  або  байдуже  дивляться  на  людські 
страждання  або  безпощадно,  жорстоко  й  без- 
цільно нищать  людські  єства. 

Автор  показав  сяйво  сонця  понад  тьмою 
в  так  природний  і  простий  спосіб,  що  основна 
ідея  його  твору  ділає  з  силою  фізпкального  за- 
кона.  Коли  отже  найнещаслпвіша,  з  безтямного 
болю  скамяніла,  все  могильним  мовчанням  по- 
вита, сліпа  людина  перебиває  нагло  свою 
мовчанку  й  шепче: 

»Є  сонце  в  життю«, 

то  тяжко  найти  анальоґічну  сцену  у  світовій 
літературі,  яка  силою  контрасту  й  безмежнім 
трагізмом  душі  сліпого  робилаб  так  могутнє 
вражіння,  як  наведені  слова,  які  творять 
основну  ідею  поеми  в  вущому  значінню. 

Автор  змалював  з  незвичайним  ми- 
стецтвом постать  сліпого  товариша,  котрий 
уявляє  собою  безконечно    глибоку,    наскрізь 

X 


містичну,  сліпу  віру  в  сонце  й  бачить  його  у 
своїх  візіонерських  мріях.  Одначе  в  ідейній 
концепції  автора  така  сліпа,  безкритична  віра 
стаїіовпть  траґічний  момент  людини,  який  ви- 
кликує смерть.  Сам  поет  не  бере  життя  таким, 
яким  воно  є;  він  глядить  спершу  на  всі  явища 
життя,  як  каже  Добровський,  »з  певною  при- 
мінікою  фільософічного  скептіцізму«,  котрий 
однак  усе  в  остаточнім  результаті  витворює 
в  нім  непохитну  віру  в  соняшне  призначення 
людського  духа. 

Діяметральним  ідейним  контрастом  до 
сліпого  Штранцінґера  є  Сабо,  тип  неґатнвної 
волі  до  життя,  брутальний  характер,  цинік, 
для  котрого  сентіменталізм  —  смерть.  . 
Однак  автор  добачуе  навіть  у  найдикшій  лю- 
дині проблески  божої  іскри  і  зворушливо  ми- 
стецьким способом  виказує  це  в  сцені,  коли 
Сабо,  виконавши  смертний  присуд  на  найбіль- 
ших виновниках  світової  катастрофи,  за- 
суджує й  самого  себе  на  смерть. 

Треба  би  багато  писати,  пдоби  зобразити 
сам  ідейний  зміст  поеми  Турянського.  Хоч  і  як 
він  глибокий,  то  автор  не  показує  його  слова- 
ми, діскусіями;  ш,о  найвип];е  він  робить  лиш 
тут  і  там  кілька  натяків  ідейного   напрямку. 

XI 


Основну  ідею  творз^  дає  поет  не  поняттями,  не 
словами,  а  образами,  колдепціею  характерів, 
композицією,,  розвиванням  'і  степенуванням 
подій  і  психічних  переживань,  коротко  — 
формою  своєї  поеми.  Тл'рянський  будує  ідей- 
ний світогляд  як  фільософ,  але  свою  думку 
висловлює  як  поет. 

Так  отже  ідейний  зміст  поеми  »Поза 
межами  болю«,  яклй  щодо  своєї  глибини 
може  станути  побіч  найвизначніших  творів 
всесвітньої  літератури,  піднімається  понад  усі 
вузко-партійні,  конфесійні  й  національно- 
расові  ідеольоґії,  входить  у  сзпгь  вічних  за- 
конів  козмічної   еволюції   і   своїм  соняшним 


оптіміз\юм,  вірою  поета  в  божеську  силу  люд- 
ського духа,  котрий  колись  сотворить  нове 
царство:  рай  .людини  на  землі,  виступає  поза 
межі  сучасности  й  сягає,  як  кожний  визначний 
твір,  у  далеку  майбутність. 

Не  тільки  з  ідейної,  але  і  з  формальної 
точки  погляду  Т^фянський  мусів  побороти  не- 
звичайно тяжкий,  величезний  матеріял.  Одна- 
че конструктивний  ду^х  поета  опанував  його 
вповні.  Поет  зумів  як  миститель  сотворити 
з  трагічного  пережиття  і  з  хаотичного  по- 
мішання  припадку,    божевілля,    знищення  і 

XII 


смерти  орґанічппй  світогляд,  який  він  силою  \ 
фільософічної  думки  провів  послідовно  у  всіх  І 
картинах  свого  твору.  Як  мистець  форми 
він  оживив  цеп  світогляд  кровю  свого 
серця,  огрів  його  огнем  своїх  почувань  і 
підняв  його  своєю  фантазією  до  загально  люд- 
ського значіння. 

Щодо  формального  боку  твору  слід  найпер- 
ше замітити,  що  він  написаний  на  тлі  світо- 
вої війни.  І  хоч  він  становить  могутній,  я  ска- 
завби  сміло,  наймогутніший  протест  проти 
війни  зі  всіх  творів,  написаних  на  воєнному 
тлі,  то  однак  він  не  стоїть  у  ніякому  безпосе- 
редньому звязку  з  війною.  І  це  як  раз  одна 
з  найцінніших  його  прикмет.  Воєнна  літера- 
тура видала  багато  творів,  між  якн:мп  деякі,  на 
тершому  місці  »Огонь«  Барбіса,  мають  незви- 
чайну художню  вартість.  Однак,  нема  де 
правди  діти,  читання  воєнної  літератури,  на- 
віть виняткових  мистців  слова,  вже  здебіль- 
шого надоїло.  Це  має  свої  глибокі  причини,  про 
котрі  тут  не  місце  розводитися.  Однак  Туряк-  -і 
ський,  у  котрого  розвинутий  тонкий  смак,  ли- 
шає жахливу  воєнну  різню  далеко  на  задньо- 
му тлі,  бо  зображування  чисто  фізичного  мор- 
дування й  конання  людей  у  боротьбі  проти- 

XIII 


виться  його  естетичному  почуттю.  Турянський 
розказує  устами  Добровського  лиш  одну  воєн- 
ну картину  на  доказ,  яку  ціль  має  війна.  Од- 
нак, хоч  і  як  коротка  ця  картина,  але  вона 
так  характеристична,  так  жахливо  потворна, 
що  супроти  неї  бліднуть  усі  найстрашніші  кар- 
тини Барбіса,  Ані  Віванті,  Андреєва  і  др.  Ось 
вона:  Добровський  бачить,  як  його  капраль  бе 
обома  руками  сербського  трупа  в  лице.  На  пи-  -1 
тання  розяреного  Добровського,  длячого  він  бє 
мерця,  капраль  відповідає: 

»3а  те,  що  ця  сербська  собака  не  має  ні 
сотика  в  кишенях! , . .« 

Це  нечувано  страшенний  факт,  наведений 
у  творі  Турянського  з  воєнного  пекла.  Колпж 
однак  уся  його  поема  є  одним  могутнім  про- 
тестом проти  війни,  то  це  »протестбезпротеоя:у«. 
Оттим  то  й  висока  художня  форма  твору  »Поза 
межами  боліо«,  що  в  нім  нема  ні  сліду  якоїсь 
буденної,  журиалістичної  тенденції,  як  це 
слідно  в  »Червоному  сміху«  на  кождому  кроці 
і  здебільшого  в  »Огні«  Барбіса.  В  формальній 
і  ідейній  концепції  Турянського  світова  війна 
являється,  правда,  страшною,  потворною  по- 
дією в  життю  людства,  але  в  його  творі  вона  є 

XIV 


^^.  -  ,^,. 


лиш  одною  31  смертельних  ран,  жахливим  епі- 
зодом у  темряві  буття,  в  яку  кинули  людство 
небо,  природа,  а  передусім  власна  вина 
людей.  По  формальній  концепції  Турян- 
ського  ііого  твір  —  це  зображування  душі  лю- 
дей, пірваних  у  хаос  буття,  супроти  облпчча 
смертп. 

Тут  незвичайно  інтересно  стежити  коротко 
за  тим,  як  гармонійно  будова  поеми  відповідає 
ідейній  концепції  поета. 

Автор  малює  найперше  тло  траґічної  події. 
Те  тло,  —  це  розшаліле  море,  яке  він  описує 
наче  з  далека,  короткими,  поверховими  черта- 
ми.  Це  страшенне,  безпош;адне,  зударення  най- 
первісніших  інстінктів,  це  сліпа,  безцільна  бо- 
ротьба пристрастей  —  одним  словом  —  це  хаос. 
Доперва  при  кінці  цієї  картини  виринає  особа 
автора,  якого  свідомість  у  цій  пекельній  кар- 
тині упадку  й  божевілля  напів  затемнена: 

Що  це? 

Здається  мені:  переді  мною  . . .  якесь  по- 
марніле дерево  .  .  .  дві  тонкі  .  .  .  всохлі 
гилякп  .... 


XV 


Ні . . .   це  людина. 

Він  підняв  руки  до  неба  . . . 

Чого  він  підняв  руки  до  неба?  . . . 

Аж  тепер  слідує  завязок  властивої  драми, 
коли  з  жахливого  тла  впрннає  сім  людських 
тіней.  Тут,  так  сказати,  народжується  воля  до 
життя  у  своїй  первісній,  брутальній  формі. 
Рдначе  все  таки  ця,  форма  є  вже  вищим  степе- 
кем  розвитку  прінціпу  життя,  бо  тут  люде  не 
кидаються  вже  на  себе  в  божевільно  дикій  і  ■ 
безцільній  жадобі  нищення,  тільки  жд^^ть,  аж 
найслабша  людина  згине. 

Перший  розділ  творить  драматичну 
експозіцію  поеми.  Вже  тут  доходить  драма- 
тичне напруження  до  такої  могутньої  висоти, 
що  читачеві  прямо  запірає  віддих,  так,  що 
після  прочитання  першої  частини  ми,  поражені 
грозою  цієї  картини,  не  можемо  собі  уявити, 
чи  й  як  т^'т  далі  можливе  взагалі  яке 
степенування? 

Перша  частина,  котрій  можнаб  дати  на- 
головок »Танок  сме^ти«,  це  своєю  оріґіналь- 
ною  концепцією,  будовою,  уґрупуванням  осіб 
і  їхньою  психольоґією  так  могу'тня,  глибока 
п  поражаюча  картина,  що  супроти  неї  бліднуть 

XVI 


?  усі  приблизно  анальоґічні  мотиви  у  світовій 
Р  літературі.  Чому  ?  Коли  в  подібних  мотивах 
у  инпіих  письменників  переважає  фантастич- 
ний елемент,  то  »Танок  смерти«  Осина  Турян- 
ського  завдяки  глибоко  мистецькому  скомбіну- 
ванню  страшенної  життєвої  правди  (власне 
пережиття  автора!)  з  незвичайною  фантазією 
і  з  правдиво  українським  жаром  чуттєвого 
елементу  викликує  наймогутніше  вражіння 
зі  всіх  анальоґічних  картин. 

Здається,  що  поет  сам  відчув  з  арти- 
стичною тонкістю,  що  далі  потрібна  пси- 
хольоґічна  передишка.  З  тої  причини  він  не 
І  зважає  на  ніякі  шабльони  і  в  2.  розділі 
:  вставляє  спокійнішу  сцену,  якої  потребу  по- 
чуває кождий  читач  після  прошибаючого  вра- 
жіння  1.  частини. 

В  III.  частині  степенується  траґізм  іще  жи- 
вучих людських  тіней  зі  стихійною  силою 
до  висоти,  звідкіля  кличе  грізна,  в  положенню 
тих  людей  нечувана  життєва  конечність  »бути 
чи  не  бути».  Тут  воля  до  життя  переду ховлю- 
ється.  Дух  побіджає  матерію,  дл^ша  перемагає 
тіло.  Однак  наслідком  тої  боротьби  й  перемоги 
духа  тіло  тратить  останню  відпорну  силу. 
Кульмінаційною  точкою    є    тут  » Пісня  вічно- 

XVII 


сти«,  в  котрій  поет  підноситься  описом  тра- 
гізму людської  душі  до  найвищих  вер- 
шин поезії. 

в  ІУ._ частіші  фізичні  й  душевні  муки  лю- 
дей степенуються  так  далеко,  що  наступає  у 
всіх  із  винятком  Добровського,  нанздоровшого 
чоловіка,  стан  психічного  затьміння.  Явля- 
ються галюцінації,  візії,  божевілля.  В  природі 
зривається  буря,  котра  прискорює  смерть  не- 
щасних. Притемненій  свідомості  поета 
являється  привид  його  дружини  й  сина 
і  коли  всі  його  товариші  з  байду^жість' 
вміраючих  застигають,  його  дух 'у  безмежній 
тузі  за  життям  і  сонцем  затримує  в  тілі 
останню  іскру  погасаючого  життя  й  таким 
чином  передуховлена  воля  до 
життя  виходить  переможцем  із 
безодні   буття. 

Отже  будова  поеми  переведена  автором  по 
мистецьки  й  хоч  поет  мав  тут  до  діла  з  незви- 
чайно трудним  матеріялом,  у  якому  чергу- 
ються всі  елєменти  болю,  розпуки,  знищення, 
божевілля,  смертїї,  то  він  майстерною  рукою 
сотворив  орґанічну  цілість,  так  що  можна 
сказати  відносно  матерії  поеми  словами 
Шекспіра:  »Хоч  божевілля  це.  та  в  тім  метод«. 

XVIII 


»Поза  межами  болю«  не  є  драмою  в  фор- 
мальному значінні,  хоч  її  внутрішня  архі- 
тектоніка переведена  здебільшого  по  всім  пра- 
вилам драматичних  законів.  Адже  основний 
і  всі  побічні  мотиви  поеми  і  їх  артистична  об- 
робітка  виказують  у  поета  незвичайну  снагу 
р  драматичного  будування  і  степенування.  Фор- 
ма твору  »Поза  межами  болю«  має  всі  при- 
знаки так  високої  поезії,  и;о  назва  »повість« 
звучалаб  у  приміненні  до  нього  шабльоново, 
буденно.  Та  коли  кожду  річ  треба  якось 
^>охрестити«,  то  до  твору  Турянського  підходить 
найліпше  назва  »поема«,  хоча  сам  автор  на- 
зиває її  »скромним  оповіданням*. 

Форма  таланту  Турянського  незвичайно 
■  багата.  Хоч  автор,  як  це  слідно  з  його  поеми, 
знає  докладно  світову  літературу,  хоч  подеку- 
ди видно  в  поемі  вплив  наймодерніших  літе- 
ратурних напрямків,  то  його  оріґінальний  та- 
лан уміє  перетопити  всі  найкращі  елементи 
європейського  впливу  в  горнилі  власної  душі 
й  надати  їм  печать  власного  творчого  духа.  Як 
приклад  може  послужити  сцена,  де  Ніколічеві 
в  шумі  вихру,  у  кряканню  круків  причувається 
пісня.  Ця  картина  нагадує  подекуди  Метерлін- 
ка.    Одначе,   коли  для  Метерлінка  найвищим 

•^  XIX 


завданням  є  витворення  таємного  настрою,  для 
котрого  він  занедбує  або  й  нарушує  психічно- 
індівідуальний  елємент,  то  Турянський  малює 
плястично  попри  настрої  характерні,  індівіду- 
альні  черти  своїх  осіб.  Впрочім  європейський 
вплив  показується  у  Турянського  найбільше 
у  сфері  не  так  форми,  як  ідеї.  Тут  він  черпає 
вплив  з  фільософії  Геґля,  Гекеля  й  особливо 
Едварда  Гартмана,  котрого  песімізм  однак  зо- 
всім відкидає.  І 

Турянський  глибокий  лірик  .із  могутньою 
снагою  драматичного  зображування.  Колиж 
візьметься  під  увагу  його  конструктивну  силу 
основної  ідеї  й  льоґічне,  послідовне  проведення 
її  в  поемі,  то  треба  сказати,  гцо  вся  оріґіналь- 
ність  форми  таланту  поета  полягає  на  рідкім 
і  дивно  гармонійнім  опануванні  лірпчно-дра- 
матичного  елементу  й  на  творенні  з  нього  ви- 
сокої мистецької  єдности. 

Щоб  дати  картину  драматичної  сили  та- 
ланту Осипа  Турянського,  слід  підчеркнути 
один  наскрізь  характеристичний  факт  у  його 
поемі,  одинокий  у  своїм  роді.  Подія,  змальо- 
вана автором,  відбувається  на  протязі  не  біль- 
ше трьох  годин.    З  винятком  »танцю  смерти« 

XX 


в  першій  частині  всі  особи,  вичерпані  зовсім 
фізично,  сидять  майже  весь  час  паче  при- 
ковані, примерзлі  до  землі,  значить,  момент, 
драматичної  акції,  тим  майже  повним  браком 
зовнішнього  руху  цілком  виключений! 
А  одначе  . . .  Скільки  Ячнвого,  могутнього  на- 
пруження переживаємо  при  читанні  поеми  ї 
Автор  узяв  на  себе  наче  свідомо  винятіюво 
важке  завдання:  він  зосередив  усю  акцію,  весь 
драматичний  елемент  лиш  у  сфері  людської 
душі  й  могутнє  вражіння,  яке  він  викликує 
мимо  всіх  труднощів  такого  поставлення  арти- 
стичного проблему,  свідчить  про  стихійну  силу 
його  таланту.  Вражіння,  котре  викликує  пое^га 
з  формального  боку,  степенує  поет  ідейним 
і  психольоґічким  контрастом.  Під  ідейним 
,  оглядом  »Поза  межами  болю«  —  це  туга,  віра 

г 

І  І  змагання  від  повної  фізичної  безсильности  до 
козмічної  всесильности.  Що  до  психольоґічного 
боку  поеми,  то  майже  всі  її  постаті  мимо  край- 
нього фізичного  безсилля  —  це  не  »агнци  на 
заколеніе  ведени«,  це  горді  характери,  це  діти 
Прометея,  котрі  протестують  проти  долі,  проти 
байдуяюсти  й  жорстокости  небесних  сил.  Для- 
того  ми  відчуваємо  це  не  як  єресь,  тільки  наче 
щось,    пю  пливе  з  найтайніших   глибин  ліод- 

13*  XXI 


ської  душі,  коли  в  іюражаючо  глибокім  епізоді 
людина  в  безтямному  болю  кличе: 

»0,  Боже!  Який  ти  малий,  який  ти  марний 
супроти  людського  страждання!« 

Навіть  тоді,  коли  людина  молиться  до 
Бога,  зазначує,  що  не  прохає  його  ласки. 

Добровський  піднімається  до  демонічної 
величі  характеру,  коли  присягає,  що  радше 
скочить  у  безодню,  ніж  мавби  вернути  назад 
в  озвірілий  світ,  а  Сабо  з  затисненими  синіми 
кулаками  глумиться  з  жорстокости  небес. 

Поет  не  любить  запускатися  в  епічні 
подробиці  й  там,  де  звичайний  повістяр 
розводивсяб  широко  в  чисто  зовнішніх 
описах  і  ефектах,  Турянський  обмежується 
на  найконечніші  зовнішні  черти  і  надає 
своїм  навіть  епічним  картинам  лірпчно- 
настроєвий  характер,  при  чому  кожна  картина 
творить  для  себе  окреме  звено  в  загальній  ці- 
лості. Завдяки  глибокому  ліризмові,  яким  ; 
овіяні  всі  картини  й  постаті  Турянського,  його 
герої  піднімаються  понад  рівень  звичайних, 
буденних  людей  і  вражають  глибоко  вищим  змі- 
стом своєї  психіки,  перетвореним  і  .зосередже- 

XXII 


ним  у  творчім  горнилі  поета.  До  того  приедніо- 
еться  ще  одна,  психольоґічно-ідейна  черта: 
через  те,  що  всі— особи  поета  __не_^I0кидаI0ть , 
свого  сліпого  товариша,  тільки  зостаються! 
з  ним,  хоча  знають,  що  можуть  це  життям  пере- 
платити, поет  відразу  підносить  їх  усіх  на  ви- 
соко-етичні вершини,  так,  що  навіть  брута^льна, 
жорстока  постать  у  поемі.  Сабо,  являється 
менше  жорстокою  і  блищою  душі  людини. 

Піднестиб  тут  багаство  й  оріґінальність 
мотивів  Осина  Турянського  і  їх  наскрізь  орі- 
ґінальне  використання  й  оброблення.  За  да- 
леко завелоб  вичислити  ці  мотиви.  Деж  однак 
мотиви  не  є  оріґінальні,  наприклад  поява  кру- 
ків, пращання  рідні  з  хлопчиною,  що  йде 
у  школи,  там  Туринський  під  формальним 
оглядом  малює  їх  наскрізь  оріґінально. 

Мотиви  Турянського  так  цікаві  своєю  жи- 
вописною плястикою  й  величніми  образами 
,3  природи,  так  виняті  зі  суті  людської  душі, 
що  маляр-художник,  який  умівби  підійти 
до  душі  автора,  сотворпвби  величаві  й  оріґі- 
нальні картини. 

Чи  то  поет  малює  скамянілу  тишу  на  цвин- 
тарищі  природи,  чи  стихійну  бурю,  чи  загли- 

XXIII 


бліоється  в  ііайтайніші  нетри  людської  душі, 
чи  зображує  найніжніші  почування  туги,  ліо- 
бови,  спомини  з  далеких  соняшіїих  країн,  бо- 
ротьбу, резиґнацію,  розпуку,  глухий,  все  мов- 
чазний біль,  сліпу  людину,  скамянілу  у  свойо- 
му  болю,  розпучливе  обжалування  небесних 
сил,  іронію,  гумор,  сарказм,  демонічно-сата- 
нічний  глум,  божевілля,  візії  сонця  —  всюди 
показує  його  перо  печать  глибокого  та- 
ланту, у  котрого  кожде  слово  написане 
кровю  серця.  Зображування  настроїв  дово- 
дить Туринський  до  рідкої  поетичної  ви- 
соти. Під  тим  оглядом  його  »Пісня  вічности«, 
в  котрій  він  словами  передає  пісню  скрипки 
сліпого,  це  архитБІр  світової  поеії.  в  цій  пісні 
перед  очима  засуджених  на  смерть  проходить 
минуле  життя,  яке  Турянський  з  незвичайнп^і 
мистецтвом  малює  короткими  картинами.  Ось 
одна  така  ясна  картина,  в  котрій  безпосеред- 
ність почуття,  простота  вислову,  плястика 
картин,  глибина  думки  й  настрою  дають  чу- 
дову, гармонійну  цілість: 

Дзвони  дзвонять  . . .  гомін  ходить, 
В  горах,  долах  гомін  родить, 
Як  сон  мрія  тихо-тихо 
Стелиться  на  сонця  шлях. 

XXIV 


Великодні  дзвони  дзвонять ... 
о,  зійди,  блакитне  небо 
На  зелену  землю  нашу, 
Квітами  умаєну  ! 

Небо  землю  обнімає, 
Золоті   свої   проміння 
На  людей,  на  всі  створіння 
І  в  блакить  безкраю  шле. 

Моляться  як  діти  люде, 
З   усміхом   любови   й  ш;астя 
Мов  вінком  весняних  квітів 
Кругом  церкви  всі  стають. 

Світло  з  пітьми  виринає 

І  в  далекий  світ  безкраїй 

Величня,   могутня   пісня 

Враз  дзвенить:  »Христос  воскрес!«. 

'  З  яким  теплом  почування  і  з  якою  оріґі- 
нальністю  іі  настроєністю  описує  поет  про- 
щання рідні  з  малим  хлопцем: 

Чайка  над  очеретами 

Сумно  жалко  квилить  —  плаче : 

Мати  сина  виряджає 

У  чужий,  далекий  світ. 

І  рідня  його  цілує : 
»Сину,  брате,  будь  здоров!«. 
Верба,  явір,  срібна  річка 
Нишком  шепчуть:  »Будь  здоров!«. 

ХХУ 


Видіння  смертії  малює  поет  із  такою  поража- 
ючо  понурою  плястикою,  з  такою  силою  чуття 
й  фантазії,  що  чптач  бачить,  як  за  плечима 
стає  смерть: 

»Чуєте,  о  любі  друзі  ? 
Хтось  -у  плечі  нас  торкає, 
Шию  обнімає  й  шепче : 
»Я  вже  тут.    —    Ходіть ! 

В  тьму  беззоряну  одвічну, 
В  чорну  пустку  позагробну. 
Морем  вічного  мовчання 
Вічно  я  вестиму  вас. 

І   не   буде  •  Бог   ні   люде 
Знати,  де  могила  ваша, 
Ні   барвінок,   ані   рута 
Вам  на  ній  не  зацвіте.« 

Жаль,  ш;о  на  цьому  місці  не  можна  наве- 
сти цієї  картини  в  цілості. 

Поет  уміє  по  мистецьки  оперувати 
таким  могутнім  середником  мистецтва,  як  кон- 
траст, при  чому  вражіння  степенує  до  прямо 
недосяжних  вершин  силою  чуття,  фантазії  і 
думки.  Ось  як  Турянський  малює  вражіння 
пісні  сліпого  товариша: 

XXVI 


Пісня  втихла. 

Наче  скамянілий  подих  смерти,  так  застигли 

людські  тіні. 
їхні  душі  не  вернули  ще  з  далекої  мандрівки 

в  замогильну  безконечність. 
Вони  блукали  по  сонних  просторах  і  тужили  і 

плакали  за  втраченим  життям. 
Та  ніхто  не  чув  голосу  їхнього  болю. 
Тоді,    як    шість    краплин    води    стає    одною 

краплиною,    так    шість    душ    ізлилося 

в  одну  душу. 
І  була  ця  одна^душа  марніша  від  наймарнішої 

пилинки,  котрою  буря  гонить  безвістями. 
І  стала  ця  пилинка-'душа  велика  мов  світ,  бо 

сховала  в  собі  біль  усього  світу. 
^   І  могутніша    від    богів,    бо    боги    не    знають 

терпіння. 
Контрастом  користується  поет  не  тільки 
в  формі  й  у  стилю,  але  в  концепції  основної  ідеї, 
у  зображуванні  візій,  в  характеристиці  осіб. 
Дві  головні  особи  поеми,  автор  і  Добров- 
ський  —  це  повні  контрасти.  Автор  понайбіль- 
ше  мовчить  і  ми  його  пізнаємо  найбільше  тіль- 
ки з  опису  його  власних  почувань;  Добров- 
ський,  як  кайздоровша  людина,  одинокий  має 
змогу  більше  говорити.  За  далеко  завелоб  ви- 

XXVII 


казувати  прпмірамн  силу  поета  в  оріґінальїіім 
оперуванню  контрастами.  Звернутиб  тут  увагу 
на  двох  усе  мовчалпвпх  людей,  котрі  мимо  того 
творять  різкий  контраст  із  собою,  це  є  на  по- 
стать сліпого  Шранцінґера  й  на  Пшилу- 
ського.  Сліпий  Штранцінґер,  який  у  цілій 
поемі  впсказує  тільки  кілька  слів,  це  живий 
скамянілий  памятник  на  гробі  власного  життя, 
байдужий  на  все  горе  й  на  всі  проблиски  ра- 
дощів. Це  вже  якесь  надземне  єство,  котрого 
присутність,  не  дивлячись  на  його  люгильне 
мовчання,  почувається  на  кождому  кроці 
в  поемі.  Поет  доконав  тут  ґеніяльного  діла:  по- 
стать сліпого  мимо  свого  мовчання  промовляє 
може  найголосніше  в  цілій  поемі,  як  німа 
жалоба  на  людське  озвіріння  й  на  зледенілу 
байдужість  небес.  І  коли  мимо  всього  ця  най- 
нещасніша,  людським  озвірінням  убита  лю- 
дина перебиває  свою  мовчанку  словами: 

»6  сонце  в  життю«, 

коли  вона  говорить  наче  споза  меж  добра  і  зла: 

»Люде  не  є  добрі  ....  не  є  лихі  .... 
люде  тільки  неш,аслиБІ  і  —  щасливі  .  .  .  .«, 

то  її  слова  потрясають  до  дка  не  тільки  душу 
товаришів,    але    витискають    сльози    з    очей 

XXVIII 


рюждої  чутливої  душі.  Мо/Кка  сміло  ска- 
:іаїи,  що  межи  сліпими  Метерлінка  ні  одна 
постать  не  може  зрівнятися  щодо  сили 
зображення  зі  сліпим  героєм  Турянського. 
Ба  що  більше:  постать  Штранцінґера  не  має 
собі  рівні  в  цілій  європейській  літературі. 

Друга  людина,  Пшилуський,  тип  чо- 
ловіка, якому  війна  зруйнувала  в  жор- 
стокий спосіб  родинне  життя,  все 
риється  у  своїй  рані,  все  прислухається 
мовчки  до  опира,  що  точить  йому  кров  зі 
серця.  І  як  раз  через  те  він  становить  незви- 
чайно цікавий  контраст  до  Штранцінґера. 

Я  вл^е  згадав  про  те,  що  Турянський  пере- 
жив сам  і  видів  таку  безодню  болю,  розпуки 
й  божевілля  у  світовій  катастрофі,  як  це  може 
й  не  судилось  пережити  другій  людині  з  таким 
могул-нім  поетичним  талантом,  як  у  нього. 
З  тої  причини  кожне  його  слово  —  це  кров, 
кожда  його  думка  —  блискавиця  у  кромішній 
тьмі,  кожда  його  постать,  це  жива  душа  загаль- 
ної ДЗ'ШІ  людства,  зображена  крізь  призму  пе- 
редуховленого  »я«  поета. 

Длятого  ми  відчуваємо  й  розуміємо  гли- 
боко життєву  й  артистичну  правду  слів  До- 
бровського,  котрий  желає  поетам  і  критикам, 

XXIX 


щоб  доля  кинула  їх  бодай  на  короткий  час 
у  безодню,  в  якій  він  находиться  зі  своїми  то- 
варишами. Тоді  поети  писалпб  найчистішою 
кровю  свого  серця,  а  не  самим  чорнилом,  як 
це  часто  діється,  а  критики  сталиб  на  дні  буття 
поетами  .  .  . 

Туринський  уводить  нас  у  нову 
країну  психольоґічних  нетрів  людської 
душі  на  тлі  безтямного  фізичного  й  дл^- 
шевного  розвалу  й  хаосу.  Його  як  модернього 
артиста  займає  головно  душа  людини. 
Длятого  фізичний  упадок,  зовнішні  моменти 
людського  горя,  голод  і  холод  описує  поет  ДЛ-- 
же  коротко,  лиш  кількома  ядерними  чертами, 
щоб  зараз  же  перейти  до  зображування  ду- 
шевних переживань.  Клясичним  зразком  може 
послужити  оце  місце: 

Очі  сховалися  глибоко  в  лобі. 
Шукають  душі,    щоб   разом  із  нею  покинути 
тіло,   нужденну,   розвалену  тюрму. 

Психоаналіза  Турянського  кидає  нове 
світло  на  таємні  нетри  людської  ду^ші  іп  іпйтіз 
ргоГипсііз  і  подає  незвичайно  інтересне  джерело 
для  студіювання  психопатничних  феноменів 
на  тлі  нечувакого  фізичного  й  душевного 
вичерпання. 

XXX 


Ми  всі  начиталися  у  світовій  літературі 
багато  творів,  у  котрих  чоловік,  запроторений 
долею  далеко  від  рідні,  бачить  перед  очима 
своєї  душі  Святий  Вечір  і  свою  родину,  зібра- 
ну довкола  ялинки.  Це  старий  мотив  і  зобра- 
жуваний старими  засобами  він  уже  не  робить 
глибокого  вражіння.  Однак  у  Туринського 
видно  у  різдвятий  картині  наскрізь  новий, 
психольоґічний  мотив,  який  поражає  нас  орі- 
ґінальністю  у  зображенню  психічного  пережи- 
вання. Живий  труп,  якесь  дивне  марево  зі  зле- 
денілих глибин  буття  бачить  крізь  вікно  свою 
рідню,  що  стоїть  довкола  ялинки.  Одначе  він 
не  може,  не  сміє  увійти  в  середину,  бо  між  ти- 
хим спокоєм  людей  у  кімнаті  й  між  його 
нужденністю  лягла  непроглядна,  непроходима 
безодня!  Його  осліплює  світло,  вбиває  тепло,- 
яке  йде  від  тих  людей  на  нього.  Він  зд^^шуе 
хлипання,  що  йому  грудь  розриває  й  ховаєть- 
ся у  Ректора,  свого  приятеля,  котрий  є  собакою 
його  батька  та  з  жагучими  очима  жде  на  страву, 
яку  принесуть  собаці.  Так  глибокого,  так  по- 
трясаючого  траґізму,  опертого  на  нережиттю* 
в  найтемніших  глибинах  людського  страждання 
і  зображеного  в  такий  поражаючого  глибокий 
спосіб  не  можна  найти  в  ніякому  иншому  творі 

XXXI 


європейської  літератури.  Такіїіі  пспхольо- 
ґічноіо  глибиною  поражаючий  мотив  міг  наро- 
дитися тільки  в  душі  поета,  який  пройшов 
пекло  болю. 

з  незвичайною  глибиною  зображає  Ту- 
рянський  психольоґічний  момент,  коли  йому 
здається,  що  його  свідомість  находиться 
десь  на  вні  поза  ним.  З  великою 
психольоґічною  тонкістю  обосновує  поет 
психольоґічно  незвичайно  інтересний  факт,  як 
пятьом  нуждарям  здається,  пцо  їхній  сліпий  то- 
вариш є  щасливший  БІД  них  і  вони  завидують 
йому  його  п];астя ... 

Неможливо  на  цьому  місці  зупинатися 
на  всіх  психольоґічних  моментах,  які 
поет  пережив,  відчув  і  зобразив  незвичайно 
оріґінально  й  артистично.  Згадатиб  тут  іще  ко- 
ротко візіонерський  елемент,  який  у  поемі  яв- 
ляється серед  фізичного  й  духового  розвалу 
психофізичною  іюнечністю,  котру  поет  зобра- 
зив як  життєву  правду  і  як  артистичний  засіб. 
Візії  товаришів  являються  лиш  як  короткі 
«пізоди,  які  поет  обмежує  до  найконечнішої 
артистичної  потреби.  Так  напримір  Бояні  не 
бачить  уже  вдруге  своєї  матери  в  човні  на 
сірому  морі  хмар,  а  Пшилуський  не  бачить  на- 

XXXII 


віть  своїх  ^ітей,  хоч  і  як  це  булоб  ефектовно. 
Однак  поет  уміє  заховувати  артистичну  міру 
н  ніде  не  гонить  за  самими  ефектами,  обмежу- 
ючи природну  психольоґічну  правду  для  ар- 
тистичних цілей.  З  незрівняннм  артизмом  він 
описує,  мотивує  і  степенуе  свій  власний  пси- 
хічно-візіонерськнй  стан,  аж  доки  у  сніжно- 
білім  корчі,  що  похожий  на  постать  матері 
з  дитиною,  не  побачить  власної  друяшни  з  си- 
ном. Його  молитва  до  Бога,  його  розпучливі 
зусилля  зближитися  до  візії  дружини  з  сином 
і  момент,  коли  після  його  вистрілу  на  звіра,  що 
в  його  л'яві  хоче  кинутися  на  дружину,  привид 
щезає  і  він  бачить  лиш  голий,  безлистий  корч, 
його  розпучливе  ридання,  що  він  убив  власну 
дружину  й  сина  —  це  з  таким  високим  драма- 
тизмом зображені  картини  болю  й  розпуки,  що 
можуть  своєю  психольоґічною  й  мистецькою 
силою  станути  сміло  попри  картини  божевіль- 
ного болю  Шекспірового  короля  Ліра. 

Можнаб  написати  окремі  студії  про  деякі 
сцени  поеми,  як  і  про  сцену,  в  котрій  Сабо 
гризе  і  жве  паперові  гроші  й  виконує  смертний 
присуд  на  воєнних  злочинцях,  опісля  за- 
суджує себе  самого  на  смерть.  Тут  поет  по- 
казав таке  глибоке  знання   людського    серця, 

XXXIII 


й  такий  дар  помічування,  зосередив  таку  бага- 
ту скалю  оріґікальної  глибини  й  ширини  свого 
таланту,  від  малювання  божевільної  розпуки 
й  жадоби  помсти  аж  до  надземно-святого  все- 
прощання,  БІД  іронії,  сміху  аж  до  сліз,  від  дія- 
вольсько-демонічного  глуму  аж  до  хлипання, 
до  самозасуду,  від  розвалу  й  руїни  аж  до 
соняшної  ідеї,  коротко  —  дав  нам  таку  І 
дивно  орґанічно  змішану,  потрясаючу  й  гар-  " 
монійну  цілість,  як  це  тільки  найбільші  генії 
світової  літератури  зуміли.  З  цієї  сцени  не 
можна  наводити  тут  ні  найменшого  епізоду, 
коли  неможливо  подати  її  тут  у  цілості.  Зазна- 
чимо тільки,  ш,о  гриження  і  рвання  зубами 
грошей,  під  якими  Сабо  розуміє  воєнних  зло- 
чинців, нагадує  славну  сцену  з  Дантового 
пекла,  в  котрій  Уґоліно  вгризається  зубами 
в  голову  свого  ворога,  що  засудив  його  разом 
із  дітьми  на  голодову  смерть.  Вся  ріжниця 
й  оріґінальність  сцени  Турянського  полягає 
в  цьому,  що  картина  Данта  —  це  чиста  фанта- 
зія, тоді  як  тут  маємо  діло  з  реальним  ви- 
конанням людської  помсти. 

Одною  з  найцінніших  прикмет  таланту  Ту- 
рянського —  це  його  гумор,  який  проявляється 
в  ріжних  відтінях  від  ніжної  іронії  аж  до  де- 

XXXIV 


монічного  сарказму.     Плястична  постать  До- 
»    бровського  видається  нам  великою,  могутньою 
.  завдяки  свому  гуморові,  котрого  він  не  тратить 
:   у  найстрашніших  хвилях,  ба  навіть  тоді,  коли 
[    збірається  на  все  заспутп.    Його  гумор,  який 
місцями    переходить  у  демонічний    сарказм, 
ділае    як    моральне    освободження,    наче    ка- 
тарсіс  у  темних  глибинах  болю,  опущення  й  ру- 
їни.   Добровського  мусить  кождий  полюбити, 
бо  хоч  із  нього  песіміст,  однак  у  ііого  гуморі  є 
п];ось   велике,   щось   глибоко   фільософічне,   є 
сміх  крізь  сльози,  є  добре,  гарне  серце  людини, 
€  сильний  характер,  який  піднявся  своїм  ду- 
хом понад  людські  слабости,  понад  боязнь  пе- 
ред смертю  й  перед  життям.  Требаби  багато 
писати,  щоб  зобразити  докладно  характер  і  гу- 
мор Добровського. 

Наведу  тут  тільки  один  примір  на  те,  якою 
демонічною  силою  визначається  гумор  До- 
бровського. 

Коли  Пшилуський  стрілив  на  привид 
своєї  невірної  дружини,  Добровський  сказав 
йому  ось  як: 

»3  тебе  неабиякий  стрілець,  коли  тобі 
вдалося  застрілити  ворога  на  віддаль  двох  ти- 
сяч кільометрів.    Та  проте  прийми  мою  радлт 

'^  XXXV 


І 


коли  з  того  болота,  з  якого  нас  зхіх  зліпив 
сліпий  припадок,  ти  знов  народишся  на  світ, 
знов  зійдеш  із  розуму  і  знов  оженишся,  то 
для  більшої  певности  стріляй  на 
свою  жінку  з  блищої  дістанци«... 

Грубим,  цинічним  гумором  відзначається  ; 
Сабо  у  клясичній  сцені,  коли  він  засуджує  на 
смерть  злочинців  на  воєнному  тлі. 

Завдяки  багатій  скалі  д^'шевниx  струн, 
які  виказує  талан  Турянського,  поет  має  силу 
не  тільки  предметувати  себе  самого,  але  вийти 
поза  межі  свого  власного  »я«  й  характеризу- 
вати людей  із  плястичною  інтуіцією  та  індіві- 
дуалізувати  їх. 

Стиль  поета  образовип,  простий  і  багатий 
ріжноманітнім  тінюванням,  відповідно  до  ха- 
рактеру картин,  осіб,  до  їх  фізичного  й  душев- 
ного стану.  Турянський  лишає  багато  місця 
для  фантазії  читача  й  це  рідка  прикмета  його 
стилю.  Короткість,  плястика,  ядерність  його 
стилю  доходить  до  того,  що  його  герої  й  він  сам, 
згідно  із  психофізичними  законами,  які  він  • 
на  кождому  кроці  помічав  підчас  свого  тра- 
гічного переживання,  не  все  говорять  речення- 
ми, тільки  кидавзть  самі  підметові  або  при- 
судкові   зображення,    які    під    артистичним 


XXXVI 


оглядом  викликують  глибоке  вражінЕЯ.    Поет 

виказує     велику     оріґіналі.ність    не   ^ільки 

в  ідейній  концепції,  в  мотивах,  у  композиції, 

'  у  психоаналізі,  але  також  у  стилю,  так,  що 

опис  такого  звісного  мотиву,  як  поява  круків, 

і   робить  глибоке  вражіння  оріґінальністю  стилю. 

[.  За  далеко  завелоб  нас  давати  на  ці  твердження 

приміри,  яких  у  творі  дуже  багато. 

З  кождого  речення,  з  кождого  слова  стилю 
автора  видно  глибину  пережиття,  передухо- 
вленого  в  артистичній  єдності  чуття,  думки 
й  фантазії. 

Кілька  примірів: 

»Який  день  сьогодня?    Я   вже  не   знаю. 
Час  перестав  уже  істнувати  для  мене.  Немає  для 
мене  будучности,  не  стоїть  за  мною  минувшина. 
А  теперішність? 

Це  крівава  точка  межи  двома  вічиостями. 
Це  рана,  яка  росте  чим  раз  більше  в  глиб 
і  в  шир  і  своєю  блідою  кровю  закриває  мені  все 
майбутнє  і  все  минуле. « 

З  якою  глибиною  малює  поет  своє  почу- 
вання на  дні  буття: 

»Це  сон  —  це  божевільна  мрія  хорої  уяви, 
ш,о  я  колись  був  людиною ....  що  я  жив  ро- 
динним щастям  і  радів  промінням  сопця  .  .  . 

^'^*  XXXVII 


Мені  здається,  що  я  віками  животів  у  без- 
зоряній ночі ...  в  темній  ямі . . .  між  холод- 
ними плазунами  ...  і  віками  там  конатиму  . .  .<с 

Навестиб  тільки  зразки  ляпідарної  пля- 
стики  стилю  Турянського: 

Ідуть  живі  трупи  людей  по  трупі  природи. 

Або  картина  з  високих  гір: 

Чорне  море  хмар  на  небі  глядить  понуро 
на  сіре  море  хмар  над  землею. 

Поет  уміє  при  помочі  звука  о,  г,  м,  н  зна- 
менито наслідувати  гомін,  напр.: 

Довго  гори  гомоніли  гомоном  пону- 
рого суму. 

Або: , 

І  знов  вона  бренить  і  гуде,  як  далекий 
невгомонний  гомін  похоронного 
дзвона. 

Взагалі  Турянський  уміє  ріжні  почування 
й  настрої  малювати  при  помочі  відповідних 
звуків.  Так  напр.  звуком  а  він  віддає  почуття 
безмежности :  У  безкраїм  тайнім  царстві; 
і  в  блакить  безкраю  шле. 

Скупчуванням  звуків  і  малює  поет  най- 
ніжніші  спогади  з  ьганулого:  На  весні  нре- 
давніх  літ. 

XXXVIII 


Звуком  у  Турянський  степенує  вражіння 
понурого  настрою,  бурі  й  видіння  смертії:  Час 
від  часу  гуде  глухо  гук  гармат;  Чуєте,  о,  любі 
друзі  ? 

Глум  богів  віддає  поет  скупченням  зву- 
ку р:  І  з  людства  сміються  глумно  громами 
із  чорних  хмар. 

Так  само  звуком  р  висловлює  поет  роз- 
пучливий  гнів  людини  на  жорстокі  небесні 
гили:  Ти,  іютрий  там  на  горі  розперся  серед 
чорних  хмар:  Греми  і  вдар!  Греми  і  вдар! 

Звернутиб  іще  увагу  на  те,  що  автор  ^е 
все  називає  по  імени  річ,  яку  описує,  і  тим 
тільки  скріпляє  вражіння,  пр.: 

Щось  підступає  мені   під  горло. 
Щось  тиснеться  до   очей. 
Ні,  ні . . .  ніхто  не  побачить  їх  . . . 
Вони  всі  вже  виплакані . . . 
Очі   висохли,   замерзли. 

Другий  стилістичний  засіб  автора,  це  на- 
зивання описуваної   особи  або  речі  на  кінці. 
В  тім  і  секрет  потрясаючого  вражіння  розмови 
смерти,  що  кінчиться  строфою  : 
Марно  пустку  безконечну 
Роздере  ридання  ваше : 
Бог  ні  люде  вас  не  вчують, 
Лиш  я  вчую :  ваша  смерть. 

XXXIX 


Требаб  написати  цілу  книжку,  щоб  обгово- 
рити вичерпуючо  всі  цінности  поеми  »Поза  ме- 
жами болю«  і  схарактеризувати,  як  слід  та- 
лант Осипа  Турянського. 

Після  глибокого,  потрясаіочого  вражіння, 
яке  викликує  поема  »Поза  межами  боліо«,  на- 
сувається ще  одно  вельми  цікаве  питання: 

»Як  це  можливе,  що  Турянський,  проіі- 
піовпіи  за  життя  таке  пекло  і  стративши 
своє  здоровля,  все  таки  найшов  у  своїй  душі 
дивну,  прямо  невиясниму  силу,  яка  розгорну- 
ла всі  чорні  хмари  над  понурою  безоднею  його 
страждання?  Як  це  можливо,  що  поет  не  за- 
тратив віри  в  ясні  вершини  життя  й  показав 
свому  народові  і  всьому  людству  невміруще 
сонце  над  жахливим  цвинтарищем,  яке  так  по 
мистецьки  змалював?  Адже  завдяки  соняшній 
ідеї,  завдяки  непохитній  вірі  в  перемогу 
ясного  духа  людства,  »Поза  межами  болю« 
творить  ясне  джерело  розради  не  тільки 
для  сучасного  людства,  але  належить,  як 
кождий  великий  твір,  також,  до  далеких,  гря- 
дучих поколінь.  Ми  знаємо  зі  світової  літера-  ^ 
тури,  що  неодіюму  великому  талантові  вистар- 
чила  нераз  дрібна  причина,  вистарчпло  напри- 
клад,  аби   дівчина  не  прийшла  на  визначене 


гепсіе2-\'ои5,  щоби  поет  став  чорним  песімістом! 
Яї:.жє  психольоґічно  зясувати  такий  ясний, 
соняшний  світогляд  Турянського?  Тут  одиноко 

(можливе  лиш  одно  зясування:  Турянський  є 
сином  душевно  й  тілесно  здорової  укра- 
^'  їнської  нації,  яка  всіми  своїми  силами 
бореться  й  вірить  у  перемогу  всіх  най- 
вищих народньо-українських  і  загально  люд- 
ських ідеалів. 
І  Душа  і  світогляд  Турянського  відзеркалює 

і  здоровий  душевний  і  моральний  оптімізм, 
життєвий  і  ідейний  позітівізм  усього  україн- 
ського народу.  Західня  Европа  привикла  вже 
від  ряду  літ  бачити  в  тім  кипучім  кітлі,  що 
І  зоветься  Східня  Европа,  лиш  руїнницьку  бо- 
{•  ротьбу  народів  з  народами,  божевільне 
взаїмне  винищування  соціяльних  кляс  і  упа- 
док усякого  почуття  суспільного  ладу  й  етики. 
Поема  »Поза  межами  боліо«  показує  цілому 
світові,  що  погляди.  Европи  на  Україну  зовсім 
помилкові.  Твір  Турянського  має  прямо  сим- 
волічне значіння  для  українського  народу.  Як 
сам  поет  гинз^в  у  страшній  прірві,  так  і  його 
народ  крівавиться  оце  вже  від  1914  року  аж 
досі  за  те  тільки,  що  він  перший  у  світовій 
війні  дав  почин  до  закінчення  звірячої  між- 

хи 


народньої  різні,  за  те,  що  також  хотів  засісти 
у  сім'ї  народів,  як  вольний  з  вольними, 
рівний  з  рівними.  Однак  безмізкі  західньо- 
европейські  діпльомати  кинлми  на  нього  при- 
суд смертп  в  імя  »єдіної  недєлімої  Рассєї«.  Це 
злочин  на  європейській  культурі,  це  злочин  на  ; 
духові  всього  людства  нищити  всякими  воєн- 
ними засобами,  а  навіть  »санітарними  кордо- 
нами«  такий  здоровий  і  талановитий,  для 
світової  культури  так  необхідний  народ,  як 
український. 

Хоч  політичні  змагання  українського  на- 
роду звісні  здебільшого  кожній  освіченій  лю- 
дині в  Европі,  то,  нема  де  правди  діти,  харак- 
тер, душа  Українців  були  для  Европи  повиті 
тайною,  а  радше  псіхе  українського  народу 
ідентіфіковано  з  псіхе  російського  народу. 
Звісно,  що  душу  кождого  народу  можна  най- 
глибше пізнати  з  його  духової  творчости,  в  пер- 
шій мірі  з  його  літератури.  В  цьому  напрямку 
Европа  не  мала  досі  нагоди  пізнати  докладні- 
ше український  народ.  Правда,  дещо  з  укра- 
їнської літератури  перекладено  на  німецьку 
мову,  однак  ці  перекладені  твори  не  відзерка- 
люють  вірно  української  душі  з  оцих  причин: 
Переклади    поезії    Тараса    Шевченка,    най- 

хиі 


більшого  поета  України  й  одного  з  най- 
більших ліриків  світової  літератури,  до- 
казують, що  Юлія  Вірґінія,  авторка  пере- 
кладу, не  була  в  силі  дорівняти  німецьким 
перекладом  елементарній  могутньости  й  одно- 
часно простоті  Шевченкового  слова.  Із  творів 
Івана  Франка,  найбільшого  поета  після  Шев- 
ченка, не  перекладено  досі  на  німецьку  мову 
нічого  визначнішого.  Збірка  новель  Коцюбин- 
ського п.  н.  »Рго  Ьопо  риЬИсо*,  яка  появилася 
в  німецькім  перекладі,  доказує,  ш,о  Коцюбин- 
ський великий  мистець  слова,  однак  його  но- 
велі не  обіймають  цілости  і  всеї  глибини 
життя,  а  дають  нам  тільки  його  артистично 
викінчені  фраґменти.  Твір  Вшіниченка  в  ні- 
мецькім перекладі  П.  н.  >ЕЬг1ісЬ  ги  зісЬ  зеІЬзІ:* 
не  заслужив  рішуче  на  те,  гцоб  його  перекла- 
Дїїти  на  європейські  мови,  бо  його  рапава,  не- 
вироблена  й  несмачна  форма,  а  головно  його 
карколомно  руїнницька  ідея,  зглядно  брак 
усякої  позитивної  ідеї  —  все  те  дає  Европі 
не  правдиву,  тільки  викривлену  картину  укра- 
їнської душі.  На  п],астя  такою  українська  душа 
не  є,  бо  видно  у  творі  »Чесність  з  собою «  на 
кождому  кроці  вплив  не  української  своє- 
рідности,  а  російського  нігілізму. 

хиіі 


Доперва  з  твору  Осипа  Турянського  »Поза 
межами  болю«,  наїшсаного  кровю  серця,  на- 
родженого після  нечувано  жахливих  мук  душі 
й  тіла  автора,  пізнає  культурний  світ  правдиву 
душу  українського  народу.  Це  незвичайно 
цінне  відкриття  для  Европи  й  автор  »Поза 
межами  боліо«  поклав  під  тим  оглядом  велшіу 
заслугу  для  свого  народу.  З  поеми  Осипа  Ту- 
рянського бачюіо  всю  українську  ніжність, 
спочуття,  любов  і  привязання  до  родинного 
життя,  віру  в  сонце,  всю  душевну  й  тілесну 
жилавість,  коротко  весь  позитивний,  здоро- 
вий і  в  найвииі,і  вершини  духового  життя  за- 
дивлений  український  народ,  який  на  шляху 
своїх  виш;нх  змагань  повалить  усі  перепони. 
Народу  з  такими  елементарно  сильними  й  гар- 
ними прикмета>ги  не  знипі.ать  навіть  » боги  лу- 
каві», а  не  то  західньо-европейські  піґмеї- 
дипльомати  .  .  . 

На  цьому  місці  буде  цікаво  пізнати  думку 
визначних  Українців,  які  читали  твір  Осипа 
Турянського  в  рукописі.  Петро  Карманськийі_ 
найглибший  сучасний  ліриК  наПфаїні  й  один 
із  найбільших  знавців  світової  літератури,  пи- 
ше до  Осипа  Тл'рянсьЕОго  ось  як: 

ХЬІУ 


»Ваш  твір  —  це  наймогутніша  з  відо- 
мих мені  картин  на  тлі  світової  катастрофи 
не  тільки  в  нашій,  а  й  у  цілій  європейській 
літературі.  В  порівнанніз ^фізичною  і  пси- 
хічною мартіріею  Ваших  осіб  бліднуть  кар- 
тини Андреєвого  ^Червоного  сміху «,  а  на- 
віть поражаюча,  жахлива  картина  воєнного 
лихоліття  бельгійського  народ;^%  змальована 
пером  Анні  Віванті,  роман  >Уае  уісііз*, 
реномований  європейською  критикою,  між 
иншим  Конан  Дойлем  і  Юрієм  Брандесом, 
після  прочитання  Вашого  твору  в  моїй  душі 
приблідла. 

Ваш  твір  робить  вражіння  дійсно  пере- 
житого, відчутого,  переболілого  і  списаного 
кровю  серця.    І  змістом  (ідейно)  і  формою 
він  має  всі  прш:мети  новітнього,   наскрізь 
європейського  твору  і  я  певний  цього,  що 
він  не  останеться  в  межах  нашої  країни  — 
та  що  він  добуде  право  горожапства  у  все- 
світнім письменстві.  Це  наймогутніший  про- 
тест   (без    протесту)    проти    європейського 
останнього  злочину,  це  скрик  одчаю  чутливої 
душі  людини,  мужа  й  батька,  а  рівночасно 
вислів  віри  в  людину,   який   Вам   удалося 
так  просто,  а  рівночасно  так  мог^^тньо  висло- 

ХЬУ 


вити  трьома  словами  »е  сонце  в  життю«, 
вложеними  в  уста  сліпого. 

Прийміть  мою  заяву  радости  з  приводу 
повного  успіху 

Ваш 
Петро  Карманський. 

Я  вже  зазначив,  що  »Поза  межами  болю« 
не  має  нічого  спільного  з  воєнною  різнею  і 
в  тім  як  раз  одна  з  найцінніших  його  прикмет. 
»Червоний  сміх«  Андреєва  не  може  ні  при- 
близно рівнятися  з  поемою  Осипа  Турянського. 
На  кождому  кроці  »Червоного  сміху «  так 
і  видно,  що  це  значить,  як  автор  сам  не  видів, 
не  пережив,  не  переболів  того,  про  що  пише. 
Вже  перше  речення  »Червоного  сміху «,  »Боже- 
вілля  і  злочин«  —  це  чиста  фраза.  Як  ощадно 
поступає  Турянський  з  такими  важкими  пси- 
хольоґічними  проявами!  Божевілля  людей  він 
зображає  як  кульмінаційну  точку  душевного 
болю  і  як  артистичний  середник  поволі,  посте- 
пенно  й  доводить  його  до  вибуху  доперва  при 
кінці  своєї  поеми.  Про  якусь  одноцільніоть, 
пляновість,  єдність  ^Червоного  сміху«  не  може 
й  мови  бути,  вже  й  це  згадаючи  про  псевдо- 
реалістично  несмачну  психоаналізу  Андреєва. 

ХЬУІ 


Головна  хиба  »Уае  уісііз*  —  це  невдале  вязан- 
ня  матерніх  почувань  із  вузкпм  расовим  шові- 
нізмом. Найвизначніший  твір  на  тлі  світової 
війни  —  це  безперечно  »Огонь«  Барбіса.  Це 
величезна  будівля,  якій  однак  брак  вну- 
трішньої і  внішньої  архітектоніки,  це  реалі- 
стичні, дуже  часто  аж  надто  реалістичні  ма- 
люнки, не  повязані  з  собою  в  орґанічну  арти- 
стичну єдність.  Барбіс  звертає  більш  увагу 
звичаєм  Золі  на  тіїіеи,  як  на  людину.  З  тої 
причини  його  постаті  являються  надто  малими, 
надто  позбавленими  власної  індівідуальности 
й  після  прочитання  твору  всі  випадають 
із  тямки. 

І  ще  одно.  Барбіс  наводить  свою  розмову 
з  жовнірем  на  те,  ш;об  висловити  погляд,  що 
він  буде  писати  тільки  правду.  Отже  в  імя  цієї 
життєвої  правди  стрічаємося  у  Барбіса 
майже  на  кожній  стороні  з  крайньо  непристой- 
ними виразами,  котрих  тут  не  можемо  наво- 
дити з  винятком  хиба  »найделікатнішого« 
виразу:  з  окопів  смерділо  як  з  писка..-.  За- 
буває Барбіс,  що  життєва  правда  й  поетична 
правда  —  це  два  світи,  які  не  мають  із  собою 
майже  нічого  спільного.  Це  дуже  тонко  від- 
чуває  Турянський,   у   котрого  найжахливіші 

ХЬУИ 


сцени  болю  й  людського  упадку  осяяні  блеском 
високої  поезії,  овіяні  дл'хом  промінної  людя- 
ности  й  соняшної  етики.  Він  ненавидить 
невмитий  натуралізм.  З  другого  боку  його 
талан  занадто  оріґінальний,  щоби  покланя- 
тись якійнебудь  літературній  пзколі.  Відносно 
ідейного  світогляду  творчости  визнає  Турян- 
ський  лиш  одну  засаджу,  яку  Ґете  висловив 
словами  : 

Аиз  Мог^епіаи  §е\УеЬі:  ипсі  5оппепк1агЬеіІ 

Вег  ВісЬіипд  ЗсЬІеіег  аиз  сіег  Наїкі  сіег  ХУаЬгЬеії. 

Зберім  тут  коротко  ці  нові  моменти,  які 
Осии  Турянський  вносить  своєю  поемою  в  єв- 
ропейську літературу. 

На  першому  місці  слід  покласти  основну 
ідею  поеми,  яка  своєю  прометейською  сшлістю, 
своїм  соняшним  оптімізмом  творить  поража- 
ючий  контраст  до  фізичної  безсильности  людей 
і  до  понурої  безодні,  в  котрій  вони  находяться. 
Це  неначе  два  протилежні  бігуни  безконечно- 
стп!  І  коли  як  раз  сліпа  людина  бачить  із  най- 
темніших  глибин  буття  соице  в  життю,  то  поет 
дає  тут  свідомо  синтезу  протилежної  безкокеч- 
ности,  якої  вислідом  являється  віра  в  бо- 
жеське призначення  людського  дз'ха. 

ХЬУІІІ 


Другий  новий  момеіїт  —  це  зворушлива 
картина  братерства  й  ліобови,  спільного  стра- 
ждання і  спільної  смерти  синів  ріжних 
народів,  які  дишуть  супроти  себе  лиш  по- 
чуттям расової  ненависти! 

Рівнож  цінним  вкладом  в  європейську 
літературу  являється  форма  поеми  Осипа 
Туринського. 

Стихійно  могутня  лірика  Тараса  Шевченка 
дає  доказ,  що  українська  псіхе  відзначається 
незвичайно  інтекзівним  чуттєвим  життям.  Це 
сліди  о  дуже  наглядно  в  поемі  Туринського. 
Цей  глибокий  і  гарячий,  як  жар,  чуттєвий 
елемент  таланту  Турянського  проявляється 
в  зовнішній  і  у  внутрішній  формі  поеми 
в  зовнішній  формі  виступає  його  чуттєвий  еле- 
мент як  низка  ліричних  епізодів,  які  своєю 
безпосередністю,  глибиною,  імпресіоністичною, 
а  подекуди  експресіоністичною  силою  зобра- 
Яі^ення  і  свіжістю  роблять  незвичайно  глибоке 
вражіння.  Згадаймо  тут  тільки  ліричний  епі- 
зод, коли  автор,  побачивши  замість  товаришів 
дивні  марева,  хоче  кинутися  у  провалля.  Вся 
тайна  вражіння  цього  епізоду  лежить  у  розі- 
рваности  почувань,  які  наче  на  дошці  рятунку 
втихомирюються   на   новім   почуванні-Спогаді: 

хих 


там  вони  обоє  . , .  Далі  глибоко  зворушливий 
епізод,  коли  дл^ша  поета,  шукаючи  рятунку, 
переходить  від  безкрайого  замерзлого  світу 
і  спиняється  на  своїй  дитині  словами:  »і\іоли- 
ся,  сину,  молися  за  батька!«  Або  такий,  огнен- 
ною силою  чуття  могутній  епізод,  як  свят- 
кування вродин  дволітнього  сина! 

Так  само  всі  инші  ліричні  епізоди  викли- 
кують глибоке^вражіння  інтензівкістю  чу^тя 
й  мистецьким  зображенням.  Якби  автор  був 
заиехав  цю  свіжу  безпосередність  і  бз'в  засту- 
пив ліричні  епізоди  старою,  чисто  епічною  ма- 
нерою оповідання,  то  з  найбільшою  певністю 
треба  сказати,  що  його  твір  завдяки  втертим 
шабльонам  бувби  стратив  багато  на  вартостп. 
Вже  пережилися  не  тільки  довжезні,  кілька- 
томові  романи,  не  тільки  натуралістична  й  реа- 
лістична школа  в  літературі,  але  навіть  сама 
епіка,  о  скільки  вона  описує  зовнішній  світ, 
о  скільки  вона  реґіструє,  а  не  настроює  — 
така  епіка  вже  надоїла,  опротивіла.  Це  дуже 
тонко  відчуває  Турянський  і  тому  він  є  тільки 
там  чистим  епіком,  де  малює  стихійну  бурю 
в  людській  душі  (прпмір:  суд  Саба).  Колиж 
однак  він  малює,  так  сказати,  статичний  стан, 
пасивність    людських    почувань    і    природи. 


там     він     являється     глибоким,     настроєвим 
ліриком. 

Тепер  кілька  слів  про  внутрішню  форму 
поеми.  Тут  Турянський  дає  світовому  пись- 
менству щось  оріґінальне,  щось  наскрізь  на- 
ціонально українське,  а  саме:  він  огортає, 
огріває,  опромінює  гарячим,  мов  степове  укра- 
їнське сонце,  чуттєвим  змістом  української 
душі  всіх  своїх  героїв,  всі  ясні  п  понурі  кар- 
тини, а  навіть  усю  ідейну  концепцію  твору. 
В  парі  з  тим  іде  його  огненне  співчуття  й  лю- 
бов до  всіх  людей,  яких  він  у  чудово  зво- 
рушливій картині  підчас  хлипання  Саба 
ділить  словами  сліпого  не  на  лихих  і  добрих, 
тільки  на  нещасливих  і  щасливих!  Цей  чисто 
український,  огненно  чуттєвий  і  високо  етич- 
ний зміст  поеми  »Поза  межами  болю«,  це  як 
раз  цей  новий,  оріґінальннй  і  найбільший 
вклад  у  скарбницю  загально  людського  духа, 
це  здобуток,  який  запевняє  поемі  Осина  Ту- 
рянського  трівалу  вартість. 

Недавно  один  віденський  часопис  написав 
ось  що:  »Бракує  нам  іще  досі  поетичного  твору, 
який  виспівавби  нам  усім  із  душі  прокляття 
світової  катастрофи». 

ЬІ 


Завдяки  своїм  могутнім  прикметам  таким 
поетичним  твором  є  рішучо  »Поза  межами 
болю«  Турянського.  Ба,  що  більше!  »По.да  ме- 
жами болю«  буде  все  джерелом  розради  для 
кожної  людини,  яка  побачить,  и];о  її  горе  — 
це  дитяча  химера  в  порівнанні  з  муками,  які 
терпіли  люде,  зображені  Осипом  Турянським. 
І  бита  злиднями,  скута  тьмою,  побачить  лю- 
дина в  його  творі  ясний  шлях,  який  веде 
на  зустріч  сонцю  золотому. 

Др.  Осип  Туринський  родився  в  1550.  році 
в  Оглядові,  в  галицькій  частині  України.  Після 
скінчення  української  ґімназії  у  Львові 
й  фільософічного  факультету  в  Відні  одержав 
на  основі  дісертації  »ІІеЬег  сіеп  е-Ьаиі  іп  сіег 
икгаіпізсЬеп  ЗргасЬе«  степень  доктора  фільо- 
софії  і  в  р.  1910  обняв  посаду^  учителя  україн- 
ської мови  й  літератури  в  українській  ґімназії 
в  Перемишлі.  З  вибухом  європейської  війни 
покликано  його  на  сербський  фронт,  де  він 
в  році  1915  попав  у  сербську  неволю.  Підчас 
офензиви  Макензена  Серби  загнали  його  з  дру- 
гими бранцями  в  альбанські  гори,  де  він  пере- 
жив трагічну  подію,  описану  в  творі  »Поза 
межами  болю«.  З  Альбанії  забрали  його  Іта- 
лійці  в    полон,    у  котрім  він  прийшов  трохи 

иі 


до  себе  після  жахливого  ііережиття  в  Альбанії 
та  віддався  науковій  і  літературній  праці; 
крім  того  писав  до  італійських  часописів,  як 
>Соггіеге  (іеііа  5ега«,  »ТгіЬипа«,  гАуапІі», 
»Тетро<  статі  про  українську  справу.  З  іта- 
лійського полону  містив  також  статті  на  цю 
саму  тему  в  анґлійській  пресі,  передусім  у 
»МапсЬе5Іег  Оиаг(ііап«. 

Тепер  др.  Осип  Турянський  викладав 
порівнююче  індо  -  європейське  мовознавство 
на  українськім  універсітеті,  який  ізза  ворожої 
окупації  українських  земель  розвиває  свою 
діяльність  покищо  в  Відні. 

Ще  студентом  на  віденськім  універсітеті 
працював  Осип  Турянський  як  співробітник 
»икгаіпі5сЬе  Кип(І5сЬаи«.  Крім  того  поміїцував 
статті  про  українську  справу  в  »Кб1пі5сЬе 
леі1:и匿,  кНатЬиг^ег  РгетсіепЬ1а1:1:«,  »Ні1Ге« 
Навмана,  >РгапкГиг1ег  ^еііи匿  і  т.  д. 

На  літературній  ниві  виступив  др.  Осип 
Турянський  в  1908  поміщенням  трьох  но- 
вель  в  » Альманаху «  віденської  Січі.  Як  гім- 
назійний учитель  написав  низку  новель  і  на- 
рисів, які  були  друковані  в  українських 
часописах. 

ІЛІІ 


На  закінчення  висловлю  оце  бажання : 
Хай  доля,  котра  чудом  вернула  др.  Осипові 
Турянському  життя,  верне  йому  також  здо- 
ровля,  до  котрого  він  іще  досі  не  зовсім  прий- 
шов після  жахливого  пережиття  в  Альбанії. 

І  хай  його  талан  скаже  гце  не  одно  мо- 
гутнє слово  українському  народові  і  всьому 
людству. 


012 


ІЛУ 


ВтОІїЧ'С  ^^..Г.  МАЙ  1  5  1967 


РО  Тигіапз'куі^   Озур 

394-6  Рога  тегіїату  Ьоіій 

Тв5бРб 


РІЕА5Е  ОО  МОТ  РЕМОУЕ 
САР05  ОР  51ІР5  РРОМ  ТНІ5  РОСКЕТ 

иМІУЕРЗІТУ  ОР  ТОРОНТО  ііврару 


^к